РОЗДІЛ 2
УДОСКОНАЛЕННЯ МетодикИ АВТОМАТИЗОВАНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
Згідно з аналізом сучасних методів та алгоритмів обробки експерименту,
присвяченого психофізичній реакції людини на сенсорну інформацію, доцільно
реалізувати автоматизовану систему обробки експериментальних даних, що дозволяє
з найменшими витратами фінансів та часу формувати інформаційні масиви, що
розміщуються в базі знань для їх подальшого аналізу, мета якого полягає в
створенні математичних моделей, які імітують поведінку людини, для їх
застосування в системах штучного інтелекту та в робототехнічних системах.
Сучасні вимоги до створення таких систем методологічно припускають послідовне
виконання підрозділів:
вибір та обґрунтування показників характеристик зовнішнього світу, що мають
бути пред’явлені людині для найбільш ефективної психофізичної реакції;
класифікація та формальний опис цих показників і відповідних реакцій;
удосконалення методики експерименту, що пов’язане із застосуванням відомого
приладу та комплексу технічних засобів сучасного комп’ютера;
створення алгоритмів та програмних інтерфейсів автоматизованої системи обробки
експерименту.
Вибір та обґрунтування показників характеристик зовнішнього світу, що мають
бути пред’явлені людині для найбільш ефективної психофізичної реакції
Наведені в першому підрозділі особливості перетворення об’єктів зовнішнього
світу з їх властивостями через зорову сенсоріку на психофізичну реакцію людини,
що закріплені лівою та правою півкулями головного мозку, в дослідженні обрані
за робочу гіпотезу, що підлагяє підтвердженню або відхиленню згідно з
результатами експерименту. У зв’язку з цим доцільно виділити предмети
зовнішнього світу та їх якості, що задовольняють умовам робочої гіпотези і
через які можливо провести диференціацію реагування через ліве та праве поля
зору.
По-перше слід виділити вид зображення, що містить у собі двадцять два
комп’ютерні рисунки, що зображуються на екрані монітору. Важливо відзначити, що
згідно з умовами експерименту ці зображення a’priori знайомі кожній людині –
учаснику експерименту, тобто приймається робоча гіпотеза, що ці образи повинні
швидше сприйматися лівим полем зору і що вони розміщуються в правій півкулі
мозку. Оскільки реальна поява образів перед людиною має якісні характеристики,
необхідно передбачити ці якості під час експерименту. До цих якостей слід
включити відстань від людини до екрана монітора (зображення), розмір
зображення, місце зображення на екрані та кількість зображень. Враховуючи, що
автоматизованим експериментом повинна керувати людина – дослідник як особа, яка
приймає рішення, час реагування на появу зображення слід розглядати за
середньою оцінкою, що містить в собі як реакцію випробуваного, так і
дослідника. Тому слід фіксувати за допомогою таймера як час пред’явлення, так і
час паузи між пред’явленням картинок.
На основі теоретичних та експериментальних досліджень була синтезована модель
інтелектуальної діяльності нервової системи людини в процесі розпізнавання
двовимірних зображень з позицій міжпівкульової асиметрії мозку людини [126].
Можливості зорової системи істотно залежать від її функціональної організації.
У цьому аспекті можна виділити два принципово різні підходи. Відповідно до
першого підходу зорова система представляється пасивною системою аналізу та
відображення зовнішнього світу. Пасивною системою дізнавання будемо називати
систему, що здійснює класифікацію зображень без перевірки правильності
прийнятого рішення. Відправною точкою іншого підходу є припущення про
активність зорової системи [56]. Активність розуміється як аналітична функція,
яка забезпечує селективний аналіз зображення, керований цілями, що стоять перед
системою в даний момент. Активною системою розпізнавання будемо називати
систему, у якій розпізнавання зображень відбувається як цілеспрямований
послідовний процес побудови, перевірки й корекції гіпотетичних рішень
(гіпотез). Останнім часом більше визнання та підтвердження одержує концепція
активності. На рис. 2.1 представлена модель інтелектуальної діяльності нервової
системи людини у процесі розпізнавання зорової інформації, побудована на
принципі активності.
Розгляд організації такої системи почнемо з виділення основних блоків процесу
розпізнавання зображень.
Пошук ведеться спочатку в короткочасній пам'яті (містить у собі сенсорну й
первинну пам'ять).
Короткочасна пам'ять є місцем, де зберігається інформація, що надходить від
сенсорного аналізатора, поки в основній пам'яті здійснюється корекція її
важливості, і відкіля ця інформація може потім потрапити в поле уваги, якщо її
важливість виявиться надзвичайною.
Слід короткочасно пред'явленого зображення зберігається якийсь час – (близько
0,3 – 1 с) у сенсорній (іконічній) зоровій пам'яті та кілька секунд – у
первинній зоровій пам'яті. Протягом цього періоду продовжується процес
переробки зорової інформації, а потім та її частина, що не встигла переробитися
та не була передана до системи більш тривалої (основної) пам'яті (включає
вторинну та третинну пам'ять), втрачається. Основна пам'ять є як місцем
постійного збереження інформації, що надходить через поле уваги, так і
процесором, що здійснює обробку цієї інформації, в основі якої лежить операція
асоціації, тобто зіставлення опису поточної інформації з усім змістом пам'яті.
Блок мотивації підсумовує оцінки ситуації, що надходять від зорового
аналізатора (первинні емоції), й оцінки, які надходять з основної пам'яті та
залежні від її стану (вторинні емоції). Сумарна оцінка служить мірою якості
поточного стану організму. Вона п
- Київ+380960830922