РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ПОПЕРЕДНЬОГО ВІДБОРУ ПРИВАБЛИВИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
2.1. Модель оцінки фінансового стану емітента
Розв’язання всіх задач при здійсненні інвестиційних вкладень реалізується за
допомогою підготовки і прийняття відповідних рішень в системі інвестиційного
менеджменту.
Найважливішими складовими інвестиційного менеджменту є: розробка інвестиційної
стратегії та політики фірми; визначення політики формування інвестиційних
ресурсів; вивчення стану зовнішнього економічного середовища, його
прогнозування та формування інвестиційного портфеля [15,19,67].
Розробка стратегії й політики інвестиційної компанії чи інвестиційного фонду є
складовою частиною системи планування їхньої діяльності. Інвестиційна компанія
визначає обсяги і напрямки інвестування, обсяги розширення своєї діяльності,
принципи й умови інвестування, лінію поводження на ринку інвестицій у зв'язку з
можливими змінами економічної ситуації в країні та регіонах тощо. Вироблення
стратегії й політики інвестиційної компанії спрямоване на забезпечення
стійкості й надійності її діяльності в поточному та перспективному періодах.
Для успішної реалізації розробленої стратегії необхідно визначити політику
формування інвестиційних ресурсів. Вона містить визначення поточної й
перспективної потреби у фінансових ресурсах, джерел формування цих коштів, а
також визначення співвідношення між обсягами власних і залучених позичкових
коштів.
Оскільки результативність діяльності конкретних інвесторів залежить не тільки
від них самих та їхньої політики, але ще й від загального стану економіки,
ринку, то вивчення зовнішнього економічного середовища і прогнозування стану
ринку інвестицій є невід'ємною складовою менеджменту інвестора. Інвестиційні
компанії, фонди, інші учасники інвестиційної сфери повинні постійно аналізувати
поточну кон'юнктуру інвестиційного ринку (інвестиційну активність у різних
сферах економіки, наявність та попит на інвестиційні ресурси, ціни на них
тощо), фактори, що її визначають, складати прогнози її зміни в цілому та за
сегментами ринку [15,19,67].
Інвестор на основі обраної системи цілей своєї діяльності в сфері інвестування
та з урахуванням ризику наявних інвестиційних проектів здійснює формування
свого інвестиційного портфеля.
Однак, перш ніж формувати інвестиційний портфель, інвестору необхідно вивчити
всі пропозиції на інвестиційному ринку, відібрати для вивчення ті проекти і
програми, що відповідають виробленій інвестиційній політиці, провести
експертизу кожного проекту і програми за критеріями економічної ефективності та
інших параметрів, вибрати найбільш привабливі проекти і з отриманої множини
об'єктів формувати свій портфель з урахуванням своєї інвестиційної політики.
Отже, інвестору необхідно з множини відібраних проектів вибрати об'єкти, що
мають найбільшу потенційну інвестиційну привабливість з погляду прибутковості
та рівня ризику, іншими словами, здійснити інвестиційний аналіз.
Інвестиційний аналіз являє собою систему прийомів і методів, пов'язаних з
оцінкою фінансового стану підприємства, з вивченням динаміки зміни курсової
вартості акцій підприємства, прогнозуванням майбутньої вартості цінних паперів
і активів потенційного об'єкта інвестування [67]. Він здійснюється за допомогою
фундаментального і технічного аналізу [13,19,67,68].
Фундаментальний аналіз передбачає ретельне вивчення фінансового стану емітента
і його прогнозування. Його мета полягає у прогнозуванні майбутніх доходів
емітента, зв’язаних з ними дивідендів і балансової вартості акцій.
Технічний аналіз, на відміну від фундаментального, грунтується на вивченні
біржових даних котировок акцій. Його метою є пошук стабільного повторення
конфігурацій цін.
Сучасна теорія управління портфелем базується на використанні статистичних і
математичних методів [13]. Її відміна від традиційного підходу полягає у
взаємозв’язку між ринковим ризиком і доходом.
Автору уявляється доцільним поєднати елементи фундаментального аналізу і
сучасного підходу, бо для інвестора в умовах становлення ринкових відношень і
нестабільності економічної ситуації важливо мінімізувати ризики вкладень. Тому
етап прийняття рішення по формуванню портфеля цінних паперів реалізується в
роботі розв’язанням задач на таких підетапах: попередній відбір привабливих
цінних паперів, формування множини цінних паперів, найбільш інвестиційно
привабливих для інвестора, на підставі цієї сформованої множини здійснюються
підготовка і прийняття рішення про ефективний інвестиційний портфель.
Попередній відбір привабливих цінних паперів пропонується здійснювати в два
етапи: оцінка і прогнозування фінансового стану емітента, оцінка и
прогнозування інвестиційної привабливості цвнних паперів з урахуванням динаміки
їхніх характеристик.
Для підвищення економічної ефективності прийнятих рішень в роботі пропонується
схема процесу прийняття рішень при формуванні інвестиційного портфеля (рис.
2.1).
Інвестори застосовують різні методи оцінки фінансової стійкості підприємств,
але всі вони спираються на певну систему фінансових показників (коефіцієнтів)
[12,21,44,69,70,71,72].
В роботах закордонних авторів [69] ці показники характеризують окремі напрямки
фінансової діяльності фірм. В працях російських авторів [70,71,73,74] ці
показники (коефіцієнти, критерії) класифіковані та згруповані відповідно до
їхнього економічного змісту, зазначені джерела розрахункових даних (форми і
рахунки бухгалтерського обліку), і формули для їхнього розрахунку.
Рис. 2.1. Схема процедури прийняття рішень при формуванні інвестиційного
портфеля
У додатку Б представлена си