Розділ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих, що спостерігались
Робота базується на результатах обстеження і лікування 112 хворих з
ускладненими формами хронічного панкреатиту, які знаходилися на обстеженні та
лікуванні у відділенні хірургії органів травлення Інституту гастроентерології
АМН України, а також у хірургічних відділеннях 6-ї міської клінічної лікарні м.
Дніпропетровська за період з 1993 по 2003 роки.
Серед 112 хворих, дані яких були проаналізовані, 91 хворий обстежений на
передопераційному та на різних етапах післяопераційного періоду, а 21
обстежений тільки у післяопераційному періоді. Із них – 66 випадків
захворювання ретроспективно аналізувались за даними карт стаціонарного хворого,
а 46 пацієнтів були нами обстежені під час стаціонарного лікування.
Серед 112 проаналізованих хворих, чоловіків було 91 (81,25%), а жінок - 21
(18,75%). Співвідношення чоловіків до жінок склало 4:1, що відповідає
статистичним даним літератури щодо захворюваності хронічним панкреатитом
[23,123,124,127].
Розподіл хворих, що спостерігалися, за статтю і віком наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих, що спостерігалися, за статтю і віком
Стать/Вік
До 20 років
21 - 30 років
31-40 років
41-50 років
51-60 років
61-70 років
понад 70 років
Всього
Чоловіки
37
30
11
91
Жінки
21
Всього
45
37
12
112
За нашими даними, ускладненні форми хронічного панкреатиту найчастіше
траплялись серед чоловіків працездатного віку.
За даними анамнезу нами проаналізовані основні причини розвитку хронічного
панкреатиту у спостережуваних хворих, що наведені на рисунку 2.1.
Рис. 2.1. Розподіл причин розвитку хронічного панкреатиту
Основною причиною виникнення хронічного панкреатиту і його ускладнень у 61
(54%) хворого були епізоди гострого панкреатиту, більшість яких виникали після
зловживання алкоголю. Хронічне зловживання алкоголем було причиною захворювання
в 11 (9,2%) хворих, у 4 (3%) пацієнтів – травма черевної порожнини, у 1 (0,9%)
пацієнта хронічний панкреатит розвився в результаті холедохолітіазу і у 1
(0,9%) хворого в результаті ятрогенної травми підшлункової залози під час
операції з приводу перфоративної виразки дванадцятипалої кишки. У 34 (32%)
пацієнтів встановити причину виникнення захворювання не вдалося.
Серед проаналізованих 112 пацієнтів у 86 (76,7%) хворих була кіста підшлункової
залози, у 5 (4%) - хронічний абсцес підшлункової залози, а у 21 (18,7%) -
хронічний обструктивний панкреатит з розширенням панкреатичної протоки.
Важливим фактором, який впливав на виразність захворювання, була його
тривалість. На рис.2.2 наведені дані розподілу спостережуваних хворих із
порожнинними захворюваннями (кістою і абсцесами) підшлункової залози та
хронічним обструктивним панкреатитом у залежності від тривалості захворювання.
Рис. 2.2. Тривалість захворювання у пацієнтів із кістою та абсцесами
підшлункової залози (А) і хронічним обструктивним
панкреатитом (В)
Порівняльна оцінка тривалості захворювання показала, що більшість пацієнтів із
кістами і абсцесами підшлункової залози зверталися по хірургічну допомогу в
перший рік після початку захворювання, тоді як переважна більшість пацієнтів із
хронічним обструктивним панкреатитом мала більш тривалий анамнез.
За даними вивчення стаціонарних карт 112 хворих у 35 (31%) були виявлені
вторинні ускладнення хронічного панкреатиту, з яких у 6 була механічна
жовтяниця, у 2 - часткова непрохідність дванадцятипалої кишки, у 5 механічна
жовтяниця сполучалась із частковою непрохідністю дванадцятипалої кишки, у 13
хворих - нагноєння кісти підшлункової залози та хронічні абсцеси, у 6 пацієнтів
були явища полісерозиту, зовнішня панкреатична нориця - у 2 хворих і у 1
хворого була нориця між порожниною кісти та товстою кишкою.
Із 112 хворих з ускладненою формою хронічного панкреатиту у 23 (20,5%) у
процесі обстеження були виявлені сполучені гастроентерологічні захворювання і
супровідні захворювання. Захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки
діагностовано у 10 хворих, хронічний калькульозний холецистит - у 5, хронічний
холецистит - у 3, цукровий діабет - у 3, залізодефіцитна анемія - у 1 та цироз
печінки - у 1 пацієнта.
Хірургічне втручання є одним із способів лікування хронічного панкреатиту, але
обгрунтування його необхідності та вибір способу операції залежать від стану
хворого, наявності того чи іншого ускладнення. Нерідко ця група хворих
переносить цілий ряд хірургічних операцій, які виконуються за абсолютними та
відносними показаннями.
У залежності від клінічного перебігу захворювання та розроблених показань до
хірургічного лікування у 104 (93%) із 112 пацієнтів, що спостерігалися, була
обгрунтована необхідність хірургічного лікування. У 8 (7%) хворих із кістою
підшлункової залози оперативне лікування не виконувалось за різними
обставинами.
У таблиці 2.2 наведено перелік оперативних втручань, які були виконані у
хворих, що спостерігались.
Таблиця 2.2
Розподіл виконаних оперативних втручань у хворих, що спостерігались
Тип оперативного втручання
Кількість операцій
Кількість ускладнень
Кількість померлих
Подовжня панкреатоєюностомія,
в т.ч. у сполученні із холецистоєюностомією
21
Цистоєюностомія,
42
в т.ч. у сполученні із:
дренуванням абсцесу підшлункової залози
СтВ + пілоропластикою за Фінеєм
1
ліквідацією панкреатичної нориці
1
ГЕС +холецистоентеростомією
холецистектомією
1
холецистоєюностомією
гастроентеростомією
-