РОЗДІЛ 2
Об’єкти та методи досліджень
2.1. Загальна схема проведення досліджень
Дослідження проводились в науково-дослідній лабараторії кафедри технології
цукристих речовин НУХТ, мікробіологічний аналіз здійснювався в мікробіологічній
лабораторії УкрНДІЦП – філії кафедри технології цукристих речовин.
Промислові дослідження проводились на Лохвицькому та Лучанському цукрових
заводах.
2.2. Методи досліджень
У пробах транспортерно-мийної води для оцінки ефективності її очищення
визначали вміст завислих речовин, хімічну окиснюваність і кольоровість води,
швидкість седиментації та реакцію середовища (рН).
Хімічну окиснюваність води, тобто загальний вміст в ній органічних та
неорганічних відновників, визначали прискореним методом з використанням
підвищених концентрацій H2SO4 [130].
Вміст завислих речовин у транспортерно-мийній воді визначали фільтруванням проб
води через мембранні фільтри і наступним висушуванням їх до постійної маси
[130].
Кольоровість транспортерно-мийної води визначали вимірюванням її оптичної
густини на фотоелектричному концентраційному колориметрі КФК-3, як розчин
порівняння використовували дистильовану воду. Значення оптичної густини
досліджуваної проби води при довжині хвилі, близькій до максимуму поглинання
(для транспортерно-мийної води – 450 нм), є мірою інтенсивності її забарвлення
[130]. Визначення швидкості седиментації проводили за прийнятою в контролі
бурякоцукрового виробництва методикою [131].
При дослідженні піноутворювальної здатності транспортерно-мийної води
контролювали вміст в ній речовин-піноутворювачів: сапоніну, пектинових і
колоїдно-диспергованих речовин та вимірювали поверхневий натяг води.
Визначення колоїдно-диспергованих речовин проводили за прийнятою в контролі
бурякоцукрового виробництва методикою [131]. Вміст сапоніну визначали
колориметричним методом Сахненка [132], а пектинових речовин – за
Толленсом-Кребером методом солянокислої дистиляції з 12% соляною кислотою
[133].
Поверхневий натяг води визначали сталагмометричним методом, який грунтується на
тому, що кількість крапель, утворених із об’єму сталагмометра, залежить від
поверхневого натягу рідини [134].
Для оцінки піноутворювальної здатності транспортерно-мийної води було створено
лабораторну установку, схематично зображену на рис 2.1. За допомогою компресора
1 подавали повітря через ресивер 2 для забезпечення рівномірності подачі. Тиск
повітря вимірювали манометром 3. Перед аераційним пристроєм 7 в схему
послідовно включений ротаметр 4 марки РМ-06. Інтенсивність подачі повітря на
аерацію регулювали скиданням частини повітря через вентиль 5. Пробу води (200
см3) поміщали в градуйований циліндр 6 і, пропускаючи крізь неї повітря за
допомогою компресора 1, створювали піну. Умови диспергування були постійними:
витрати повітря 0,167 м3/год, тиск повітря 1 м вод. ст., тривалість
диспергування 30 с. Після спінювання проби води визначали фізичні показники
піни (об’єм піни, висоту шару піни та час руйнування піни).
У процесі дослідження ефективності використання антисептика “Фітосайд” для
пригнічення життєдіяльності мікроорганізмів на дифузійному апараті та
гідроксохлориду алюмінію для обробки живильної води (дозвіл на використання і
технічні умови для цих реагентів подаються у додатках А та Б) використовувались
наступні методи.
Вміст цукрози визначали інструментальним методом за допомогою цукрометра СУ-4,
вміст сухих речовин – рефрактометрично на рефрактометрі РПЛ-3, а рН – на
іономірі ЄВ-74 [135].
Кольоровість продуктів визначали через вимірювання оптичної густини розчину на
фотоелектричному концентраційному колориметрі КФК-3, а вміст солей кальцію –
комплексометричним методом [133].
Вміст молочної кислоти визначали колориметричним методом, що грунтується на
утворенні молочно-кислої солі трьохвалентного заліза (додаток В), а вміст
вільних кислот в перерахунку на молочну кислоту – титриметричним методом [136].
Загальний вміст кислот визначали методом пропускання проби через катіоніт КУ-2
в Н+ - формі [131].
Визначення вмісту нітритів проводили виділенням їх розчином алюмокалієвих
галунів з наступним вимірюванням концентрації за допомогою іоноселективного
електроду на іономірі ЄВ-74 [133].
Вміст редукувальних речовин визначали методом Берлінського інституту цукрової
промисловості, який грунтується на окисній дії міднолужного реактиву Мюллера, а
питому електропровідність – кондуктометром-золоміром КЛЗ-1 [133].
Кількісний і видовий склад мікроорганізмів досліджували методом висіву проб на
живильні середовища (мясопептонний агар, мясопептонний агар з 10% сахарози,
середовище Чапека, сусло-агар) в чашки Петрі, а підрахунок колоній різних груп
мікроорганізмів проводили за допомогою напівавтоматичного лічильника [97].
При використанні для пригнічення життєдіяльності мікроорганізмів на дифузії
нового вітчизняного антисептика “Фітосайд” необхідно контролювати залишкові
кількості його діючої речовини (етиленбісдітіокарбамату натрію) в цукрі, жомі,
мелясі та основні показники якості антисептика. Методику перевірки основних
показників якості антисептика “Фітосайд” наведено у додатку Г.
Інститутом харчової хімії і технології Держхарчопрому України розроблено
методику для контролю за вмістом етиленбісдітіокарбамату натрію (ЕБДТК Nа) в
цукрі, жомі та мелясі. Методика грунтується на кислотному гідролізі сполук, що
аналізуються, до сірковуглецю, абсорбції його розчином діетиламіну, взаємодії
продукту реакції з солями міді, з утворенням діетилдітіокарбамату міді,
забарвленого в жовтий колір, та його фотометруванні. Прилад для гідролізу
схематично зображено на рис.2