Розділ 2) показали, що
форма реалізації відмови передбачає використання як конвенційних, так і
специфікованих тактик реалізації комунікативної інтенції відхилення, що
виражаються у прямому (перформативному або експліцитному) або не-прямому
(непрямому або імпліцитному) способах реалізації відмови, представлених
індикаторами іллокутивної сили відмови або формулами, що забезпечують значення
відмови за відсутності експлікованих маркерів негативної реакції мовця. Вибір
способу, формальних нюансів та засобів вираження відмови здійснюється в
результаті синтезу інтенцій та особливостей особистості мовця, які лише певною
мірою піддаються аналізу, а також соціальних і ситуативних факторів.
План поведінки кожного з учасників комунікативної ситуації характеризується
набором цілей, виконання яких є завданням певного акту. В основі здійснення
кожної мовленнєвої дії лежить певний комунікативний зміст, що співвідноситься з
мовленнєвою інтенцією мовця ([19], [98], [143], [193]). Іншими словами,
інтенціями є мотиви і цілі мовленнєвих дій. Спільність іллокутивної сили
“відмова” і перлокутивної мети “відмовити адресату” лежить в основі дефініції
висловлювань, що реалізують комунікативну інтенцію відхилення пропозиції
ініціального акту. Як було зазначено, інтенція відхилення, заснована на
«заперечних» установках мовця, є фактором, що зумовлює відбір відповідних
ситуації спілкування мовних одиниць, які сприяють реалізації комплексу
комунікативних завдань мовця. Оскільки основною причиною відмови є відсутність
у мовця бажання або засобів задоволення потреби партнера у здійсненні певного
висловленого ним пропозиційного змісту, то функціонування відмови
забезпечується розумінням адресатом небажання мовця прийняти або здійснити
пропозиційний зміст, представлений в попередньому акті. Таким чином, при
продукуванні відмови основною інтенцією мовця є ствердження того, що він
відкидає запропоновану послугу, відхиляє запрошення, відмовляється виконати
прохання або наказ.
Основна інтенція відхилення може бути внутрішньою або зовнішньою та
характеризуватися через «внутрішню» або «зовнішню» модифікації, коли
«виконавець здійснює виражену дієсловом дію за наявності / відсутності власної
мотивації» [191, c. 134]. Екстрасуб’єктивна (зовнішня) інтенція при вираженні
відмови полягає у відхиленні здійснення пропозиційного змісту, апелюючи до
зовнішньої по відношенню до мовця інстанції чи об’єктивної причини:
(13) «Dann gieЯ Wasser zu», riet Vera.
«Geht nicht mehr, der Eimer ist voll.» (Stromberger, Diese Drombuschs, S. 114)
Інтрасуб’єктивною (внутрішньою) інтенцією мовця при вираженні відмови є мотив
до нездійснення пропозиційного змісту, що залежить виключно від індивідуальних
бажань мовця:
(14) «Ich habe gesagt, du sollst aufstehen.»
«Kommandier nicht. Ich werde schon aufstehen, wenn ich das Gefьhl habe, daЯ es
sein muЯ.» (Frischmuth, Einander Kind, S. 230)
Основна інтенційна установка мовця «відхилити пропозицію реципієнта»
супроводжується найчастіше імпліцитними інтенційними мотивами, як наприклад:
- вразити партнера:
(15) «Dann gehen wir eben heute abend frьher ins Bett»
«Aber ich schlaf doch heute nacht gar nicht hier.» (Kцhlmeier, Spielplatz der
Helden, S. 127)
- використати своє положення або показати свою владу:
(16) «Hцren Sie, Frau Balek, das ist alles gut und schцn, aber es ist im Moment
so, daЯ wir leider /.../ Gar. Keine. Vakanzen. Haben. Tja! Tut mir leid!»
(Pfannenschmidt, Fьnf Sterne fьr Marie, S. 68)
- припинити недоречний процес:
(17) «Ich fahre Sie hin. Guter Schneider.»
«Wieso fahren Sie nach Westen? /.../ Ich will nicht in diese Richtung. Ich
brauche keinen Schneider. Fahren Sie wieder auf die HauptstraЯe.» (Carre, Der
heimliche Gefдhrte, S. 291)
- не бажати продовжувати беззмістовну розмову:
(18) «Man hat mir erzдhlt, daЯ Sie eine Sammlung alter Uhren haben.»
«Ich verkaufe nichts.» (Fussenegger, Die Pulvermьhle, S. 226)
- бажати зберегти недоторканим свій внутрішній світ:
(19) «Morgen kommt der Priеster.»
«Gott ist an meiner Seite. Ich benцtige keinen Beistаnd.» (Rцhrig, Sand, S. 71)
Фактор теми забезпечує задіяння тих чи інших компонентів світогляду партнерів.
У секвенціях з відмовою тема, виражена у висловлюванні, міститься найчастіше не
у внутрішньому задумі того, хто відповідає (не у відмові як реактивному акті),
а в ініціюючій репліці:
(20) «Ich mцchte gern mit dir ins Kino. Hast du schon den Film gesehen.../.../
Wollen wir morgen?»
«Morgen geht’s nicht.» (Seghers, Die Entscheidung, S. 234)
Мовець, що здійснює відмову, говорить у відповідності з пропозиційним змістом,
висловленим у попередньому висловлюванні. Слід зазначити, що секвенціям з
реактивною відмовою характерна відсутність обмеженості теми мовленнєвої
взаємодії.
Акт відмови може містити не лише одну пропозицію, а й інформацію, що
супроводжує основний пропозиційний зміст. У такому випадку йдеться про відмову
як частину складного мовленнєвого акту, елементи якого пов’язані сурядними або
підрядними зв’язками. Мовленнєвий акт відмови, як правило, виступає домінуючим
елементом акту-комплексу, що забезпечуєть-ся однозначно-негативною
спрямованістю його іллокутивної сили. В якості актів, що підтримують відмову,
можуть виступати акти вибачення, висловлення жалю, мотивації чи аргументації.
Оскільки мовленнєвий акт є багатоцільовою дією, то кожна мета є результатом
специфічної функції - паракомунікативної (пов’язаної з використанням
мовленнєвого акту як позамовленнєвого) або комунікативної (що забезпечує сам
процес мовленнєвої взаємодії). Специфіка відмови полягає у здійсненні
санкціонального впливу на адресата (перлокутивна
- Київ+380960830922