РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика хворих
Дослідження імунного статусу проведено у 110 хворих на хронічну ниркову
недостатність (ХНН), які лікувались в Інституті урології та нефрології АМН (
директор – академік АМН і НАН України д.м.н., професор О.Ф.Возіанов). 43 хворим
була зроблена трансплантація алогенної трупної нирки (АТН) внаслідок
термінальної стадії ХНН.
Для вирішення поставлених завдань проведено клініко-імунологічний аналіз
перебігу раннього післяопераційного періоду у хворих з АТН, який включав у собі
дослідження здатності клітин до продукції IL-2 та експресії рецепторів до
нього, дослідження складу і експресії мембранного фенотипу імунокомпетентних
клітин, а також визначався поліморфізм антигенів гістосумісності локусів HLA-A,
-B, -DR. Вік обстежених становив від 25 до 45 років. Контрольна група
складалася з 350 практично здорових мешканців м. Києва.
Реципієнтам пересаджували нирки від трупних донорів з періодом теплової ішемії
від 10 до 45 хвилин, консервовані 8 –16 годин за методом гіпотермічної
безперфузійної консервації розчином інтрацеллюлярного типа.
Донорські органи для трансплантації забирали відповідно до "Временной
инструкции для определения биологической смерти и условий, допускающих изъятие
почек для трансплантации / приложение к приказу МЗ CCCР № 255 от 23.03.1977/" і
змінами та доповненнями, які регламентовані наказом МОЗ СРСР – 1129 від
21.12.1977 р.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих з АТН та групи донорів за віком
Вік
Хворі на ХНН
Здорові донори
Абс. Кількість
Абс. Кількість
25-30
12
28 %
10
33,3 %
31-40
21
49 %
10
33,3 %
> 41
10
23 %
10
33,4 %
Всього
43
100 %
30
100 %
Алотрансплантацію трупної нирки проводили з урахуванням сумісності донора і
реципієнта по АВО-антигенам та резус-фактору, лейкоцитарним антигенам (НLA-А,
-В та -DR) та за результатами перехресної проби на лімфотоксичність. В
залежності від характеру ініціальної функції АТН після операції хворі
отримували трикомпонентну імуносупресивну терапію (ІСТ) : циклоспорін-А (ЦсА),
азатіопрін (АЗ), та преднізолон (ПР).
ЦсА призначали у дозі 7 мг/кг на добу перорально відразу після операції. У
випадку розвитку олігоанурії дозу зменшували до 3 мг/кг на добу з послідовним
підвищенням до початкової, якщо не було післяішемічної гострої ниркової
недостатності трансплантата. Надалі дозу ЦсА коректували індивідуально за
допомогою радіоімунологічного моніторингу з використанням наборів “Sandimmun
Ria Kit”.
ПР призначали по 1,5 – 2,0 мг/кг на добу з першого дня після операції, потім
знижували дозу до 0,5 мг/кг на добу, а далі - до мінімальних доз, які
підтримували стан толерантності до трансплантату.
АЗ пацієнти отримували з першої доби у дозі 1,5 – 2,0 мг/кг на добу з
послідовним зниженням до 0,5 мг/кг на добу.
У період розвитку клінічної картини ГРВ призначали болюсні дози
імунодепресантів : 250-500 мг/кг на добу протягом 3-7 днів метілпреднизолону в
залежності від кількості лейкоцитів у крові (4,0 – 6,5 тис. у мм.3). Указана
вище схема є загальною для ведення хворих з АТН у відділенні трансплантації
нирки ІУН АМН України та використовувалась як базисна у всіх хворих [2].
Діагностику ГРН ниркового трансплантата проводили лікарі відділення
трансплантації нирки (кер. проф. Баран Е.Я.) за типовими клінічними та
об’єктивними ознаками, лабораторними, сонографічними та імунологічними
показниками. Усі реакції відторгнення поділяли на обернені та необернені.
Обернені реакції відторгнення констатували у випадках, коли після болюсної
імуносупресивної терапії вдавалося повністю відновити функцію пересадженої
нирки. Необерненими, відповідно, вважали реакції відторгнення, при яких,
незважаючи на інтенсивне лікування, не вдавалося відновити функцію
трансплантата в перші 3 місяця після пересадки органа.
2.2. Імунологічні методи дослідження.
За допомогою імунологічних тестів всього було обстежено 110 хворих на хронічну
ниркову недостатність та 350 здорових донорів.
У тому числі, дослідження здатності клітин до продукції IL-2 та експресії
рецепторів до нього проводили у 43 хворих з АТН та у 15 здорових донорів.
Дослідження складу і експресії мембранного фенотипу імунокомпетентних клітин
імунофлюоресцентним методом за допомогою панелі моноклональних антитіл (мкАТ)
Leu проведено у 56 хворих на хронічну ниркову недостатність та у 15 здорових
донорів.
Визначалась характеристика антигенів гістосумісності і аналізувалась частота
HLA-A, -B, -DR-антигенів у 110 хворих на хронічну ниркову недостатність і 350
здорових осіб.
2.2.1. Визначення диференційних антигенів Т та В лімфоцитів за допомогою
моноклональних антитіл та клітинного цитофлуориметра.
Дослідження складу і експресії поверхневого фенотипу імунокомпетентних клітин
проводили прямим імунофлюоресцентним методом за допомогою панелі моноклональних
антитіл (мкАТ), що входять у набір Simuitest IMK PLUS (Becton Dickinson, USA)
та специфічних до поверхневих CD-антигенів лімфоцитів.
Аналіз проводили на проточному цитофлюориметрі FACScan (Becton Dickinson).
Набори IMK Plus включали мкАТ для двокольорового аналізу мононуклеарів,
помічені флюоресцеїну ізотіоціанатом (FITC) або фікоеритрином (РЕ), у тому
числі контрольні антитіла та мкАТ аnti-Leu4-FITC- (CD3) для загальної кількості
Т-клітин; аnti-Leu4-FITC і аnti-HLA-DR-РЕ для визначення кількості стабільних
та активних Т-лімфоцитів; аnti-Leu3а-FITC- (CD4) і аnti-Leu2-РЕ (CD8) для
оцінки основних регуляторних субпопуляцій; аnti-Leu3а-FITC- (CD4) і
аnti-Leu11-РЕ (CD16) і аnti-Leu19-РЕ (CD56) для о
- Київ+380960830922