РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи клініко - інструментального дослідження дітей
Під спостереженям перебувала 121 дитина (47 хлопчиків та 74 дівчинки) з
пролапсом мітрального клапана, які знаходились на обстеженні та лікуванні в ДКЛ
№6.
Загальноклінічне обстеження включало загальний аналіз крові, аналіз крові на
цукор, загальний аналіз сечі, аналіз кала на яйця гельмінтів та інші.
Функціональний стан серцево-судинної системи визначали шляхом визначення
частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, оцінки аускультативних змін,
ЕКГ та ехокардіографії.
ЕКГ реєстрували на полікордіографі BIOSET-8000 за класичною методикою.
Морфофункційний стан серця та внутрішньосерцеву і центральну гемодинаміку
вивчали за допомогою ехокардіографії у одномірному (М-) та двомірному (В-)
режимах, а також доплерехокардіографії за допомогою ультразвукового апарату
„Hitachi”, модель „EUB-315”(Японія), частота датчика 3,5 МГц.
Визначали параметри руху стулок мітрального клапана: СЕ – амплітуда відкриття
стулок, DE – амплітуда діастолічного відкриття передньої стулки ,DE – швидкість
відкриття передньої стулки, EF – швидкість раннього діастолічного закриття
передньої стулки, A/E – співвідношення швидкостей першого (Е) та другого (А)
піків трансмітрального кровоплину, PHT– час зменьшення половини градієнту тиску
трансмітрального кровоплину.Також визначали кінетичні параметри центральної
гемодинаміки: КДО – кінцевий діастолічний об’єм, КСО – кінцевий систолічний
об’єм, УО – ударний об’єм, ХО – хвилинний об’єм, УІ – ударний індекс, СІ –
систолічний індекс, ФВ – фракція викиду, ФС – фракція скорочення.
Вегетативний гомеостаз, стан адаптаційно-пристосувальних механізмів та
вегетативну реактивність оцінювали за допомогою комп’ютерної
кардіоінтервалографії. Кардіоінтервалограми реєстрували на вітчизняному
трьохканальному кардіографі „Биосет-3” у II стандартному відведенні.
Дослідження проводили лежачи на спині після 10-хвилиного відпочинку, в проміжку
часу з 9 до 11 годин. Потім пацієнта переводили в орто- положення і знову
проводили реєстрацію 100 послідовних кардіоциклів.
Розраховували величину моди (Мо), що відібражає стан гуморального каналу
регуляції серцевого ритму, амплітуду моди (АМо), що визначає активність
симпатичного відділу вегетативної нервової системи, віріаційний розмах (?Х) –
показник активності парасимпатичного відділу, вегетативний показник ритму
(ВПР), що дозволяє судити про стан автономного рівня регуляції, показник
адекватності процесів регуляції (ПАПР) – відношення АМо/Мо, який вказує на
реалізуючий шлях центрального стимулювання (нервовий чи гуморальний), індекс
напруження Р.М. Баєвського (ІНБ), що відібражає ступінь централізації керування
серцевим ритмом і адаптаційно-пристосувальні можливості [209].
Вегетативне забезпечення діяльності визначали за допомогою кліно- ортопроби
(КОП) з вимірами частоти серцевих скорочень, артеріального тиску за класичною
методикою під контролем ЕКГ-моніторінга на електрокардіометрі ЕКМ-01.
Тип відношення до хвороби визначали за стандартизованою методикою
[210,211].Використовувались 12 груп тестів для оцінки самопочуття, настрою, сну
та пробудження від сну, апетиту та відношення до їжі, відношення до хвороби,
відношення до лікування, відношення до лікарів та медперсоналу, відношення до
рідних та близьких, відношення др навчання, відношення до оточуючих, відношення
до одинокості та відношення до майбутнього. Результати тестування оброблялись
за допомогою таблиць з наступним графічним зображенням. В залежності від
результатів виділяли наступні типи відношення до хвороби: гармонійний,
ергопатичний, анозогнозичний, тривожний, іпохондричний, неврастенічний,
меланхолічний, апатичний, сензитивний, егоцентричний, паранояльний,
дисфорічний.
Рівень ситуативної та особистої тривожності визначали за допомогою опитувача
Спілбергера [212], кожний з яких складався з 20 питань. Результати тестів
оцінювались у балах. Якщо результат теста складав до 30 балів – тривожність
оцінювалась як низька, якщо від 31 до 44 балів – як помірна і якщо більше 44 –
як висока.
Тематичний аперцептивний тест (ТАТ) [213] – це проективний метод дослідження
особливостей особи. Досліджуваному показують чорно-білі малюнки з незакінченим
сюжетом і емоційним підтекстом, які дозволяють дати неоднозначне трактування
зображених на ній ситуацій. Аналізуючи складені хворим розповіді, звертають
увагу на недостатнє виділення їм емоційного підтексту, перенесення в сюжет
розповіді власних переживань, на позицію обстежуваного. Дослідження проводили
на 5-8 день перебування у стаціонарі.Дітям пропонували вибрати по 2 будь-яких
малюнка з ТАТ. Спочатку хворі розказували, що вони бачили на одному з вибраних
малюнків, потім на другому. Далі просили згадати по пам’яті, про що вони
розповідали, описуючи обидва малюнка. При цьому розповіді занотовувались. Потім
хворих просили знайти щось спільне в двох розповідях, або щось, що поєднує
обидві розповіді (спільний герой, почуття, дії, стосунки, умови середовища).
Спільні слова з розповідей вказували на певний образ ідентифікації хворого.
Стан біоенергетики оцінювали за допомогою визначення аденілових нуклеотидів у
еритроцитах за методом високовольтного електрофорезу на папері [214].Еритроцити
відмивали двократно у фізіологічному розчині за допомогою центрифуги (ЦПН-2)
при 1000 оборотів у хвилину на протязі 10 хвилин. Потім 1 мл еритроцитів
змішували з 1 мл 30 % ТХУ і залишали у холодильній камері на 30 хвилин. Після
30-хвилинної екстракції пробірки знову центрифугували. Надосадову рідину
змішували з концентрованою КОН, доводячи рН
- Київ+380960830922