РОЗДІЛ 2
ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ ЦЕРКОВНО-АРХЕОЛОГІЧНИХ УСТАНОВ ТА ЇХ ВНЕСОК У МУЗЕЙНИЦТВО
2.1. Створення і наукова діяльність церковно-археологічних установ в Україні
Величезну роль у розвитку церковної археології в Україні відіграли
церковно-історичні та археологічні товариства, комітети, які об`єднували
багатьох відомих вчених. Ці комітети і товариства зробили вагомий внесок у
розвиток церковної археології, музейництва, краєзнавства, сприяли збереженню
пам`яток старовини. Діяльність цих установ включала три основні напрямки.
Перший - виявлення, опис і охорона речових і писемних пам`яток, головним чином,
архівів монастирів, духовно-навчальних закладів і єпархіальних установ, а також
пам`яток архітектури та предметів церковного начиння. Другим напрямком було
вивчення церковного життя певного регіону: дослідження зовнішнього і
внутрішнього розвитку місцевого церковно-релігійного життя, місцевих релігійних
звичаїв, передання і обрядів. Третім напрямком була пропаганда
історико-археологічних знань, переважним чином, серед духівництва та
інтелігенції, чому сприяло й створення церковних давньосховищ та музеїв. Ще
одним напрямком діяльності було видавництво наукових доробок цих установ [114
Комарова И.И. Церковно-археологические учреждения и охрана памятников культуры
в России конца XIX - начала ХХ в. // Археографический ежегодник за 1990 г. -
М.: "Наука", 1992. - С. 83-102.].
Серед таких установ відомі Церковно-Археологічне Товариство і музей при
Київській Духовній Академії, Полтавський церковний історико-археологічний
комітет з давньосховищем при ньому, Волинське церковно-археологічне товариство
також з давньосховищем, Чернігівська церковно-археологічна комісія при
єпархіальному давньосховищі, та інші. Але перша така установа в Україні була
створена у 1865 р. в Кам`янці-Подільському. (Подібний комітет був заснований у
1850 р. в Києві, але за час його існування при ньому не був створений
церковно-археологічний музей).
Подією, що головним чином передувала створенню Комітету для
історико-статистичного опису Подільської єпархії, стало заснування "Подольских
Епархиальных Ведомостей", які почали виходити двічі на місяць з 1 січня 1862 р.
і поділялися на офіційну та неофіційну частини. Згідно з програмою видання
цього часопису, що була розроблена протоієреєм Павлом Троїцьким, в неофіційній
частині передбачалося публікувати історико-статистичні описи церков та
монастирів, історію Церкви краю, біографії визначних церковних діячів,
інформацію народознавчого характеру, та ін. Лише протягом 1862-1865 рр. в
часописі було опубліковано 32 історико-статистичних описи, нариси з історії
міст і сіл, з історії церков і Подільського краю [115 Земський Ю.С. Подільський
єпархіальний історико-статистичний Комітет (становлення та його діяльність). -
Хмельницький, 1997. - С. 6.].
8 липня 1865 р. з санкції Св. Синоду та за розпорядженням архієпископа
Подільського Леонтія, при Подільській духовній семінарії було засновано Комітет
для церковно-історичного і статистичного опису Подільської єпархії, який згодом
одержав назву Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет. До
першого складу Комітету ввійшли члени єпархіального управління, викладачі
духовної семінарії та училища, місцеве духовенство. Першим головою Комітету був
ректор духовної семінарії Феогност (Лебедєв), а секретарем - професор семінарії
О.Я.Павлович (1839-1901). Число членів склало 20 осіб, серед них - відомі вже
за своїми публікаціями протоієрей Казанського собору в м. Кам`янці-Подільському
М.З.Доронович (1828-1891), П.І.Троїцький (?-1886), протоієрей М.Я.Орловський
(1807-1887), І.П.Новицький (1844-1890), С.С.Струменський (?-1885),
І.Д.Лотоцький (1811-1876) та ін. [116 Там само. - С. 7; Баженов Л.В. Михайло
Орловський - діяч українського національного відродження, видатний краєзнавець
Поділля // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю. Матеріали міжнародної
науково-практичної конференції 9-11 вересня 1994 р. в м. Кам`янці-Подільському.
- Хмельницький: "Поділля", 1994. - Ч. 1. - С. 27-30.]
Незабаром Комітет перетворився на головний науковий осередок краєзнавчих та
церковно-археологічних досліджень Поділля і за 55 років існування пройшов
кілька основних етапів розвитку. Щодо їх кількості, сучасні дослідники
підрозділяють історію Комітету на три (Земський Ю.С.) [117 Земський Ю.С. -
Вказ. праця. - С. 1-26.], чотири (Прокопчук В.С.) [118 Прокопчук В.С.
Краєзнавство на Поділлі: історія і сучасність. - К.: "Рідний край", 1995. - С.
26-52.] і п`ять (Баженов Л.В.) [119 Баженов Л.В. Історичне краєзнавство
Правобережної України ХІХ - на початку ХХ століть. Становлення. Історіографія.
Бібліографія. - Хмельницький: "Доля", 1995. - С. 52-71.] етапів.
У 1865-1876 рр. Комітет більше нагадував вузький гурток вчених, ніж
розгалужену організацію. У перші роки діяльності йому відводилася роль
вузькоспеціалізованого громадського товариства, статутом якого передбачалося,
що його члени будуть брати на облік, перевіряти, виправляти і зводити до одного
цілого історико-статистичні описи церков, підготовані їх настоятелями [120
Павлович А. Известия о Комитете, учрежденном при Подольской духовной семинарии
для церковно-исторического и статистического описания Подольской епархии //
ПЕВ. - 1866. - № 2. - С. 59-60.]. Для виконання покладених завдань Комітет
звернувся до священників єпархії та настоятелів монастирів з проханням скласти
описи своїх церков та монастирів. При цьому головою Комітету архімандритом
Феогностом була розроблена програма опису монастирів, а член Комітету
П.Троїцький склав програму опису
- Київ+380960830922