Розділ 2
ПРОЦЕС НАВЧАННЯ ОНОВАМ ТЕХНОЛОГІЇ
ОБРОБКИ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
2.1. Розвиток самостійності учнів під час практичних
робіт з кулінарії
В умовах сьогодення питанню розвитку самостійності учнів надається значної
уваги, більше того – воно займає одне з центральних місць у процесі навчання та
виховання учнів. Це пояснюється спрямованістю національної системи освіти на
всебічний розвиток особистості учня, на підготовку його до самостійного життя і
праці, до самоствердження в житті.
Питання розвитку самостійності учнів знайшло відображення в працях психологів,
педагогів. Дослідження окремих аспектів даної проблеми здійснено П.Гальперіним,
І.Леренером, В.Крутецьким, П.Підкасистим, П.Половниковою, С.Рубінштейном,
В.Тюріною, Т.Шамовою, І.Якиманською, Т.Ісаєвою. Поєднують деякі аспекти питання
розвитку самостійності школярів з процесом трудового навчання І.Балабіна,
Г.Ігнатенко, О.Линда, Н.Лук'янова, Н.Чукова, Ю.Янотовська та ін.
Існуюча різноманітність визначень поняття “самостійність” пояснюється
багатогранністю цього феномена. Пізнавальну самостійність досліджували
М.Данилов, Т.Калашникова, І.Лернер, П.Підкасистий, О.Савченко, В.Тюріна.
Самостійність особистості у пізнанні та спілкуванні розглядалася
Л.Ростовецькою. Практична та організаційно-технічна самостійність
досліджувалась Є.Голантом. На самостійність розумову зверталась увага
Н.Кухаровим. Самостійність прикладна та навчальна розглядалась Н.Половниковою.
На думку психологів, зокрема І.Кона, навряд чи існує більш цінна якість
особистості, ніж самостійність. Ним була визначена сутність даного утворення
[140, с.155]: самостійність як властивість особистості передбачає, по-перше,
незалежність, здатність самому, без підказки ззовні, приймати і впроваджувати в
життя важливі рішення, по-друге, відповідальність за наслідки своїх вчинків і,
по-третє, впевненість в тому, що така поведінка є реальною, соціально можливою
і морально правильною.
У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях самостійність розглядають як
складну інтегральну якість особистості (І.Балабіна, Г.Ігнатенко, Т.Ісаєва,
Т.Лодкіна, С.Рубінштейн). У психології найбільш повне визначення поняття
самостійності як однієї з важливих психічних якостей дається Г.Голубєвим,
К.Платоновим: самостійність – це здатність систематизувати, планувати та
регулювати свою діяльність без безпосереднього постійного керівництва і
практичної допомоги з боку керівника [135, с.218].
Наголошуючи на важливості розвитку такої якості особистості, як самостійність,
В.Козаков визначає її як здатність організовувати та реалізувати свою
діяльність без стороннього керівництва і допомоги [67, с.11]. А.Звягін
зауважує, що самостійність учня характеризується його незалежністю, його
здатністю бачити і ставити завдання різноманітного характеру, планувати і
знаходити способи їх розв’язання, здатністю до самоконтролю та самооцінки [47,
с.5]. У нашому дослідженні ми керувались саме цим визначенням поняття
“самостійність”.
Формування особистості, відповідно до діяльнісно-особистісної концепції,
відбувається під час включення її у різні види діяльності. Звернення до
досліджень Т.Ісаєвої, І.Балабіної, Ю.Янотовської, Н.Чукової [6; 56; 222; 227]
показало, що процес розвитку самостійності пов’язаний із включенням особистості
до трудової діяльності. Оволодіння учнями способами застосування знань на
практиці відкриває широкі можливості для реалізації їх творчих здібностей на
основі самостійного вирішення поставлених завдань. Отже, самостійність учня
базується на його знаннях, уміннях, навичках, а процес її розвитку залежить від
ефективності методики викладання окремих предметів [37, с.31; 67, с.24].
Трудове навчання школярів спрямоване на засвоєння ними знань та оволодіння
способами дій, формування практичних умінь, навичок у процесі виготовлення
виробів.
У світлі даного питання Г.Ігнатенко, П.Дмитренком, на основі проведеної
дослідної роботи, констатується той факт, що вчителями трудового навчання не
використовуються у повній мірі всі можливості, які дають заняття у майстернях,
для розвитку самостійності учнів. І як наслідок – більшість учнів не володіють
навичками планування трудового процесу, розчленування етапів діяльності у їх
технологічній послідовності, не вміють самостійно користуватися технологічною
документацією тощо [37].
Тож постає закономірне питання про пошук шляхів підвищення ефективності
навчання в умовах шкільних майстерень з метою створення підґрунтя та умов для
розвитку самостійності учнів. Це стосується і занять з кулінарії, особливо
тому, що на вивчення навчального матеріалу відводиться обмежена кількість
годин, що дає підстави говорити про наявний дефіцит часу, в умовах якого треба
сформувати в учнів необхідні для самостійного життя знання, уміння, навички в
даній сфері діяльності.
Розвиток самостійності учнів багатьма дослідниками пов’язується з самостійною
роботою. Розгляд даного питання показав, що в одних дослідженнях поняття
“самостійна робота” розглядається як форма навчання (І.Лернер, О.Линда,
Т.Шамова), в других – як метод навчання (Л.Жарова, О.Савченко, А.Усова), в
третіх – як засіб організації виконання учнями певної діяльності у
відповідності з поставленою метою (П.Підкасистий). У нашому дослідженні,
враховуючи характер виконання учнями практичної діяльності при кулінарних
роботах, ми керувалися зауваженням Б.Єсипова стосовно того, що практичні роботи
по природі своїй є такими, що вони можуть бути виконані учнями тільки як
самостійні [40, с. 172].
Дослідження питання особливостей організації та проведення практичної
- Київ+380960830922