РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Клінічна характеристика хворих основної та контрольних груп
Для виконання задач дослідження нами обстежено 156 пацієнтів основної і по 130
осіб двох контрольних груп, які перенесли оперативні втручання з при-воду
тироїдної патології у клініці факультетської хірургії Львівського держав-ного
медичного університету ім. Данила Галицького та в 1120 Центральному військовому
клінічному госпіталі протягом 1988-2000 років. Основну групу ут-ворили хворі на
токсичний зоб віком понад 60 (66,7±4,2) років. Для підтвер-дження достовірності
отриманих результатів сформовано дві контрольні групи. При формуванні першої
контрольної групи щорічно (протягом 13-ти років) об-стежено по 10 випадково
вибраних пацієнтів із ТТ віком від 18 до 59 (40,4±10,7) років. Аналогічно
утворено і другу контрольну групу, до якої уві-йшли особи похилого і старечого
віку з евтироїдним зобом, середній вік яких становив 67,9±4,8 років. Хворі, у
яких перед операцією діагностували РЩЗ, не були включені у дослідження.
Серед обстежених пацієнтів переважали жінки (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Розподіл хворих за статтю.
Усі пацієнти проживали у Прикарпатському йододефіцитному регіоні. Діагноз
встановлювали на підставі аналізу клінічної картини захворювання, ре-зультатів
лабораторних, апаратних, інструментальних і морфологічних методів обстеження.
Захворювання ЩЗ, з приводу яких виконано оперативні втручання в осіб основної
та контрольних груп, представлено на рис. 2.2.
ІІ-а контрольна група
Рис. 2.2. Структура тироїдної патології у хворих основної та контрольних груп.
У дев’яти (6,9%) пацієнтів ІІ-ої контрольної групи при післяопераційно-му
гістологічному дослідженні виявлено “маленький” папілярний РЩЗ на фоні
багатовузлового зоба.
Хірургічне лікування здійснювали через значний проміжок часу від по-чатку
захворювання. Ознаки гіперфункції ЩЗ у пацієнтів похилого і старечого віку
діагностовано за 1-72 (48,4±16,5) місяців перед операцією, а в осіб молодо-го і
середнього віку - за 2-70 (32,8±14,4) місяців. Вузловий евтироїдний зоб у
хворих ІІ-ої контрольної групи виявлено за 1-360 (у середньому 64,1) місяців
перед операцією.
Рецидивний зоб стверджено у 16 (10,3%) пацієнтів основної, у трьох (2,3%) осіб
І-ої контрольної та у дев’яти (6,9%) хворих ІІ-ої контрольної групи. У
минулому, L-тироксин отримували 32 (24,6%) пацієнти з евтироїдним зобом та 11
осіб із гіпертирозом: шість (3,8%) із них віком понад 60 років і п’ять (3,8%)
до 60 років. Терапію радіоактивним йодом раніше проведено у двох (1,3%) хворих
основної групи.
Пацієнти з ТТ у похилому і старечому віці при госпіталізації скаржилися на
наявність новоутвору на передній поверхні шиї (94,9% осіб), серцебиття (86,5%),
загальну слабість (84,0%), поганий сон (76,9%), емоційну лабільність (65,4%),
похудіння (63,5%), неприємні відчуття у ділянці серця (52,6%), задиш-ку
(48,7%), надмірну пітливість (41,0%) і тремор (26,3%).
Хворі І-ої контрольної групи вказували на збільшення ЩЗ (96,2% пацієн-тів),
серцебиття (90,8%), виражену загальну слабість (83,1%), емоційну лабіль-ність
(80,8%), порушення сну (78,5%), гіпергідроз (78,5%), похудіння (73,8%), тремор
(65,4%), кардіалгії (41,5%) і задишку (36,2%).
Більшість обстежених ІІ-ої контрольної групи скаржилися на вузлові змі-ни у ЩЗ
(96,2%) та неприємні відчуття в її проекції (95,4%). Інші скарги вони виявляли
рідше: загальну слабість (50,8% осіб), задишку (42,3%), серцебиття (30,0%),
болі у ділянці серця (24,6%), емоційну лабільність (16,9%), поганий сон
(14,6%), надмірну пітливість (6,2%) та похудіння (3,1%).
При фізикальному обстеженні хворих ми визначали локалізацію ЩЗ, стан тироїдної
паренхіми (дифузна чи вузлова гіперплазія) та основних систем орга-нізму,
встановлювали стадію ТТ. Шийно-загрудинне розташування побільше-ної залози
діагностовано у 36 (23,1%) осіб із токсичним зобом віком понад 60 років, у
трьох (2,3%) пацієнтів із ТТ молодшого віку та у 27 (20,8%) обстеже-них з
евтироїдним зобом похилого і старечого віку. Пальпацією вузли у ЩЗ ви-явлено у
122 (78,2%) хворих основної, у 28 (21,5%) пацієнтів І-ої контрольної та в усіх
осіб ІІ-ої контрольної групи.
Компресію органів шиї та середостіння стверджували переважно у хво-рих похилого
і старечого віку (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Частота встановлення компресійного синдрому.
Зменшення маси тіла визначено у 34 (21,8%) пацієнтів із ТТ віком понад 60
років, у 32 (24,6%) осіб з гіпертирозом молодого і середнього віку та в одно-го
(0,8%) хворого з евтироїдним зобом. Ожиріння І-ІІ ступеня діагностовано у 15
(11,5%) обстежених ІІ-ої контрольної групи. Ендокринна офтальмопатія
по-єднувалася з токсичним зобом у 45 (28,8%) пацієнтів похилого і старечого
віку й у 62 (47,7%) осіб І-ої контрольної групи.
Ознаки ураження серцево-судинної системи стверджено у 146 (93,6%) хворих із
гіпертирозом віком понад 60 років та у 88 (67,7%) пацієнтів з евтиро-їдним
зобом. Тиротоксичну міокардіодистрофію виявлено у 119 (91,5%) осіб молодого і
середнього віку. Апатична форма ТТ (Lahey F.H., 1931) розвинулася у чотирьох
(2,6%) хворих основної групи.
На основі аналізу клінічної картини, встановлювали стадію захворювання за Milcu
(1954). Нейро-вегетативну стадію ТТ діагностовано у 15 (9,6%) пацієн-тів
похилого і старечого віку й у 12 (9,2%) осіб І-ої контрольної групи,
тироток-сичну - відповідно у 83 (53,3%) і 108 (83,1%) хворих, вісцеропатичну -
у 57 (36,5%) та дев’яти (6,9%) обстежених, кахектичну - по одному хворому
(відпо-відно 0,6% і 0,8%).
Суттєве значення для оцінки стану пацієнтів мали результати лаборатор-них
методів обстеження. Усім виконано загальний аналіз крові, визначено біо-хімічні
показники сироватки крові (рі
- Київ+380960830922