РОЗДІЛ 2
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНИХ ЕМОЦІЙНОГО Й ЕМОТИВНОГО ДИСКУРСІВ
Відображення та сприйняття об'єктивного світу людиною неможливе
без існування в мові таких спеціальних засобів передачі емоційності/ емотивності, як лексико-семантичних [41; 99; 137; 150; 241; 242; 363]
та стилістичних [23; 161; 193; 301]. Указані засоби спрямовані на передачу
як пропозиціонально- (змістово-) значущої, так і конотативно значущої,
у нашому випадку, емоційної спонтанної та завчасно підготовленої інформації, вживаються для підсилення виразності мови і експлікують інтенції мовця.
У даному розділі ми обмежимося розглядом лише лексико-семантичних
і стилістичних засобів, які вживаються для передачі емоційності/
емотивності мовлення.
2.1. Лексико-семантична диференціація англомовних емоційного
й емотивного дискурсів
На лексичному рівні проблема емоційності слова стикається з проблемою значення. Здатність слова виражати не лише думки, а й емоційні стани мовця визначає двоїстість референційної співвіднесеності мовних знаків,
які виступають носіями емоційного значення. Звідси поділ значення
на когнітивний (денотативний, референційний, предметно-логічний, інтелектуальний) та прагматичний (конотативний, емотивно-оцінний, експресивно-стилістичний) компоненти [152, с. 30-31, 106-107, 139].
Питання про входження/невходження емоційного компоненту
до значення слова остаточно не вирішене, оскільки все ще залишається дифузним і невизначеним поняття конотації. Причиною цього є багатоманітність підходів до її вивчення. Так, серед існуючих теорій
про конотацію найбільш поширеними є стилістична [210, c. 93-94]
та семантична [150, c. 12-14; 152; 202, c. 55-56; 220, c. 15; 241, c. 7].
Їх прихильники, як правило, надають їй статусу семантичних відтінків, додатковості, вторинності у відношенні до денотації.
Емоційність слова створюється за рахунок того, що в ньому конотативний (емоційний) компонент значення переважає над денотативним. При цьому логіко-поняттєва частка лексичного значення редукується,
а емоційна - розширюється. Теоретично будь-яке слово за певних обставин
і залежно від мовленнєвого чи ситуативного контексту може стати носієм емоційності [65, c. 4; 109, c. 145; 128, c. 83; 150, c. 27; 210, c. 93; 220, c. 13; 242, c. 50-105, 168, 180; 287, c. 170; 314, c. 84-85; 387, c. 591].
Лексичні властивості англомовних емоційного й емотивного дискурсів, зокрема, у плані того, лексика якого стилістичного класу використовується
для створення емоційного впливу на адресата, є одним з основних диференційних критеріїв досліджуваних дискурсів.
2.1.1. Лексика зниженого стилю в емоційному дискурсі. Як було показано в першому розділі, емоційному дискурсу притаманний розмовний, неформальний, знижений стиль мовлення, що відображається на його лексичному наповненні. Емоційне мовлення має невисокий ступінь лексичної різноманітності, оскільки близько половини його обсягу займають найчастотніші мовні одиниці, серед яких займенники, дієслова та службові слова, переважно прості за їх морфемною будовою. Це є результатом того,
що емоційна комунікація відбувається в умовах високого напруження і часто гострого часового дефіциту, реалізуючись у спонтанних й інстинктивних мовленнєвих проявах та в ослабленні контролю за змістом висловлення,
що призводить до зниження лексичної селективності. Як наслідок, вибір найбільш доречної в кожній конкретній ситуації мовної одиниці відбувається
за принципом того, що є найбільш вигідним з погляду швидкості і легкості відшукування. Такий відбір мовних засобів проходить автоматично, підсвідомо за рахунок більш вільного застосовування існуючих форм замість створення нових [78, c. 6].
Зниження контролю свідомості над мовленням призводить
до підвищеного вживання емоційно забарвлених лексичних одиниць. Вони відбивають емоційний стан мовців, тому чим більше їх у дискурсі, тим виший ступінь його емоційного напруження. Це вказує на те, що експресивність емоційного дискурсу створюється переважно за рахунок емоційної лексики.
Доведено, що емоційне найменування об'єкту співвідноситься не
з предметом, що називається, а з емоціями мовця, які переживаються ним в цей момент. Назва при цьому виражає загальний стан мовця і зовні позбавлена предметного значення [241, с. 27].
Розглянемо, яка лексика вважається емоційною. У літературі в основу існуючих класифікацій емоційної лексики покладені різноманітні критерії,
які можна звести до таких, як вираження емоційності через денотативний
чи конотативний компоненти значення слова, наявність у морфологічному складі слова особливих афіксів, вираження словом ставлення до предметів
і явищ навколишнього світу, наявність у слові оцінного значення [див. 20,
c. 6-7; 24, c. 8; 65, c. 5; 137, c. 71; 161, c. 40; 242, c. 100].
Ми виходимо з того, що оцінка й емоція утворюють нерозривну єдність [20, c. 6; 24, c. 10-11; 65, c. 4; 387, c. 591; 128, c. 82; 150, c. 94; 156, c. 151; 216,
c. 19; 220, c. 16; 246; 258, c. 133; 259, c. 20], тому будь-яка емоційно забарвлена лексична одиниця є оцінною. При аналізі емоційного дискурсу ми базуємося
на критерієві повнозначності/неповнозначності емоційно-оцінних лексичних одиниць, під яким розуміємо наявність/відсутність денотативного компонента значення в слові. Зупинимося спочатку на групі повнозначних одиниць.
Повнозначні емоційно-оцінні лексеми мають денотативне
й конотативне значення, однак превалює останнє, передаючи емоційне ставлення мовця до позначуваного та називаючи емоцію, яка переживається. Назви емоцій, на думку окремих учених (див., напр.: [109, c. 147-148; 161, c. 41]), не належать до емоційної лексики, оскільки представляють собою
не безпосереднє переживання, а лише логічну думку про нього.
Ми підтримуємо погляд інших дослідників, які вважають, що така описова лексика здатна викликати відповідні емоції, вона вказує на емоційний досвід мовця в момент розмови [20, c. 7; 323, c. 1