РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА РІВНЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ
2.1. Методичні підходи до аналізу та оцінки рівня виробничого потенціалу
регіону
Вирішення складних управлінських завдань формування та нарощення виробничих
потенціалів регіонів держави неможливе без комплексного аналітичного
дослідження умов та результатів їх функціонування. Окремими завданнями такого
аналізу є формування підґрунтя для вибору шляхів формування та нарощення
виробничого потенціалу регіону, визначення сукупності узагальнених індикаторів,
що дозволяють дати кількісну оцінку динаміки та основних тенденцій у формуванні
виробничого потенціалу регіону.
Необхідно зазначити, що аналіз та оцінка рівня виробничого потенціалу регіону
викликає інтерес з боку різних суб’єктів економіки. Зокрема, представляє
інтерес для інвесторів, що бажають вкласти інвестиції у його розвиток; для
конкурентів, які випускають аналогічну продукцію за призначенням або її
замінники; для фінансово-кредитних установ, які надають кредити підприємницьким
структурам для формування та нарощення виробничого потенціалу; для державної
системи контролю, а також для органів державного, в т.ч. – і регіонального
управління.
Аналіз та оцінка рівня виробничого потенціалу регіону дасть можливість виявити
слабкі сторони щодо функціонування виробничого сектору економіки та розробити
заходи по їх усуненню.
До сьогоднішнього дня не склалось єдиного підходу щодо визначення рівня
виробничого потенціалу регіону. З цього приводу існує ряд думок, які різняться
за своїм змістом [1 с.112; 19 с.38; 24 с.86; 26 с.30; 31 с.238; 36 с.243; 71
с.3; 122 с.6; 149 c. 84; 150 с. 114; 152 с. 126]. Але, перш ніж їх розглянути
слід з'ясувати, що вкладається в зміст поняття “рівень виробничого потенціалу
регіону”. У своїх дослідженнях будемо виходити з того, що рівень виробничого
потенціалу регіону – це комплексний інтегральний відносний показник якісних та
кількісник характеристик розвитку регіону в порівнянні з іншими
адміністративними одиницями.
Дослідженням проблем, пов’язаних із розробкою методики визначення рівня
економічного розвитку регіону та зокрема його виробничого потенціалу займались
такі відомі дослідники-економісти як М.І.Долішній, Є.І.Бойко, Д.М.Стеченко,
Ю.Н.Гладкий, А.І.Чистобаєв, А.Г.Гранберг, В.Н.Авдєєнко, В.А.Котлов, Ю.Ю.Донець
та ін
Зокрема, М.І.Долішній та Є.І.Бойко вважають, що для оцінки рівня використання
виробничого потенціалу регіону слід використовувати узагальнений показник, який
дає можливість співставити фактичний випуск продукції підприємствами,
розташованих на території регіону з потенційно можливим її випуском, які
підприємства здатні забезпечити при найбільш ефективному використанні їх
виробничих потужностей, а також трудових і матеріально-енергетичних ресурсів. В
якості такого узагальненого показника, на їх думку може виступати коефіцієнт
використання виробничого потенціалу, який розраховується за формулою: [150
с.114.]:
, (2.1)
де Вр - обсяг випуску продукції в регіоні;
Nр – виробнича потужність регіону.
Величина виробничої потужності регіону розраховується за формулою:
, (2.2)
де Мі – виробнича потужність і- го підприємства регіону;
НМ – величина недовикористаної потужності і - го підприємства через неповну
забезпеченість його трудовими і матеріально-енергетичними ресурсами;
Nt – приріст виробничої потужності і-го підприємства без нарощення його
виробничої потужності;
k – загальна кількість підприємств в регіоні;
l – кількість підприємств в регіоні з недовикористаною потужністю по причинах
неповної забезпеченості трудовими і матеріально-енергетичними ресурсами;
m – кількість підприємств в регіоні, що забезпечують приріст потенціалу без
нарощування виробничої потужності.
Слід зауважити, що дана модель ефективно може функціонувати в умовах
дефіцитності трудових ресурсів.
Д.М.Стеченко пропонує визначати виробничий потенціал регіону за наступною
формулою: [150, с.88].
, (2.3)
де, Пз – загальний показник;
а – валова продукція промисловості регіону з розрахунку на душу населення;
б – вартість основних промислово-виробничих фондів регіону на душу населення;
в – промислово-виробничий персонал з розрахунку на 1000 жителів регіону;
г – валова продукція сільськогосподарського регіону (в середньому за ряд років)
у розрахунку на одного жителя;
А, Б, В, Г – аналогічні показники по регіону вищого рангу або країні;
К – кількість показників.
Слід відмітити, що доцільно було б врахувати і інші види ресурсів (природних,
фінансових та ін.), які необхідні для забезпечення нарощення виробничого
потенціалу регіону.
Такі економісти-дослідники, як Ю.Н.Гладкий, А.І.Чистобаєв для визначення рівня
економічного розвитку регіону та, зокрема, його виробничого потенціалу,
використовують термін “економічна діагностика регіону” [30 с.248]. На їх думку
діагностика регіону пов’язана з визначенням його стану – природних,
економічних, соціальних, екологічних та інших параметрів. Діагностика
відповідно здійснюється за допомогою аналізу господарської специфіки регіонів,
визначенням їх економічно сильних та слабких сторін. Зокрема, при діагностиці
рівня розвитку регіону використовується два методи.
Перший метод передбачає спрощений розрахунок величини національного доходу
регіону пропорційно його частці в загальнонаціональному фонді оплати праці,
зайнятих в матеріальному виробництві працівників.
Другий – це метод розрахунку синтетичного врівноваженого індексу рівня
економічного розвитку регіону.
Якщо розглядати перший метод, то слід відмітити, що макроекономіка розглядає
термін “національний дохід країни”, а не регіону, оскільки саме поняття
“національний
- Київ+380960830922