РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙННОГО ПРОЦЕСУ
В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
2.1. Основні критерії ефективності інвестицій
у перехідних умовах
Формування національної економіки в перехідний період викликало докорінну зміну
економічних відносин і обумовило низку нових завдань, пов'язаних із
реструктуризацією народного господарства України, зокрема його пріоритетних
галузей. В умовах переходу до ринкових відносин на перший план висувається
необхідність прогнозування показників і критеріїв, які будуть орієнтирами у
виробленні та проведенні управлінських рішень. Детальний розгляд різних
економічних ситуацій як щодо зміни умов і цілей розвитку виробничих систем, їх
кількісних та якісних характеристик, так і стратегічного використання ресурсів,
методів досягнення цілей із розгортанням їх у часі та в конкретних виробництвах
має важливе значення для вироблення управлінських рішень.
Розвиток промислового виробництва в умовах перехідної економіки, як показує
досвід країн, що розвиваються, здійснюється за умов повної реконструкції
промислових підприємств, технічного переозброєння виробничих процесів,
упровадження нових високоефективних і енергозберігаючих технологій,
високоефективного обладнання, розширення і будівництва нових виробничих
комплексів, а також за рахунок упровадження останніх досягнень
науково-технічного прогресу.
Досить тривале функціонування адміністративно-командної системи на теренах
України, як і всіх країн СНД, накопичило гострі проблеми, які викликані
необгрунтованою і надмірною концентрацією та мілітаризацією промислового
виробництва, нераціональною кооперацією та спеціалізацією значної кількості
промислових підприємств, обмеженням інвестицій у виробничу і соціальну сферу та
їх інфраструктуру. Загострились негативні тенденції в цілому в інвестиційних
процесах за останні десятиліття. Нераціонально використовувалися національні
вкладення, практично весь приріст державних капіталовкладень за ці роки пішов
не на створення нових потужностей, об'єктів, нових технологічних процесів і
високоякісних виробництв, а на нарощування незавершеного будівництва [47, c.
4]. Це призвело до подальшого старіння основних фондів. Зношеність устаткування
становить більш як 70%, а в деяких галузях економіки до 90%. Це у свою чергу
призвело до збільшення нераціональних витрат, які становлять майже третину всіх
капітальних вкладень на технічне переозброєння і реконструкцію. За останні
п'ять років витрати на капітальний ремонт устаткування збільшувалися на 23%
щороку [47, c. 4]. У роботі [48, с. 13] зазначається, що деякі вчені
пропонували скоротити темпи зростання та обсяги капітальних вкладень у
виробничу сферу на 25-30% для зменшення масштабів капітального будівництва.
Проте вони не накреслювали шляхів розвитку економіки в перехідний період і не
визначали критеріїв ефективності інвестицій у цей період із урахуванням розриву
економічних і виробничих зв'язків та значних інфляційних процесів.
Інші вчені, однак, зазначали, що скорочення виробничих капіталовкладень викличе
зниження темпів зростання економіки, скорочення можливостей структурної
перебудови, зменшить темпи технічного прогресу і можливість успішного
розв'язання соціальних програм [48, с. 132]. Деякі вчені вважали, що в
перехідний період велике незавершене будівництво, яке велося в останні роки,
зумовлене переходом до розв'язання соціальних проблем. Орієнтуючись на це,
ставиться завдання про раціональну структуру капітальних вкладень, а не про їх
зменшення. У зв’язку із тим, що проблема обмеженості витрат енергоносіїв
набуває особливого значення в сучасних умовах, спеціалісти надають великого
значення питанням енерго- та ресурсозбереження. Як показує досвід розвинутих
країн, на цю важливу проблему звернено особливу увагу в умовах перехідної
економіки. Країни з розвинутою економікою ще в 1970-х роках здійснили перехід
від ресурсомарнотратних до ресурсозберігаючих технологій, основні зусилля вони
спрямували не на розширення енергетичної бази, а на впровадження нових,
високоефективних ресурсозберігаючих технологій.
Другим важливим напрямом у розвитку економіки було оновлення основних фондів і
вивільнення промислових виробництв від застарілих. У роботі Б.М. Крижановського
[49] зазначається, що у США на початку 1980-х років на реконструкцію та
модернізацію підприємств скеровувалося в чорну металургію більш як 85% усіх
капітальних вкладень, порівняно з 45% у 1970—1974 рр., у текстильній
промисловості — 82%, в автомобільній — до 77%, у радіотехнічній — до 80%, в
авіаційній і ракетно-космічній — 80-90%.
ФРН у переробну промисловість у 1980-ті роки понад 80% капітальних вкладень
скеровували на оновлення устаткування, тобто на заміну і модернізацію
устаткування, у легкій і харчовій промисловості на ці цілі витрачалося 80-85%
інвестицій. У чорній металургії, як одній із пріоритетних галузей, сумарні
затрати на реконструкцію і модернізацію основного виробництва в окремі роки
становили 100% капітальних вкладень.
Японія, яка найбільше характеризується швидким зростанням обсягів виробництва і
випуском високоякісних конкурентоздатних товарів, здійснювала заходи на
примусове згортання виробництв, які не відповідали встановленим нормам енерго-
та ресурсозбереження, а також загальносвітовим тенденціям науково-технічного
прогресу. У роботі “Структурные преобразования и инвестиционная политика в
странах рыночной экономики” автор зазначає, що в 1995-1996 рр.
капіталовкладення за кордоном збільшувались на 5% щороку, а в подальшому до 10%
у зв'язку з переходом на нові інформаційні і комунікаційні те
- Київ+380960830922