РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика хворих
В основу роботи покладені результати обстеження та лікування 160 хворих на РЩЗ
з ЛТІ, які перебували на лікуванні в Інституті ендокринології та обміну речовин
АМН України, відділенні торакальної хірургії КМКЛ №17, Українському НПЦ
ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України в
період з січня 1986 по грудень 1997 року (найбільше число хворих припадає на
1991 – 1993 та 1995 – 1996 роки).
Чоловіків було 53 (33,13 % ± 3,73 %), жінок – 107 (66,88 % ± 3,73 %), дорослих
пацієнтів – 105 (65,63 % ± 3,77 %) осіб, 52 (32,5 % ±3 ,74 %) з них –
працездатного віку, 55 (34,38 % ± 3,77 %) – дітей. Співвідношення жінок та
чоловіків 3:1, дітей та дорослих-1:3. Вік хворих від 4 до 81 року ( в
середньому - 41,9 років) (табл.2.1.1).
Ступінь поширення пухлини оцінювали за класифікацією злоякісних новоутворень
ВООЗ за системою символів TNM AJCC 5 – а редакція (1997) [4, 9, 107]
(табл.2.1.2). До місцево-поширеного РЩЗ з проростанням трахеї та гортані
відносили:
1.пухлини будь-якого розміру з виходом за межі капсули ЩЗ, з поверхневим
ураженням сусідніх органів, претрахеальної фасції, судинно-нервового пучка,
гортані, глотки, стравоходу, передніх м’яз шиї, шкіри; нерухомі або частково
нерухомі карциноми, які уражають одну або всі анатомічні області органу, що
відповідає T4 N0 – 1а – б – M0 – 1;
2. карциноми, які ростуть в межах капсули ЩЗ, але мають нерухомі або обмежено
нерухомі множинні метастази на одній або двох сторонах шиї, що відповідає
категорії T1 – 4 N1а – 1б – 2 M0 – 1;
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих на рак щитоподібної залози з проростанням в трахею (гортань) за
статтю та віком
Стать
Вік, роки
Разом, n
До 10
11-20
21-30
31-40
41-50
51-60
61-70
70-81
Чоловіки
15
53
Жінки
22
12
15
23
19
107
Всього
31
27
19
30
28
160
M ± m,
19,38± 3,13
16,88±2 ,97
5,63
± 1,83
5,63
± 1,83
11,88 ± 2,57
18,75
± 3,09
17,5
± 3,01
4,38
± 1,62
100
Таблиця 2.1.2
Стадія поширеності ракового процесу згідно системи ТNM у хворих, оперованих з
приводу раку щитоподібної залози з ларинготрахеальною інвазією
Стадія ракового процесу за ТNM
Число хворих, n
М ± m, %
Т3 N1 M0
3,75 ± 1,51
Т3 N2 M0
2,50 ± 1,24
Т3 N2 M1
2,50 ± 1,24
T4 N0 M0
63
39,38 ± 3,88
T4 N1 M0
26
16,25 ± 2,93
T4 N2 M0
47
29,38 ± 3,61
T4 N1 M1
1,88 ± 1,08
T4 N2 M1
4,38 ± 1,62
В С Ь О Г О
160
100
3. нерухомі або обмежено нерухомі карциноми ЩЗ, які розвинулися в залишках
тиреоїдної тканини, які відповідають поняттю “рецидив”.
В обстеження увійшли випадки РЩЗ, у яких діагноз проростання тиреоїдної
карциноми або її метастазами трахеї та гортані не викликав сумніви,
екстрафасціальне поширення РЩЗ підтверджене гістологічно. Для визначення
ступеня інвазії тиреоїдної карциноми або її метастазів стінки трахеї та гортані
ми користувалися класифікацією D.Shin, Е.Mark, Н.Suen, Н.Grillo [189].
Гістологічну структуру раку визначали відповідно з Міжнародною класифікацією
ВООЗ [43]. У переважної більшості 141 (83,13 % ± 3,13 %) хворих була
диференційована форму РЩЗ: папілярна та фолікулярна, у 2 (1,25 % ± 0,22 %) –
медулярна, у 17 (10,63 % ± 2,44 %) – анапластична (табл. 2.1.3).
З приводу різних захворювань ЩЗ 29 (18,13 % ± 3,06 %) хворих оперовані раніше
один та більше разів, з приводу РЩЗ – 28 пацієнтів: у 6 дітей та 11 дорослих
хворих виконана резекція ЩЗ, у 2 – тиреоїдектомія, у 7 – видалення лімфатичних
вузлів шиї (відкрита біопсія), у 1 – трахеостомія, у 1 – гемітиреоїдектомія з
резекцією 4 півкілець трахеї; післяопераційний курс дистанційної променевої
терапії отримали 4 пацієнтів. Хворий Д-ц, 20 років (і/хв № 1510) двічі
оперований з приводу РЩЗ, отримав по одному курсу лікування радіоактивним йодом
і дистанційної променевої терапії.
Період між попереднім та останнім оперативним втручанням був від 2 тижнів до 14
років. У 19 випадках причиною повторних втручань став папілярний та
фолікулярний рак, у 2 – медулярний, у 1 – анапластичний. У частини хворих з
протоколів попередніх операцій відомо, що пухлина проростала стінку трахеї та
судин. Рецидив раку виник в період від 4 міс до 14 років. Це підтверджує, що
тривала ремісія (більше ніж 10 р.) не є гарантією від можливого рецидиву РЩЗ і
хворі потребують довгострокового спостереження [12].
Частина хворих з поширеним РЩЗ отримала комбіноване лікування з
Таблиця 2.1.3
Розподіл випадків РЩЗ з ЛТІ за морфологічним типом пухлини та способом
проведеної операції
Всього, n
M ± m, %
І,
n
M ± m, %
ІІ,
M ± m, %
ІІІ,
M ± m, %
Папілярний
93
58,12
± 3,95
67
69,07
± 4,87
15
71,43
± 10,1
11
26,19
± 6,41
Фолікулярний
42
26,25
± 3,34
28
28,86
± 4,4
19.05
± 8,78
10
23,81
± 6.41
Медулярний
5,0
± 1,73
2,06
± 1,4
9,52
± 6,56
9,52
± 4,58
Анапластичний
17
10,63
± 2,44
17
40,48
± 7,67
Разом, n
160
100
97
100
21
100
42
100
призначенням тиреоїдних гормонів без виконання хірургічного втручання: 2 –
хіміотерапію та променеву терапію, 2 – променеву терапію (табл.2.1.4).
У 4 хворих рецидивний зоб та тиреоїдна карцинома в залишку ЩЗ діагностовано
після хірургічного втручання з приводу доброякісних утворень ЩЗ в термін від 4
до 12 місяців, що може свідчити про неадекватний обсяг проведеної операції при
недіагностованому РЩЗ.
У 2 інших пацієнтів ДРЩЗ виник через 3 та 11 років після субтотальної резекції
з багатовузловим зобом та резекції ЩЗ з вузловим зобом. Хвора П-ва, 59 років
(і/хв