Розділ 2
ТРАДИЦІЙНА НАРОДНА ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ТА ДЕКОРУВАННЯ РУШНИКІВ ЗАХІДНОГО
ПОЛІССЯ
У другому розділі на основі експедиційних матеріалів, речових пам’яток та
літературних джерел аналізуються матеріали, техніки і технологія виготовлення
та декорування рушників у синкретичній єдності матеріальної і духовної
культури. Розглядається вплив технологічних процесів на формування художніх
особливостей виробу – структури, фактури, колориту, орнаменту.
Народне ткацтво – це не лише одне з одвічних жіночих занять, а й вагомий
елемент слов’янської культури, що має глибоке коріння. Окрім матеріальної
сторони цього ремесла, пов’язаної із знаряддям, технологією обробітку сировини
і ткання, існує друга, не менш вагома, пов’язана з міфологічними, світоглядними
уявленнями, які обумовили повір’я, прикмети, заборони, що супроводжують усі
технічні процеси.
У народній свідомості усяка технологія невіддільна від міфології. Тому у
дослідження рушника як синкретичного твору народної культури, його виготовлення
і обрядового використання, необхідно залучати окрім ремісничо-технологічних і
ритуально-магічні дії, спрямовані на досягнення позитивного результату, а також
міфологічні уявлення про сировину, ткацьке знаряддя і саму людину.
Як відзначав А.Байбурін, важливі особливості функціонування речей в архаїчній
культурі проявляються уже в процесі їх виготовлення 1). З позицій синкретичної
єдності матеріального і духовного у технологічних процесах досліджували народне
ткацтво О.Боряк 2), Н.Владимирська 3), М.Павлова 4). У такому ж контексті буде
проводитися і дослідження рушників Західного Полісся.
____________________________
1) [11] Байбурин А.К. Семиотические аспекты функционирования вещей. – С. 64.
2) [22] Боряк О. Ткацтво в обрядах та віруваннях українців...
3) [29] Владимирская Н.Г. Материалы к описанию полесских народных
представлений, связанных с ткачеством. Снование.
4) [130] Павлова М.Р. Полесская терминология ткачества на общеславянском фоне.
Матеріальна сторона ткацького ремесла у східних слов’ян, як уже зазначалося ,
висвітлена у працях Д.Зеленіна 1), Н.Лебєдєвої 2), Л.Молчанової 3), А.
Кириловича 4), О.Нестер 5), Н. Нікіфоровського 6).
За багатьма ознаками – сировиною, технологічними процесами, знаряддями ткацтва,
віруваннями, пов’язаними з виготовленням тканин, – ткацтво Західного Полісся
має загальнослов’янську основу та виразну регіональну самобутність.
Традиційною ткацькою сировиною на Поліссі був льон (linum), оскільки
природнокліматичні умови сприяли його вирощуванню. Використовували також і
волокна конопель (cannabis), проте у незначній кількості.
Льон є однією з найдавніших культурних рослин і, як текстильна сировина,
відомий багатьом народам світу з доісторичних часів. У Єгипті, Сирії, Палестині
лляні тканини виготовляли у V-III тисячолітті до н.е. На півдні Центральної
Європи, в Швейцарії, Північній Італії, Австрії серед археологічних знахідок,
які датуються неолітом, були виявлені рештки льону, ниток, шнурів, різних
лляних тканин 7).
На теренах України виявлено численні археологічні матеріали, які засвідчують
наявність ткацтва в період ранніх неолітичних культур. Зокрема, Західне Полісся
у другій половині V-IV тисячоліть до н.е. заселяли племена культури
лінійно-стрічкової кераміки, які були знайомі не лише з технологією обробітку
волокна, а й виготовленням тканин на примітивному ткацькому верстаті. Основою
її господарства було землеробство і скотарство 8). Рештки льону і конопель не
виявлено, проте ймовірність їх використання доволі значна.
_______________________________
1) [50] Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография.
2) [85] Лебедева Н.И. Прядение и ткачество в восточных славян в ХIX – начале ХХ
вв.
3) [105] Молчанова Л.А. Материальная культура белорусов.
4) [83] Курилович А.Н. Белорусское народное ткачество.
5) [109] Нестер А.Т. Народное ткачество украинского Полесья ( конец ХІХ– нач.
ХХ вв.). [111] Нестер А.Т. Полесский льон и славянские традиции.
6) [114] Никифоровский Н.Я. Очерки простонародного жития...
7) [113] Нидерле Л. Славянские древности. – М., 1956. – С. 449. Семенов С.А.
Обработка волокнистых веществ в первобытном обществе. Прядение и ткачество //
Семенов С.А., Коробкова Г.С. Технология древнейших производств. – Л., 1983. –
С. 89-91.
8) [142] Стародавнє населення Прикарпаття і Волині. – К. , 1974. – 286 с. – С.
102-104.
На думку дослідників, ткацтво набуло значення в землеробських районах одразу з
поширенням тут льону і конопель 1). Значний розвиток ткацького виробництва на
східнослов’янських землях пов’язують із племенами трипільської культури.
Археологічні знахідки цього періоду представляють значну кількість знарядь для
обробітку волокна, а також деталі первісних ткацьких верстатів. Побутування
лляних тканин у трипільців засвідчують відбитки на денцях керамічних посудин
2). Їх мікроаналіз виявив, що тканини виткані полотняним і репсовим
переплетенням. Структура та фактура відбитків дають підстави вважати, що
тканини полотняного переплетення були виткані з лляних ниток, а репсового – з
лляних та вовняних. На території Білорусі, за археологічними матеріалами, льон
був відомий з ІІ тисячоліття до нашої ери 3).
Високорозвинені форми ткацтва в період бронзи і епоху Київської Русі
засвідчують матеріали розкопок Райковицького городища. Таким чином, хоча
доісторичні пам’ятки збережені фрагментарно, вони свідчать про неперервний
розвиток народного ткацтва з найдавніших часів.
На Західному Поліссі, в силу історичних, геополітичних умов, майже до середини
ХХ століття панувало напівнатуральне господарство, що зобов’язувало населення
власноруч забезпечувати домашній побут необхідними тканинами.
В
- Київ+380960830922