РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ
УДОСКОНАЛЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВАНТАЖІВ АВТОТРАНСПОРТОМ
2.1. Розробка бізнес-процесу та управління підприємствами по наданню послуг з
міжнародних перевезень вантажів автотранспортом
Вивченню проблеми розробки та обґрунтування управлінських рішень присвячені
праці Афанасьєва В.Г., Бідняка М.Н., Завадського Й.С. та інш. [63-75]. Слід
зауважити, що переважна більшість керівників звикла працювати в умовах
жорсткого адміністративного регулювання їх діяльності, підприємницький стиль
управління передбачає не стільки контроль над підлеглими, скільки формування
згуртованої команди однодумців, розвиток ініціативи працюючих, високу культуру
взаємовідносин. Особливості функціонування підприємств та прийняття
раціональних рішень в сучасних умовах господарювання досліджені ще недостатньо
і потребують пошуку нових підходів до вивчення цього питання.
Сучасний етап розвитку економіки України є досить складним, тому що
відбувається перехід до нових форм власності та господарювання. Кожне
автотранспортне підприємство повинно самостійно дбати про підвищення
ефективності та конкурентоспроможності надання послуг з міжнародних перевезень
вантажів. Основні рішення, що стосуються виробництва, надання послуг,
встановлення контактів з постачальниками і клієнтами переходить в компетенцію
підприємств. Впровадження раціональних рішень сприяє скороченню витрат
підприємства, попередження негативних наслідків господарювання, зберігаючи при
цьому можливість отримання найкращих результатів діяльності та максимального
прибутку.
У 90-х роках в теорії управління підприємствами відбувається зміна парадигми
управління. Персонал починає розглядатися як основний ресурс фірми, що визначає
насамперед успіх діяльності всього підприємства. Одночасно посилюється увага до
стратегічних питань управління діяльністю підприємств. На зміну теорії, що
розглядає персонал як витрати, які треба скорочувати, з'явилася теорія
управління людськими ресурсами, відповідно до якої персонал являє собою один з
ресурсів фірми, яким треба грамотно управляти, створювати умови для його
розвитку, вкладати в нього кошти.
На сучасному етапі розвитку економіки України певна кількість автопідприємств
залишається збитковими. Такий стан пояснюється недоліками в системі управління
та регулювання економічними і господарськими процесами, недостатньою
обґрунтованістю управлінських рішень, які приймаються керівниками різних рівнів
щодо ведення організаційно-виробничої діяльності підприємств.
Технологія розробки управлінських рішень в автотранспортних підприємствах, які
стали об’єктами дослідження, однакова. Індивідуальні рішення розробляються
керівниками підприємства, головними інженерами та керівниками підрозділів. В
основному керівники приймають рішення, опираючись на власну інтуїцію та
попередній досвід. Розроблені таким чином рішення не завжди є якісними й
ефективними і можуть згубно впливати на роботу підприємства. Це пояснюється не
тільки незастосуванням відповідних методів для розробки й обґрунтування
управлінських рішень, але й недостатньою кількістю інформації, що необхідна для
їх прийняття. Інформація, яку отримують керівники та спеціалісти, є неповною,
недостовірною та несвоєчасною. До того ж керівники змушені самостійно
здійснювати пошук і обробку необхідних даних, а вже потім використовувати їх
для прийняття управлінських рішень.
Таким чином, підприємство втрачає свою ефективність через прийняття
необґрунтованих рішень, з одного боку, а з іншого – через невчасне втручання у
перебіг виробничо-господарської діяльності, основною причиною якого є
відсутність потрібної інформації для розробки та реалізації якісних рішень.
Виживання автотранспортних підприємств, не кажучи вже про їх процвітання,
залежить передусім від того, чи мають вони власну стратегію, а також від того,
чи зможуть підприємства послідовно реалізувати цю стратегію на практиці за
допомогою конкретних заходів.
Невпевненість перед майбутнім, нестійкість на ринку і зростаюча складність
управління приводять підприємства до необхідності уважно вивчати і намагатися
впровадити різні варіанти стратегічного розвитку.
Розробкою питань стратегічного управління займалися багато авторів, серед них -
І. Ансофф, М. Старр та інш. [76-79].
Традиційне поняття стратегії засноване на уявленні про неї як про один із
процесів управління підприємством. Це мало на увазі:
• стратегія в своєму розвитку проходить два етапи (розробку і впровадження);
• стратегія складається з безлічі рішень, включаючи аналіз ресурсів і
формування загальних цілей і варіантів можливої їх реалізації, але без
урахування обмежень, які з'являються на етапі реалізації;
• стратегія має відношення переважно до зовнішньої сфери діяльності
підприємства (держава, надання послуг, конкуренція), а не до внутрішньої
(культура підприємства, очікування персоналу, структура).
Стратегія характеризувалася як набір правил для прийняття рішень, якими
підприємство керується в своїй діяльності. І. Ансофф, автор даного визначення,
запропонував розглядати чотири групи таких правил [76]:
• правила, що використовуються при оцінці результатів діяльності фірм в
теперішньому часі і майбутньому. Якісну сторону критеріїв називають орієнтиром,
а кількісну завданням;
• правила, по яких складаються відносини фірми із зовнішнім середовищем. Такий
набір правил називається стратегією бізнесу;
• правила, по яких встановлюються відносини і процедури всередині підприємства
(організаційна концепція);
• правила, по яких фірма веде свою повсякденну
- Київ+380960830922