РОЗДІЛ 2
СОЦІОЛОГІЧНА ЮРИСПРУДЕНЦІЯ ЯК НАПРЯМ РОЗВИТКУ АМЕРИКАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ ДУМКИ
2.1. Ідея "живого права" та її вплив на американську правову доктрину
Протиставлення актуальних проблем юридичної практики "мертвому" нормативному началу і вимога зосередити зусилля і основну дослідницьку увагу на вивченні права в дії, "у житті" є, мабуть, найхарактернішою рисою американської соціологічної юриспруденції. На противагу традиційним базовим поняттям правової системи ("правило", "прецедент", "логіка", "силогізм") американська соціологічна юриспруденція висунула нові, якісно відмінні поняття - "досвід", "доцільність", "необхідність", "життя"ccxxv. У межах цього дослідження автор ставить перед собою завдання прослідкувати генезис ідеї "живого права", її розвиток у працях класиків соціологічної юриспруденції першої половини ХХ ст. та розкрити вплив цієї ідеї на сучасну правову думку та юридичну практику.
Хоча тенденції до вивчення права в дії спостерігаються ще у Монтеск'є і Прудона, протиставлення живого права мертвому нормативному началу зароджується тільки у ХІХ ст., у процесі формування соціологічної юриспруденції. Представники цього напрямку починають розглядати право як інструмент для досягнення бажаних соціальних цілей. Основна увага правового аналізу зосереджується на здатності правових інституцій впорядковувати змінне соціальне середовище. Соціологічна юриспруденція зосереджена не на тому, що є правом, а на тому, як право діє, і це її провідна ідея. Її представники розглядають правові інституції як механізми, які зазнають інформаційного впливу і тиску з боку соціального середовища, породженого вимогами конфліктуючих інтересівccxxvi.
Відоме гасло школи вільного права "Право слід шукати не в нормах, а самому житті" було сприйнято на американському континенті і саме там знайшло широке визнання, отримало подальший розвиток і справило суттєвий вплив на юридичну науку в цілому. Це стало можливим завдяки тому, що у США ідея живого права знайшла сприятливе на той час філософське підґрунтя - панівний на той час прагматизм з притаманним йому скептицизмом щодо умоглядних конструкцій, які, на думку його ідеологів, не здатні впливати на практичне життя.
Розвиток ідеї живого права у США був значно інтенсивніший, ніж у Європі, де ця ідея зародилася. Це можна пояснити також особливостями американської правової системи, яка посідає особливе місце навіть в межах англо-саксонської правової сім'ї. Американський правознавець В.Фрідмен писав з цього приводу: "ніде протиріччя між філософією права і його теоретичною логікою, з одного боку, та соціальною дійсністю - з другого, не було настільки очевидним, як у США на початку століття. Жодна країна не могла надати настільки багатого матеріалу для вивчення практики застосування права як Сполучені Штати з їх федеральною судовою системою і юрисдикцією 48 штатів, які всі разом створювали нескінченну множину прецедентів; з їх Верховним судом, наділеним настільки значними функціями в політичному і громадському житті країни; з їх контрастом між теоретичним і практичним аспектами правових принципів; з могутніми корпораціями, що охороняються тими ж самими індивідуальними правами, які в минулому захищали інтереси піонерів освоєння Дикого Заходу, - Сполучені Штати, в судовому механізмі яких здійснюються різноманітні політичні махінації"ccxxvii.
Американські суди не тільки наділені правотворчою функцією, їх повноваження у цій сфері значно ширші, ніж відповідні повноваження, наприклад, англійських судів. У певних випадках допускається судова правотворчість, рішення якої суперечать нормативним актам законодавчої влади. Зокрема, Верховний суд може позбавити сили закон, визнавши його антиконституційнимccxxviii. Посилена увага дослідників до "життєвих", поведінкових аспектів права пояснюється і відсутністю юридичної освіти у суддів нижчої ланки, що зумовлювало вирішення справ у судах на основі загальних принципів справедливості і "здорового глузду".
Крім того, ідея живого права була імпортована до США у сприятливий для подальшого розвитку час: на рубежі століть спостерігався розрив між правом і життєвими реаліями, зумовлений глобальними змінами в економіці, до яких законодавець не встигав пристосовуватись.
Розвиток ідеї живого права в американській філософії права пов'язаний передусім з іменами Дж.Грея (1839-1915), О.-В.Холмса (1841-1935) і Р.Паунда (1870 - 1964).
Однією з перших спроб визначення права на основі емпіричного матеріалу стала відома праця Дж.Ч.Грея "Природа і джерела права". Юрист-практик і професор-теоретик, Грей створив своє вчення на основі порівняння юридичної норми з фактами суспільного життя. Керуючись цілим рядом історичних прикладів, Грей визначив право країни або певної групи людей як сукупність норм поведінки, якими керуються її суди і які група сама готова проводити у життя. Грей показував, що судді не ставлять закон вище свого судочинства, але їх судочинство фактично стає законом. Однак при ухваленні рішення судді обмежені певним матеріалом або джерелами - думками авторитетів, своїми попередніми рішеннямиccxxix. Таким чином, закони для Грея є тільки одним із джерел права. Право нав'язується громадськості у такому вигляді, як його зрозуміли і витлумачили суди. Іншими словами, він доводив, що тільки судді є справжніми правотворцями, тому що вони завжди мають останнє слово щодо тлумачення законів. Отже, Грей, применшуючи значення законодавства, вбачав справжнє життя права у суддівській діяльності.
Для діяльності О.В.Холмса, судді-теоретика, головне - це боротьба проти формалізму, притаманного тогочасній правозастосовчій діяльності і утвердження нового, більш змістовного підходу до вивчення права. У своїй праці "Загальне право" Холмс визначив основне положення методології прагматичної юриспруденції таким чином: життя права - це не логіка, а досвід. Відчуття потреби часу, вплив панівних моральних та політичних теорій, публічної політики, відкритий чи неусвідомлений, цінності, спільні