РОЗДІЛ 2
Особливості прояву пізнавальної самостійності майбутніх вчителів початкових
класів.
2.1. Теоретичні обґрунтування до визначення підходів у вивченні пізнавальної
самостійності майбутніх вчителів.
Плануючи і безпосередньо організовуючи дослідження в плані проведення
експерименту відповідно визначеним і описаним у “Вступі” завданням, які
поставлені в даному дисертаційному дослідженні, ми враховували вихідні
положення, до яких належать такі: по-перше, виходимо з тієї позиції, що
навчально-виховний процес в цілому і у педучилищі при підготовці майбутніх
вчителів, зокрема, - це не лише (і не стільки) сума або набір послідовних
елементів, впливу професійного спрямування, але й цілісна учбова діяльність,
яку складає практична діяльність викладача педучилища і теоретична діяльність
студента (С. Д. Максименко [162], Є. І. Машбиць [188], Л. І. Фомічова [268]).
Даний процес не лише керується ззовні, але і саморегулюється суб’єктом учіння.
Тобто, учбову діяльність в педучилищі як професійну освіту ми розглядали як
складну неоднорідну структуру, де частини складають систему, остання ж при їх
цільовому поєднанні набуває властивості цілісності. Саме на факторах системи і
цілісності ми ґрунтувались як на вихідних положеннях у власному
експериментальному пошуку. Надаючи даним позиціям значення вихідних, зупинимось
відповідно до теорії і методики професійної освіти майбутніх вчителів
початкових класів більш детально.
Важливо зазначити таку властивість системи як стабільність.
Спеціалісти-методологи (В. І. Бондар [28], Н. В. Кузьміна [134], Л. А. Безлюдов
[15], А. І. Щербаков [285]) пояснюють її як таку, коли привнесення або,
навпаки, вилучення якого-небудь компонента, перетворює наявну систему в або
іншу, нову систему, або просто руйнує вихідну систему [285, 34]. Тому, система
розглядається у професійній освіті у педучилищі як сукупність об’єктів або
компонентів, взаємодія яких обумовлює появу нових інтегративних якостей, не
властивих окремим її складовим. Стосовно навчально-виховного процесу у
педучилищі та керування ним доцільно, на нашу думку, аналізувати як складне
поєднання компонентів у цілісній “педагогічній системі”. Останню, на наш
погляд, йдучи за Н. В. Кузьміною, можна визначити як “взаємозв’язані структурні
і функціональні компоненти, підпорядковані меті виховання, освіти і навчання
підростаючого покоління і дорослих людей” [134, 22].
Виходячи з викладених вище теоретичних позицій пізнавальну самостійність у
професійній освіті педагогів при підготовці студентів педагогічного училища
можна розглядати в рамках системного підходу як підсистему цілісної професійної
підготовки вчителя. В свою чергу, розкриття компонентного змісту даного поняття
дає можливість змоделювати ефективну дидактико-методичну систему формування
пізнавальної самостійності майбутнього вчителя в цілому.
Як було вказано вище, поряд із системністю, у констатуючому експерименті
враховувалась і цілісність. Так, цілісність процесу розвитку пізнавальної
самостійності майбутнього вчителя передбачає наявність двох складових: 1 –
наукові знання з предметів психолого-педагогічного циклу, які підпорядковані
цільовому професійному орієнтуванню; 2 – професійні якості пізнавального
характеру.
Пізнавальна самостійність студента педучилища формується у
професійно-зорієнтованій пізнавальній діяльності, яка є складним пізнавальним
процесом, системою внутрішніх і зовнішніх дій, зумовлених єдністю мотивів і
цілей, які спрямовані на сприйняття й творче засвоєння знань професійних знань
(А. О. Абдулліна [1], В. К. Буряк [36], М. М. Солдатенко [246]). В свою чергу
професійні знання у експериментальному дослідженні ми аналізували, дотримуючись
думки С. Д. Максименко [162], О. Г. Мороза [173], І. С. Якиманської [294], Л.
Л. Ройко [226], Л. Г. Лазарєвої [141] як уявлення і поняття студентів про
предмети і явища дійсності, закони розвитку природи і суспільства, які
формуються в результаті цілеспрямованого педагогічного професійного впливу
самоосвіти і життєвого досвіду. Тому професійні знання майбутнього вчителя
розглядали як відображення в свідомості студентів педучилища в процесі
професійної освіти навчальної інформації професійного спрямування через
пізнавальні процеси у формі образів, уявлень, понять, категорій, їх системи і
зв’язків між ними. Іншими словами, засвоїти професійні знання – означало
зробити збутком власного професійного вербального і практичного досвіду
когнітивних процесів визначені у педагогіці закони, правила, поняття, факти,
розуміти їх сутність.
У результаті виконання різних пізнавально-інтелектуальних педагогічних
операцій, із застосуванням усвідомлених прийомів під час розв’язання
педагогічних задач у студента повинні розвиватись, за нашими прогнозами,
професійні якості пізнавального характеру: а) здатність до виокремлення
педагогічної задачі (“бачення проблеми”); б) гнучкість в оцінюванні
педагогічної ситуації і задачі; в) здатність генерувати педагогічні ідеї з
адекватним наступним їх аналізом; г) здатність до прийняття професійного
рішення гуманістичного спрямування, ґ) критичність оцінювання дій; д) здатність
до широкого переносу набутих прийомів.
Отже, перша теоретична позиція полягала в тому, що системність і цілісність
процесу професійної підготовки студента в педагогічному училищі в цілому і
розвитку пізнавальної самостійності, зокрема, передбачає: 1 – адекватність
застосування засвоєних у професійній освіті знань; 2 – наявність сформованих
професійних якостей пізнавального характеру.
Друга теоретична по
- Київ+380960830922