РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКТУ З ХІМІЇ
ОСНОВНОЇ ШКОЛИ
Концепція навчально - методичного комплекту
Дослідження з проблеми навчально-методичного комплекту, виконані впродовж
1995-2004р.р., переконливо засвідчують, що навчальну діяльність слід розглядати
як компонент людської діяльності [79, 84, 253, 257, 263 ], яка відтворює її
загальну структуру і включає спільні елементи: суб’єкт, об’єкт і активність
суб’єкта [108, 263].
З позицій особистісно-орієнтованого навчання суб’єктами навчальної діяльності є
вчитель і учень, причому останній стає суб’єктом завдяки власній активності та
самостійності [252]. Активність суб’єкта проявляється у способах оволодіння ним
об’єктом [108] і супроводжується “складним процесом переходу школярів від
незнання до знання, від неповного і неточного знання до повнішого і точнішого”
[183, С. 171]. З огляду на те, що учень стає суб’єктом навчальної діяльності,
змінюється роль учителя. Він є координатором, який активно сприяє розвитку
суб’єктності школяра та його пізнавальних інтересів [253, 254]. Набуває іншого
звучання проблема стосунків між учасниками навчальної діяльності: з
суб’єкт-об’єктних вони перетворюються на суб’єкт-суб’єктні, що передбачають
розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізації [157]. Головним
завданням учителя є створення таких умов, які б стимулювали учня зайняти таку
позицію. Отже, сучасна педагогічна наука орієнтує на розвиток усіх компонентів
навчальної діяльності, на синхронізацію і розвиток діяльності вчителя і учнів.
Звідси центральною проблемою в процесі навчання є взаємодія між його
учасниками, що передбачає знання дітей, їхніх потреб та труднощів, вибір
відповідного змісту навчального матеріалу й адекватної поведінки вчителя, в
якій домінуючими є доброзичливість, вміння зацікавити, заохотити до
висловлювання альтернативних ідей, правильно поставити запитання, обговорити з
учнями навчальні цілі. Учень має набувати при цьому навичок мислення:
порівнювати дані, аналізувати, доводити правильність своїх думок, висловлювати
оцінні судження [256]. У зв’язку з цим зміст навчального матеріалу має бути
різноманітним, таким, що дозволяє учням побачити зв’язок між новими та
попередніми етапами учіння, а також включати когнітивні вміння, вміння
застосовувати знання у нових, непередбачуваних ситуаціях [257], розв’язувати
проблеми [159].
Отже, провідною ідеєю навчально-методичного комплекту є реалізація
суб’єкт-суб’єктних стосунків між учасниками навчального процесу засобами
різнорівневого дидактичного матеріалу та високої педагогічної майстерності
вчителя.
Оскільки навчальна діяльність поєднує два процеси – викладання та учіння
(п.1.1.), то доцільним є поділ НМК на дві підсистеми, кожна з яких за певних
умов може розглядатися як окрема система. Перша підсистема – дидактичний
комплект учня, друга – методичний комплект учителя.
Перша підсистема в умовах реформування хімічної освіти є основною і має
функціонувати в єдності її компонентів і забезпечувати розвиток і саморозвиток
через формування умінь і навичок роботи з навчальною інформацією відповідно до
поставлених цілей.
Вміння і навички роботи з інформацією за участю компонентів дидактичного
комплекту учня мають формуватися поетапно згідно рівнів активності суб’єкта
навчання (учня). У літературних джерелах [166, 247, 252] виділяються три рівні
активності, що розрізняються за ступенем перетворюючої дії отриманої учнем
інформації: репродуктивно-наслідувальний, пошуково-виконав- чий, творчий,
кожний з яких проектується на види навченості школяра з хімії (модель рівнів
навченості, розроблена нами, розглядається нижче). Тому вважаємо за доцільне
коротко охарактеризувати кожний з них, щоб зіставити з видами навченості учня.
На репродуктивно-наслідувальному рівні активність полягає у засвоєнні зразків,
запам’ятовуванні інформації, почутої від учителя, інших учнів, прочитаної з
книг, виявленні інтересу до демонстраційних дослідів [263, С. 10]. Г.І. Щукіна
стверджує, що засвоєння зразків супроводжує людину все життя, проте рівень
власної активності при цьому – недостатній [252, С. 27]. Т.І. Шамова називає
таку активність відтворюючою [247]. У контексті нашого дослідження вона
відповідатиме репродуктивній навченості школяра.
Пошуково-виконавча активність полягає у сприйнятті навчальної задачі та пошуку
способів самостійного її розв’язання з використанням таких методів учіння, як
інструктаж, алгоритмізація, метод вправ [111, С. 133-134]. На цьому рівні
активності відбувається переосмислення набутих знань через їх використання у
відомих (стандартних) умовах. Рівень активності – достатній [263]; Т.І. Шамова
відзначає його як інтерпретуючу активність. У нашому дослідженні цей рівень
активності відповідає результату, що проявляється в репродуктивно-продуктивній
(змішаній) навченості.
Творча активність репрезентується високим рівнем самостійності, вмінням
переносити знання на нестандартні ситуації, перебудовувати власну діяльність,
вибирати та моделювати програми власних дій. Це високий рівень активності [247,
263]. У нашому трактуванні він відповідає продуктивній (творчій) навченості. Як
видно з характеристики рівнів, активність формує навченість школяра, – процес,
що відбувається поетапно через ознайомлення й репродукцію, трансформацію до
творчості.
Враховуючи ієрархічну структуру активності та її результату – навченості,
вважаємо, що діяльність учня, яка полягає в учінні, слід сконструювати так, щоб
він мав змогу переходити від низького рівня (коли відбувається відтворення
змісту інформації) через наслідування (копіювання дій
- Київ+380960830922