РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ
Відповідно до мети роботи та поставленим завданням було проведено аналіз
безпосередніх результатів лікування 378 пацієнтів з гострим холециститом.
Морфологічні дослідження виконано на 149 жовчних міхурів: 126 з них вилучено
підчас оперативного втручання у хворих на гострий холецистит різних вікових
груп, 23 не пошкоджених міхурів – під час судово-медичних розтинів, які склали
контрольну групу.
2.1. Клінічна характеристика хворих
Протягом 1995–2003 років у клініці хірургії ФПО Тернопільського державного
медичного університету імені І.Я.Горбачевського на базі Тернопільської міської
комунальної лікарні № 2 обстежено та проліковано 378 пацієнтів з діагнозом
гострий холецистит. Серед пацієнтів жінок було 275 осіб (табл. 2.1), що складає
72,8 %, чоловіків – 103 (27,2%). Середній вік хворих становив (55,6±19,5)
років. В роботі ми притримувалися вікової класифікації, яка визначена ВООЗ
(1972 р.). Згідно цієї класифікації похилий або літній вік – 60–74 роки;
старечий – 75–89 років, 90 і старше – довгожителі.
Таблиця 2.1
Вікова структура обстежених хворих на гострий холецистит
Стать
Вік хворих в роках
20-59 рр.
60-74 рр.
75-89 рр.
90 р. і ст.
Всього
абс.
абс.
абс.
абс.
абс.
Чоловіки
56
26,9
35
26,1
9
28,1
3
75
103
27,2
Жінки
152
73,1
99
73,9
23
71,9
1
25
275
72,8
Всього
208
55,0
134
35,4
32
8,5
4
1,1
378
100
Більшу половину обстежених склали особи молодого та зрілого віку – 55,0 %. У
літньому віці було 35,4 % хворих, у старечому – 8,5 %, довгожителі – 4
пацієнти, що становить 1,1 % загальної кількості. Співвідношення чоловіків та
жінок у перших трьох вікових категоріях була практично однаковою, лише серед
довгожителів переважали чоловіки (75,0 %).
Тривалість камененосійства відмічена нами в межах від 1 місяця до 26 років
(табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Тривалість камененосійства у хворих на ГХ в різних вікових групах
Тривалість камененосійства
20–59 р.
60–74 р.
75–89 р.
більше 90 р.
Всього
до 1 року
29
17
48
1-3 роки
72
26
103
4-5 років
59
38
106
5-10 років
37
36
82
більше 10 років
11
17
39
Повторний приступ ГХ
19
17
42
Всього
208
134
32
378
Тривалість захворювання до 1 року відмічено лише у 12,7 % пацієнтів, від 1 до 3
років – у 27,2 %, 4-5 років – у 28,0 %, 5-10 років – у 21,7 % та більше 10
років – у 10,3 % пацієнтів. При чому серед осіб молодого та зрілого віку майже
у половини (48,6 %) тривалість захворювання була до 3 років. Серед пацієнтів
віком від 60 до 74 років у 55,2 % тривалість камененосійства була від 4 до 10
років. Аналогічну тривалість захворювання у пацієнтів старечого віку відмічено
нами у 78,2 % випадків. У двох з чотирьох довгожителів тривалість
камененосійства перевищувала 10 років. Лише 33 (12,1 %) хворих поступили в
клініку з першим нападом гострого холециститу.
Аналіз клініко-морфологічного діагнозу показав, що у 69,4 % хворих був
виявлений деструктивний флегмонозний, флегмонозно-виразковий холецистит з
переважанням обтурації міхурової протоки, у 10,2 % – водянка – емпієма жовчного
міхура, у 4,6 % – гангренозний холецистит з перфорацією стінки жовчного міхура
і у 15,5 % – без перфорації. У 8,3 % хворих старше 60 років був стверджений так
званий первинно деструктивний (без анамнезу камененосійства) холецистит. У 8,7
% пацієнтів поєднання гострого деструктивного холециститу з змінами в
позапечінкових жовчних протоках (холангіогенний холецистит), у 4,2 % - з
гострим біліарним панкреатитом.
Майже у половині випадків (45,5 %) нами відмічено пізня госпіталізація до
стаціонару (табл. 2.3). В терміні 6-24 години з моменту початку захворювання
поступило 40,7 % пацієнтів на ГХ. До 6 годин за медичною допомогою звернулося
лише 13,8 % хворих.
Таблиця 2.3
Строки поступлення в стаціонар з моменту початку захворювання у хворих на ГХ
Вік
До 6 годин
6-24 годин
Більше 24 годин
Всього
20-59 років
43
74
91
208
60-74 роки
58
67
134
75-90 років
20
12
32
Більше 90 років
Всього
52
154
172
378
Серед пацієнтів молодого та зрілого віку до 6 годин з моменту початку
захворювання поступило 20,7 %, в терміні 6-24 год – 35,7 %, пізніше 24 год –
43,6 %. Серед пацієнтів літнього та старечого віку дані показники становили
відповідно 6,7 %, 43,3 %, 50,0 % та 0,0 %, 62,5 %. 37,5 %. Серед довгожителів
двоє поступили в терміни 6-24 години від початку захворювання та двоє після 24
годин.
Зважаючи на вікову структуру обстежених пацієнтів лише у 45,3 % не виявлено
супутньої патології, у 21,9 % діагностовано одне супутнє захворювання, у 18,5 %
– два, у 7,6 % – три, у 5,0 % – чотири, у 1,2 % – п’ять і у 0,5 % – шість
(табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Поліморбідність залежно від віку
Частота супутніх захворювань
20-59 років
60-74 роки
75-89 років
90 років і старші
Всього
Всього хворих
208
134
32
378
Без супутніх захворювань
152
19
171
З супутніми захворюваннями
56
115
32
207
Кількість супутніх захворювань
Одно
42
37
83
Два
14
49
70
Три
20
29
Чотири
18
П’ять
Шість
Індекс поліморбідності
0,3
1,7
3,1
5,8
1,1
У пацієнтів молодого та зрілого віку супутню патологію виявлено лише у 26,9 %
пацієнтів, у переважній більшості одне, у 14 осіб два захворювання. Серед
пацієнтів літнього віку супутня патологія наявна у 85,8 % пацієнтів, переважно
одне, два та три захворювання. У всіх пацієнтів старечого віку діагностовано
супутню патологію, при чому у переважній більшості виявлено три т