РОЗДІЛ 2
Структура предмета доказування при розслідуванні ухилень від сплати податків,
зборів, інших обов`язкових платежів
Кожна обставина, яка підлягає доказуванню, має різне значення для справи. Її
можна розглядати з двох точок зору: і з боку кримінального права, і з боку
кримінально-процесуального права. Наше завдання на прикладі такого злочину, як
ухилення від сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів
проаналізувати кожну обставину в аспекті кримінального процесу, прослідкувати
зв’язок цієї обставини з іншими. Дійсний злочин є конкретним. Відповідно, кожна
обставина, факт, сукупність яких характеризує і обмежує даний злочин від інших
подій суспільного життя, також має конкретний характер.
А для того, щоб обставина, факт, стали конкретними, необхідно їх
індивідуалізувати, відокремити від інших обставин, фактів. Без відокремлення,
виділення обставин, що підлягають доказуванню по кримінальній справі, також
важко дослідити докази, на підставі яких встановлюються ці обставини. Тому і є
нашим завданням розглянути всі обставини, які підлягають доказуванню, при
розслідуванні ухилень від сплати податків, зборів, інших платежів.
Питання змісту обставин, які входять до предмета доказування по кримінальній
справі, неодноразово розглядалось як в українській так і російській юридичній
літературі. Але й на сьогоднішній час є чимало невирішених до кінця спірних
питань, що обумовлено, перш за все, недосконалим кримінально-процесуальним
законодавством в цій частині.
Зміст предмета доказування нами був сформульваний в першому розділі цієї роботи
і зараз ми зупинимось на цьому питанні відповідно до сформульованого
визначення, об’єднавши лише деякі пункти ст. 64 КПК України для більш
зручнішого дослідження. Так, об’єкт і предмет злочину, як самостійні елементи
предмета доказування, будуть розглянуті одночасно із злочинним діянням (часом,
місцем, способом вчинення злочину), а суб’єкт злочину – разом із виною
обвинуваченого, метою і мотивами ухилення від сплати податків.
2.1. Наявність злочинного діяння. Предмет і об’єкт ухилення від сплати
податків
Істотною властивістю права є визначення його змісту. В нормах права повинні з
достатньою повнотою й чіткістю формулюватись як відповідні правила поведінки,
так і поняття. “… Формальна визначенність права, - пише С.С. Алєксєєв, - є
невід’ємною властивістю, істотним елементом його внутрішньої організації” [ 7
].
Визначенність змісту норм залежить від словесного виразу, оскільки тільки він
являє собою “систему знаків”, за допомогою якої інформація щодо змісту правової
норми надходить до адресата.
Тому в аспекті розкриття змісту предмета доказування важливо розглянути його
законодавчий опис. Кримінально-процесуальний кодекс України словесно формулює
перший елемент предмета доказування як “… подія злочину (час, місце, спосіб та
інші обставини вчинення злочину)” (ст. 64 КПК України). В даному формулюванні
перераховані ознаки об’єктивної сторони складу злочину, хоча і не всі.
Співставляючи та аналізуючи різні визначення цього елементу предмета
доказування, можна дійти висновку, що більшість процесуалістів дійшли згоди з
приводу того, що термін “подія злочину” є невдалим.
Можна подумати, що потрібно встановити всі елементи складу злочину. Насправді ж
тут слід з’ясувати об’єкт, предмет злочину і такі ознаки об’єктивної сторони
як: чи мали місце дія або бездіяльність, передбачені кримінальним законом, і
якщо мали, то час, місце, спосіб і обстановку, умови, за яких вони були
вчинені. Тому, на нашу думку, як вже зазначалось вище, потрібно більш детально
в кримінально-процесуальному законодавстві закріпити всі елементи предмета
доказування. Існуюча норма на сьогоднішній день підлягає різному тлумаченню.
Так, М. Нокербеков говорить, що “… коли в даному діянні будуть встановлені
ознаки, які характеризують об’єкт і об’єктивну сторону злочину, тільки тоді
воно може мати назву “подія злочину”, а якщо ні, то просто “подія”. Єдиним
критерієм розмежування події злочину від інших являється кримінальний закон”
[142].
Г.М. Миньковський, В.Г. Танасевич і О.О. Ейсман вважають, що термін “властивий
мові кримінально-процесуального закону, умовно використовується для визначення
кола обставин, які характеризують в основному істотні ознаки об’єктивної
сторони і об’єкта злочину… При доказуванні обставин, визначених в
кримінально-процесуальному законодавстві як подія злочину, завжди слід
встановлювати діяння, наслідки і наявність причинного зв’язку між першим і
другим” [125]. Очевидно, що термін “подія злочину” належить тільки
кримінально-процесуальному праву, в кримінальному матеріальному праві його
немає. На наш погляд, таке тлумачення є більш правильним. Але все-таки
залишається незрозумілим, чому такий елемент об’єктивної сторони як характер і
розмір шкоди, завданої злочином, законодавець виділяє в якості самостійного
елемента предмета доказування. М.М. Михеєнко наголошує на тому, що наслідки
злочину і причинний зв’язок між дією чи бездіяльністю мають встановлюватись при
доказуванні характера і розміра шкоди, завданої злочином [132:109]. Л.М.
Карнєєва вважає, що “злочинною подія може бути визнана лише в одному випадку:
коли фактичні обставини, що її створюють, відповідають складу одного із
злочинів, а відповідно, відсутність події злочину одночасно означає відсутність
складу злочину в діянні, яке викликало цю подію. Доказати наявність складу
злочину означає не що інше, як відповідність фактичних обставин складу злочину”
[74:28]. В.А. Банін також наголошує, що законодавець має на увазі встановлення
обставин, які складають всі елементи складу злочину, а
- Київ+380960830922