РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика хворих
Для вирішення поставленої мети проведено обстеження 228 пацієнтів, які за віком
відносяться до вікової групи першого і другого зрілого віку. 93-м хворим
діагноз десквамативний глосит був встановлений під час стоматологічного
консультативного огляду, у 68 (73% +4,6) із них виявлені клінічні ознаки
патології органів травлення. 115 хворих оглянуті на амбулаторному прийомі
гастроентеролога, де виявлено 12 хворих (13,8%+3,2) на десквамативний глосит.
Отже, основну групу склали 80 хворих на десквамативний глосит з патологією
органів травлення (табл. 2.1.1).
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих на десквамативний глосит, відповідно до статі і віку
Стать
Вік
Усього
30-39 років
40-50 років
абс.
абс.
абс.
Жінки
Чоловіки
24
14
30%
17,5%
24
18
30%
22,5%
48
32
60%
40%
Усього
38
47,5%
42
52,5%
80
100%
Для порівняння показників лабораторних даних набрано дві контрольні групи по 20
чоловік кожна, перша контрольна група складалась з практично здорових людей,
друга – хворі з патологією шлунково-кишкового тракту без десквамативних змін на
язиці, що по розподілу нозологій в відсотковому співвідношенні не відрізнялись
від основної групи.
2.2. Клінічне обстеження хворих на десквамативний глосит
Під час з’ясування скарг і анамнезу з метою виявлення даних про початок і
характер розвитку захворювання, деталізували час виникнення ознак захворювання,
характер початкових проявів та подальшого перебігу. У хворих ретельно збирали
відомості про перенесені та супутні соматичні захворювання, перебування їх на
диспансерному обліку, лікування цих захворювань.
Виявляли можливі причинні чинники патологічного процесу. Особлива увага
приділялася сімейному анамнезу, впливу спадковості на захворювання язика.
Стоматологічний статус хворих досліджували за допомогою загальноприйнятих
методів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) [250].
У всіх хворих був проведений стоматологічний огляд, який складався з
зовнішнього огляду хворого і обстеження органів порожнини рота. Звертали увагу
на зовнішній вигляд пацієнта, симетричність обличчя, його конфігурацію, колір і
наявність на шкірі обличчя елементів ураження, їх характер. Визначали стан
регіональних лімфатичних вузлів.
Огляд органів порожнини рота починали з обстеження червоної облямівки губ і
кутів рота. При цьому відмічали їх рельєф, розміри, наявність і характер
елементів ураження. Потім послідовно досліджували переддвір’я рота, слизову
оболонку щік, слизову піднебіння, дно порожнини рота, тканини пародонта, зубні
ряди. Особливу увагу звертали на наявність гострих країв зубів, пломб,
протезів, які могли б травмувати слизову оболонку та тканини язика, фіксували
наявність протезів із різнорідних металів.
При обстеженні СОПР звертали увагу на її колір, зволоженість, наявність
елементів ураження і їх характер (кількість елементів, їх розміщення, межа
патологічного процесу, відношення до оточуючих тканин, колір, характер поверхні
ураження, рельєф поверхні).
Вивчали стан пародонта: колір, об’єм, рельєф ясеневого краю, болісність,
наявність кровотечі ясен, цілісність або порушення зубо-ясеневого з’єднання,
наявність кишень (ясеневої, пародонтальної), їх глибину і характер ексудату, що
виділяється з них, ступінь оголення кореня, рухомість зубів, визначали
гігієнічний індекс по Федоровій-Володкіній, індекс РМА, пародонтальний індекс
[27].
Огляд язика проводили при природному освітленні. Вивчали форму, розмір,
зволоженість, чутливість, забарвлення, характер розподілу і розвитку сосочків.
Відхиленням від норми вважали зміни розміру та аномалії форми язика, наявність
нальоту, набряку, ділянок десквамації епітелію, екскоріацій, ерозій, виразок,
зміни рельєфу.
Характеристика елементів ураження складалась із наступних критеріїв, які
рекомендовані літературою [4]:
локалізації;
кількості елементів ураження;
поширеності;
форми (рівні, нерівні краї);
співвідношення країв з прилеглими тканинами (на одному рівні, вище чи нижче
рівня);
колір (білий, сірий цианотичний, червоний);
характер поверхні (вологий, блискучий, тьмяний);
рельєф поверхні (гладкий, бугристий);
інтенсивність запалення.
Враховуючи багатогранність клінічних проявів при десквамативному глоситі
розроблена карта обстеження, яка включає дані суб’єктивного і об’єктивного
обстеження їх особливості, а також перебіг захворювання і розроблена шкала
оцінки прояву симптому (табл.2.2.1).
Таблиця 2.2.1
Карта обстеження хворих на десквамативний глосит
Скарги
Бали
1.
Суб’єктивне відчуття
біль
парестезії
2.
Порушення смакосприяття
3.
Порушення слиновиділення
Об’єктивно
4.
Локалізація десквамацій
5.
Глибина ураження
6.
Поширеність ураження
7.
Наліт на язику
колір
кількість
8.
Сосочки
нитковидні
атрофовані
гіпертрофовані
грибовидні
атрофовані
гіпертрофовані
9.
Колір слизової оболонки
цианотична
бліда
10.
Набряк язика
11.
Супутня
стоматологічна патологія
стоматит
гінгівіт
пародонтит
Перебіг захворювання
12.
Форма
мігруюча
фіксована
Примітка: шкала балів: 0 – симптом не виражений; 1 – незначна вираженість
симптому; 2 – симптом виражений помірно; 3 – максимальна вираженість симптому.
Пальпація елементів ураження доповнювала візуальні спостереження, дозволяла
оцінити болісність, межі ураження, кровоточивість, еластичність тканин.
Інтенсивність, поширеність ділянки ураження оцінювали за допомогою проби
Шиллєра-Писарєва. Гістохімічна реакція на глікоген свідчить про ступінь
порушення
- Київ+380960830922