РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Обґрунтування вибору напрямку, методичних підходів і методів дослідження
Вирішення поставлених задач проводилось у двох напрямках:
визначення умовнотерапевтичної дози розмелених плодів розторопші плямистої, яка
буде ефективно впливати на обрані показники;
з’ясування біологічної дії експериментально встановленої дози у відношенні
біохімічних змін, які відбулися під впливом іонізуючого опромінення та дії
ксенобіотиків.
Проведення роботи за першим напрямком передбачало визначення за допомогою
неспецифічних біохімічних показників найбільш впливової дози розмелених плодів
розторопші плямистої у відношенні синдрому цитолізу та інтенсивності перекісних
процесів.
Відомо, що у найбільшого кола населення України, яке підпало під дію
іонізуючого опромінення, були визначені неспецифічні біохімічні зміни у печінці
та підшлунковій залозі. Тому найбільш доцільним є використання для моделювання
променевої патології таких доз іонізуючого опромінення, яки б спричиняли
неспецифічні біохімічні зміни.
Для оцінки розмелених плодів розторопші плямистої за умов жовчостазі була
використана інтоксикація атофаном. Останній гальмує синтез жовчі та її
складових.
З метою визначення впливу розмелених плодів розторопші плямистої на синдром
цитолізу нами використовувалась інтоксикація тетрацикліном, який спричиняв
підвищення активності ферментів цитолізу.
Для моделювання токсичного впливу антропогенних ксенобіотиків, які повсякчас
впливають на людину та викликають активацію процесів пероксидації
використовували тетрахлорметан, який спричиняв токсичний гепатит у щурів.
Другий напрямок передбачав використання умовнотерапевтичної дози у подальшому
більш широкому визначенню впливу розмелених плодів розторопші плямистої за умов
іонізуючого опромінення та при поєднанні його з токсичним гепатитом,
спричиненим тетрахлорметаном.
Визначення ефективності розмелених плодів розторопші плямистої за умов
гіперглікемії проводили шляхом введення глюкози в черевну порожнину, а також
інтоксикації алоксаном та дексаметазоном.
Отже, були створені умови, за яких доцільно визначати біологічний ефект
розмелених плодів розторопші плямистої відносно низки неспецифічних змін у
печінці та підшлунковій залозі: ініціації процесів пероксидації, руйнуванні
гепатоцитів, жовчостазі, а також гіперглікемії різного ступеню.
Для оцінки інтенсивності руйнації гепатоцитів судили по рівню цитолітичних
процесів, які визначались рівнем активності трансаміназ у сироватці крові.
Ефективність розмелених плодів розторопші плямистої відносно окисного
гомеостазу визначали у двох напрямках. По-перше, реєстрували рівень проміжних
та кінцевих продуктів пероксидації (дієнових кон’югатів та ТБК – активних
продуктів), а по-друге, визначали активність ферментів антиоксидантної системи
(супероксиддисмутази та каталази) та рівень відновленого глутатіону. Визначення
стану жовчного синтезу було досліджено завдяки реєстрації швидкості секреції
жовчі та екскреції її складових – білірубіну, жовчних кислот та холестерину.
Для з’ясування гіпоглікемічної дії розмелених плодів розторопші плямистої
використовували в основному показник рівня глюкози у сироватці крові. Але були
створені різні моделі, які відбували різний генез виникнення гіперглікемії.
Таким чином, всі перераховані біохімічні та функціональні показники повинні
визначити вплив розмелених плодів розторопші плямистої на патологічні
неспецифічні зміни у організмі щурів за умов іонізуючого опромінення та
інтоксикації ксенобіотиками. Визначена умовнотерапевтична доза та виявлені
рекомендації щодо застосування будуть слугувати підґрунтям для подальшого
створення біологічно активної добавки.
2.2. Методи дослідження детоксикаційної та радіопротекторної дії розмелених
плодів розторопші плямистої
Визначення ефективної умовнотерапевтичної дози розмелених плодів розторопші
плямистої на моделях радіаційного та токсичного ураження печінки проводилось на
324 нелінійних щурах-самцях: молодих масою 140 – 220, старих – 370 - 430 г. Всі
тварини знаходились в стандартних умовах віварію: температура 22 – 240С,
вологість 65 – 70 %, стандартні корми (комбікорм) та водний режим.
Для тотального опромінення тварин використовували установку “ІГУР” з джерелом
опромінення 137Cs при потужності 1,06 Гр/хвилину. Експозиційна доза становила
2 Гр.
Для моделювання токсичного ураження печінки використовували тетрахлорметан
(класичний гепатотоксикант). Його вводили одноразово перорально у 50 %
масляному розчині в дозі 0,5 мл з розрахунку на 100 г маси тіла тварини.
Для моделювання внутрішньопечінкового холестазу застосовували підшкірне
введення атофану в дозі 500 мг/кг маси тіла тварини протягом 7 діб.
Жирову дистрофію печінки моделювали шляхом введення тетрацикліну. Препарат
вводили в шлунок щодня протягом 7 діб в дозі 500 мг/кг маси тіла тварини.
Розмелені плоди розторопші плямистої вводили щурам перорально за 2 дні до
отруєння чи опромінення (там де отрута вводилась 7 днів то РПРП вводили весь
термін) та протягом 5 днів після отруєння чи опромінення, в дозах 10, 25 та
50 мг/кг. Препарат порівняння силібор тварини відповідної групи одержували
перорально в аналогічному режимі в дозі ЕД30 – 25 мг/кг.
З експерименту тварин виводили методом декапітації, збирали кров та
центрифугували її при швидкості 25000 обертів на хвилину для виготовлення
сироватки і проведення біохімічних досліджень [87]. В сироватці крові
визначали: активність ферментів АЛТ, АСТ, ЛФ, ЛДГ [64] та рівень відновленого
глутатіону [127]; в печінковому гомогенаті - вміст ТБК - активних продуктів
[108].
Для бі
- Київ+380960830922