РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ДЕФОРМАЦІЙ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ ГІРСЬКИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ
Об'єктом дослідження вибрано основні гірські системи України - це Карпати та Кримські гори. Вихідними даними служили результати повторних нівелювань виконані на протязі тривалого часу.
Крим та Карпати співпадають із сейсмонебезпечними зонами. Для вивчення основних характеристик сейсмічності, будови земної кори і верхньої мантії, динаміки сучасних рухів земної поверхні й змін у часі геофізичних полів ще на початку 60-х років ХХ сторіччя на їх території утворені комплексні геодинамічні полігони. За результатами цих досліджень складаються карти сучасних рухів і деформацій земної поверхні, неотектоніки, сейсмічного районування, а також карти динаміки аномального геомагнітного та гравітаційного поля тощо. На цій основі розробляються методи пошуку провісників землетрусів, з'являється можливість вивчення взаємозв'язків часових змін геофізичних полів з глибинною будовою і сучасними деформаційними й неотектонічними процесами літосфери. Ці дослідження мають важливий науковий і прикладний характер.
2.1 Кримський геодинамічний полігон
У 1961 році на території Кримського півострова почалось утворення комплексного геодинамічного полігона з метою вивчення взаємозв'язку сучасних рухів земної поверхні з елементами глибинної будови, поверхневими структурами, характером новітніх і голоценових рухів, а також з екзогенними рельєфоутворюючими процесами [90].
На території сучасного геодинамічного полігона розміщена висотна мережа нівелювання І класу (див рис. 2.1) Сімферополь - Ангарський перевал - Алушта - Ялта (футшток) - Ай-Петренський перевал - Аромат - Сірень -Сімферополь (периметр 222 км) та лінійно кутові мережі, які включають 21 пунк. Ця мережа пересікає головну гряду та переходить на південний берег Криму. Полігон зв'язаний лінією І класу Мис Херсонес - Сірень ( 70,3 км) із футштоком Севастополя.
Рис. 2.1 Схема високоточних нівелювань Кримського півострова
За результатами вимірів у період з 1969-1983 рр. територія полігона зазнає відносного підняття із швидкостями від 0 до +2 мм/рік. На загальному плані виділяється район м. Ялти. На захід від неї (перевал Ай-Петрі та південні схили гір) спостерігається інтенсивне опускання із швидкістю -5 мм/рік.
Для району , де розташоване саме місто Ялта, характерні контрастні рухи: північна частина й околиці зазнають підняття із швидкістю 1-2 мм/рік, центральна і південна опускаються із швидкістю від -1 до -2 мм/рік, на південний схід від міста знову відбувається підняття +0.3 мм/рік, +0.9 мм/рік, яке далі знову змінюється швидким опусканням. На північний схід від м. Ялти починається загальне підняття земної поверхні, відносна максимальна швидкість якого складає +2.7 мм/рік. У вказаному районі є серія поперечних розломів, що зумовлює рухи земної поверхні.
Район Кримського геодинамічного полігона характеризується високою сейсмічною активністю (7-8 балів).Епіцентри землетрусів розташовані головним чином у Чорному морі біля південно-східного узбережжя - між Ялтою та Гурзуфом, а також на північний захід від Севастополя.
Нахили земної поверхні на території полігона реєструють лише у трьох пунктах.
На території Кримського геодинамічного полігона закладено Інститутом геофізики геомагнітну мережу, яка складається з двох станцій безперервного запису та 130 рядових пунктів повторних спостережень, які охоплюють весь півострів [91].
Магнітні спостереження, починаючи з 1976 р. по 1988 р., проводяться на рядових пунктах не менше 1 разу на рік, з інтервалом від одного до трьох років - за компонентами.
Під час дослідження вікових варіацій геомагнітного поля Кримського полігона, виявлено, що спостерігаються довготривалі особливості локальних геомагнітних варіацій, у першому наближенні визначені як підвищені значення приростка поля у західній частині півострова, понижені - у Приазов'ї та зміни різного знака - у центральній частині, що відповідає моделі сучасної геодинаміки Криму, згідно з якою західне крило зазнає піднімання, східне - занурення, а в центральній перехідній частині вертикальна складова рухів має різний знак. По приростах поля, взятих за довільні проміжки часу і по різних складових, виділені зони однорідного геомагнітного відгуку.
2.2 Карпатський геодинамічний полігон
Локальні особливості сучасної геодинаміки вивчаються на Карпатському геодинамічному полігоні, починаючи з 1965 року. Основною метою робіт на полігоні було вивчення природи і механізму сучасних тектонічних процесів, особливостей глибинної будови та геодинаміки на основі часових змін параметрів геофізичних полів , полів деформацій і сейсмічного режиму. Роботи на полігоні велись систематично і дали багато нових і цікавих результатів як методичного напрямку, так і по вивченню змін геофізичних полів та просторово-часових особливостей сучасних рухів земної кори [92].
Локальні особливості сучасних вертикальних рухів досліджувались підприємством № 13 ГУГК на 2-х полігонах повторного нівелювання розташованих на території Закарпаття. Для обчислення швидкостей сучасних рухів також були використані різні часові інтервали для різних частин полігонів. За результатами цих робіт значної диференціації ШВРЗП не визначено, зазначаються лише відносно більші значення швидкостей у зоні Закарпатсього розлому.
Результати цих досліджень показали, що зона Закарпатського розлому проявляється як зона розтягу. По часових змінах геомагнітного поля теж виділяється ця розломна зона.
У цілому аналіз результатів попередніх досліджень по вивченню сучасних вертикальних рухів земної кори дозволяє розглядати ці матеріали лише як попередні. Взагалі даних про вертикальні рухи зовсім недостатньо для оцінки особливостей сучасної геодинаміки регіону. Слід нагадати, що для Карпат в період їх формування та розвитку були більш характерні значні горизонтальні переміщення, у наслідок яких сформувалася ціла система скиб і насувів, які спостерігаються на сучасно