РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ВЛАДИ В АНГЛІЙСЬКИХ
КОЛОНІЯХ ПЕРІОДУ ВИНИКНЕННЯ
БРИТАНСЬКОЇ АМЕРИКИ (1607-1664 роки)
2.1. Політико-правова природа британської колонізації
Північної Америки
Бурхливий розвиток капіталістичного укладу у тюдорівській Англії стимулював
активну колоніальну політику цієї держави з середини XVI сторіччя. Насильницька
експропріація земель англійських громад призвела до формування капіталістичних
відносин у сільському господарстві, першими жертвами яких стали найбідніші
орендарі земель, котери, що не могли використати ресурси громадських угідь.
Підвищивши орендну плату, лендлорди швидко позбавилися і від лізгольдерів -
короткострокових держателів землі. Розпочався наступ й на права копігольдерів,
що складали основну масу залежного селянства. Вони здійснювали господарську
діяльність на основі рішень судів про набуття ними статусу орендарів і
одержували відповідні копії цих рішень. Копігольдери платили за оренду землі
грошову ренту, розміри якої постійно збільшувались, хоча з формально-юридичної
точки зору їх права захищалися королівськими судами. Насильницьке
знеземелювання селян створило масу надмірного населення, яке могло найти собі
засоби для існування лише в британських колоніях. Селяни-емігранти й склали
основну масу колоністів, котрі засвоювали Новий Світ.
Між тим розвиток капіталізму в Англії стримувався обмеженістю внутрішніх джерел
нагромадження капіталу, і тому з другої половини XVI сторіччя колоніальна
політика стала важливим напрямом діяльності британської держави. Адже саме в
Англії, батьківщині промислового перевороту, що призвів до перемоги
капіталістичного засобу виробництва, цей процес відбувався більш інтенсивно,
ніж в інших країнах.
Прискорення процесу побудови британської колоніальної системи було викликано
також прагненням Англії вистояти у боротьбі проти Іспанії і Франції за
гегемонію в колоніальному світі і перевершити ці держави у первісному
нагромадженні капіталу. Поборники заокеанської експансії стимулювали процес
проникнення британських підприємців у країни Сходу, спираючись на монопольні
купецькі компанії - Московську, Левантійську та Ост-Індську. Досвід, надбаний
на Сході, було покладено в основу створення першої британської колонії в
Америці, названої Віргінією на честь ‘‘королеви-незайманки” - Єлизавети I, за
часів правління якої було здійснено перши невдалі спроби англійців укоренитися
на цієї території [143. C.96-97; 347. C.646; 362. C.101]. Прагнення заможних
англійців вкласти вільні кошти в розвиток колоніальної експансії мало цілком
прозаїчне пояснення: в 1607 році Ост-Індська компанія, що була заснована трьома
роками раніше на підставі королівської прокламації, сплатила своїм членам
(дев’ять тисяч шістсот пайовиків) 500% прибутку на вкладений капітал [353. Vol.
1. P.23].
У зв'язку зі становленням англійських колоній Північної Америки виникла
проблема їхнього юридичного статусу. У травні 1609 року, як раз тоді, коли в
Америці йшла побудова першої британської колонії, Палата громад британського
парламенту вперше відкрила дебати з приводу цього питання. Тоді було прийнято
рішення про те, що колонії є заморськими територіями, відокремленими
домініонами, які лише з часом можна буде інкорпорувати до складу королівства
[12. Vol.1. P.48-49]. Відповідно до цієї концепції, кожна колонія розглядалася
як утворення, чия політика мала направлятися англійською Короною і чия
юрисдикція поширювалася лише на чітко окреслену територію. В такому разі група
осіб, що створювала корпорацію для засновування колонії, не могла без
королівської санкції ані діяти як юридична особа, ані володіти власністю, ані
порушувати судову справу, ані бути об'єктом судового розгляду. Якщо корпорація
функціонувала як юридична особа, у випадку смерті одного з її членів існування
юридичної особи припинялося. Корпорація приватних власників могла створювати
колонію лише тоді, коли одержувала чітко визначені королівські привілеї.
Непорушним публічно-правовим принципом того часу було уявлення про те, що
суверенітет як верховенство влади цілком належав королю. Ортодоксальна
англійська правова доктрина проголошувала: “Король, і лише король, може
створити корпорацію або надати право на її створення” [41. P.121; 152. C.207].
Існували деякі винятки (корпорації створювалися або за приписами монарха або за
нормами звичаєвого права), але загалом право на утворення колонії залежало від
згоди короля.
Система державної влади та управління в уявленні європейців XVII-XVIII була
прямо пов’язана з певною системою землеволодіння. В Англії вже за часів
правління Тюдорів розповсюдилася така форма землеволодіння, яка була пов’язана
з володіннями корпораціями, або ж - тауншипами, тобто громадами мешканців, що
організовували певні поселення (тауни), які управлялися на принципах
безпосередньої демократії зборами всіх їх жителів. Ці громади мали певні права
на здійснення самоврядних функцій. Однак у перших постійних колоніях Англії у
Північній Америці верховним джерелом влади та власником землі міг бути лише
король, який жалував там землі та наділяв владними повноваженнями відповідних
осіб. Адже всі парламентські обмеження королівського законодавства за часів
абсолютизму були усунуті. Згідно з статутом 1539 року, монарх мав широкі права
на видання власних законів, що своїм змістом докорінно змінювали сутність
парламентських статутів. Ці закони називалися асізами, ордонансами, статутами і
хартіями. Саме остання назва була притаманна королівським законам, які
проголошували створення американських колоній Англії.