Розділ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика обстежених хворих.
Хворі перебували на обстеженні і лікуванні у міській клінічній лікарні №3
м.Донецька і Донецькому обласному клінічному територіальному об’єднанні.
Під спостереженням знаходилися 113 хворих з пептичними гастродуоденальними
виразками, серед яких було 74 (65,5%) чоловіка і 39 (34,5%) жінок у віці від 15
до 72 років (в середньому 38,4±1,42 роки). Хворі жінки були більш старших
вікових груп (ч2 = 16,6, р = 0,001; табл. 2.1), ніж чоловіки, середній вік
відповідно складав 45,5±2,51 роки і 34,6±1,56 роки (S = 3,68, р = 0,001; F =
0,73, р = 0,127).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих чоловіків та жінок за віком
Стать
Кількість хворих
Вік (роки)
<30
30 – 50
> 50
абс.
абс.
абс.
Чоловіки
74
36
48,7
30
40,5
10,8
Жінки
39
20,5
16
41,0
15
38,5
Разом
113
44
38,9
46
40,7
23
20,4
Примітка: ч2 = 14,6; р = 0,001
Тривалість захворювання (табл. 2.2) становила від 3 місяців до 38 років (в
середньому 8,5±0,71 роки), причому у чоловіків – 7,5±0,58 роки, у жінок –
10,5±1,69 роки (S = 1,70, р = 0,088; F = 0,23, р < 0,001).
У 12 (10,6%) пацієнтів встановлено поєднання виразкової хвороби ДПК і шлунка –
у 8 (10,8%) чоловіків і 4 (10,3%) жінок (ч2 = 0,01, р = 0,927).
Таблиця 2.2
Розподіл чоловіків та жінок за тривалістю захворювання
Стать
Кількість
хворих
Тривалість захворювання (роки)
< 5
5 - 10
> 10
абс.
абс.
абс.
Чоловіки
74
18
24,3
40
54,1
16
21,6
Жінки
39
20,5
23
59,0
20,5
Разом
113
26
23,0
63
55,8
24
21,2
Примітка: ч2 = 0,29; р = 0,86
Таблиця 2.3
Розподіл хворих чоловіків та жінок за характером виразки ДПК
Стать
Кількість хворих
Характер виразки
Активна
така, що рубцюється
деформація цибулини
абс.
абс.
абс.
Чоловіки
74
56
75,7
2,7
16
21,6
Жінки
39
25
64,1
7,7
11
28,2
Разом
113
81
71,7
4,4
27
23,9
Як свідчать дані табл. 2.3, у 71,7% хворих мала місце активна виразка, у 4,4% -
така, що рубцюється, у 23,9% - деформація цибулини ДПК. Представники різної
статі не відрізнялися поміж собою за частотою цих показників (відповідно, ч2 =
1,69, р = 0,194; ч2 = 1,50, р = 0,220; ч2 = 0,61, р = 0,435). У 31 (27,4%)
обстеженого був визначений гастроезофагеальний рефлюкс, причому у 21 (28,4%)
чоловіка и 10 (25,6%) жінок (ч2 = 0,10, р = 0,757). Супутній хронічний
холецистит виявлено у 10 (8,9%) пацієнтів: у 4 (5,4%) чоловіків і 6 (15,4%)
жінок (ч2 = 3,15; р = 0,076).
Тютюнопаління мало місце у 40 (35,4%) хворих, з них чоловіків було в 10 разів
більше, ніж жінок (ч2 = 23,9, р < 0,001), що складало відповідно 38 (51,4%) і 2
(5,1%) пацієнтів. В середньому хворі викурювали 13,3±1,37 сигарет/доба. Вік
пацієнтів, які не палили, складав 38,0±1,90 років, а тих, які палили, –
39,0±2,05 років (S = 0,33, р = 0,741; F = 1,56, р = 0,065), тривалість
захворювання – відповідно 9,0±1,01 років і 7,6±0,75 роки (S = 1,09, р = 0,279;
F = 3,28, р < 0,001).
На попередніх етапах обстеження виразки ДПК встановлені в 67,5% спостережень,
виразки шлунка – в 8,9%, ерозії ДПК і шлунка – відповідно в 23,0% та 8,0%,
рубцева деформація цибулини ДПК – в 77,0%, гастрит та дуоденіт – в 100%,
дуоденогастральний рефлюкс – в 14,2% (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Частота окремих ознак патології, що виявлено у хворих різної статі на
попередніх етапах обстеження
Примітка. 1 – гастрит, 2 – дуоденіт, 3 – рубцева деформація ДПК, 4 – виразки
ДПК, 5 – ерозії ДПК, 6 – дуоденогастральний рефлюкс, 7 – виразки шлунка, 8 –
ерозії шлунка.
Як видно з табл. 2.4, гастрит був виявлений у всіх хворих чоловіків та жінок
(ч2 = 5,85, р = 0,016). За іншими перерахованими ознаками представники різної
статі поміж собою також не відрізнялися.
Таблиця 2.4
Частота окремих ознак патології, виявленої у хворих різної статі на попередніх
етапах обстеження
Ознаки
Групи хворих
ч2
чоловіки
(n = 74)
жінки
(n = 39)
абс.
абс.
Виразки ДПК
50
67,6
26
66,7
0,01
0,923
Ерозії ДПК
16
21,6
10
25,6
0,23
0,629
Рубцева деформація ДПК
60
81,1
27
69,2
2,02
0,155
Виразки шлунка
10,8
5,1
1,02
0,312
Ерозії шлунка
9,5
5,1
0,65
0,419
Гастрит
74
100,0
39
100,0
5,85
0,016
Дуоденіт
74
100,0
39
100,0
3,15
0,076
Дуоденогастральний рефлюкс
12
16,2
10,3
0,75
0,388
2.2. Методи дослідження
Діагноз пептичних гастродуоденальних виразок базувався на клінічному,
інструментальному (ендоскопічному, рентгенологічному) і лабораторному методах
обстеження хворих. Усім пацієнтам виконана фіброезофагогастродуоденоскопія
(ФЕГДС) з біопсією слизової оболонки тіла шлунка, його пілоричного відділу і
цибулини ДПК поза виразкою (аппарат “Olympus-GIF-Q20”, Японія), 24 (21,2%) –
рентгенографія стравоходу, шлунка і ДПК. ФЕГДС проводили як первинний
інструментальний метод дослідження. До достоїнств рентгенологічного дослідження
відносилася можливість вивчення моторно-евакуаторної функції шлунка, деформації
цибулини ДПК, шлунково-стравохідного і дуоденогастрального рефлюксів. Зрізи
біоптатів фарбували гематоксиліном та еозином, толуідіновим синім за
Шуєніновим, ставили PAS-реакцію.
Хворим виконувалися інтрагастральна рН-метрія (оцінка шлункової секреції,
прилад “Гастроскан-5”, Росія) і швидкий уреазний тест (виявлення
хелікобактерної інфекції). Гідроліз сечовини під впливом хелікобактерної уреази
приводив до підвищення рН середовища і викликав зміну забарвлення (звичайно на
протязі однієї години). Поява малинового забарвлення на протязі 1 години
свідчила про значний рівень інфікованості слизової о