Розділ II. Зовнішньоекономічні зв'язки
Галицької та Волинської земель у X-XII ст.
2.1. Відносини з Візантією
В кінці X ст. Північне Прикарпаття і Західна Волинь ввійшли до складу Київської Русі. На окресленій території в XI-XII ст. відповідно сформувалась Волинська і Галицька землі. Ці землі були включені в систему політико-правових, культурних і економічних відносин Київської держави. Водночас ці землі перетворились в невід'ємну складову системи регіональних зв'язків, зокрема економічних з Ромейською імперією - див. карту 1.
Для вивчення цих зв'язків необхідно з'ясувати асортимент товарів, що надходили на територію Галицької і Волинської земель, локалізувати пункти, де виявлені вироби ремісників Візантії, простежити основні напрямки їх поширення. Серед привізних виробів з вказаних країн виокремлюємо: 1) предмети широкого ввозу і відповідно вжитку; 2) предмети розкоші.
Волинська і особливо Галицька земля в XI-XII ст. були сусідами імперії Ромеїв, що сприяло налагодженню економічних зв'язків між цими землями і Візантією взагалі та її окремими територіями зокрема.
Ці зв'язки стимулювала наявність попиту серед населення Північного Прикарпаття і Волині на окремі групи ремісничих виробів, який не могли повністю задовольнити місцеві ремісники (предмети церковного культу, скляні посудини, ювелірні вироби, шовкові і парчеві тканини), а також на такі товари з Ромейської імперії як вина, спеції, екзотичні овочі і фрукти, оливкове масло, мармур, ладан, нафту. Важливим чинником в системі економічних зв'язків Галицької і Волинської земель з Ромейською імперією була розгалужена мережа сухопутних і водних торговельних шляхів (шляхи по Дністру і Пруту), які в середній і верхній течії перебували під державним контролем. Про це свідчать, зокрема, рештки фортець XII ст. на території Північної Буковини вздовж відомого сухопутного шляху з Галицької землі до Берладі і водного шляху по ріці Прут /380/116). Формуванню економічних зв'язків з Візантією сприяли політичні та церковні контакти вказаних земель в XI-XII ст. з цією державою /109/117), а також постійні політичні, церковні, культурні, економічні зв'язки Києва і інших міст Середнього Подніпров'я, за посередництвом яких привізні товари могли потрапляти з Візантії на територію Північного Прикарпаття і Волині /333/118).
Важливим чинником для розвитку економічних зв'язків є наявність системи кредиту, її правового забезпечення, а також наявність митниць, торгових дворищ, пристаней, торгових площ в містах, тобто певної інфраструктури. Про її розвиток в містах Галицької і Волинської земель, зокрема, в літописному Галичі, Звенигороді, Володимирі, Луцьку, Перемишлі, Теребовлі, свідчать знахідки олов'яних пломб, коромисел ваг, залізних і бронзових тягарців, знахідки монет (поодинокі і в скарбах), про що піде мова в окремому параграфі.
Як уже говорилося, серед виробів, що поступали в Галицьку і Волинську землі із Візантії,виділяються предмети масового ввозу - речі, які надходили шляхом торгівлі і були товарами /149/119). Локалізація знахідок речей цієї категорії дозволяє з'ясувати динаміку економічних зв'язків та їхні напрямки.
Велику групу знахідок, виявлених під час археологічних досліджень міст, поселень сільського типу, фортець Галицької і Волинської земель, утворюють уламки амфор (вінця, ручки, стінки, денця), які зустрічаються в культурних шарах XI і особливо XII століть. Амфори виготовляли і широко використовували жителі Візантійської імперії (Солунь, Корінф, Константинополь), а також, в містах Кримського півострова (Херсонес, Гурзуф, Алустон) для зберігання вина, оливкової олії, нафти. Дослідники виділяють два основні типи візантійських амфор, відомих на території Київської Русі. Для першого типу властива грушеподібна форма з низьким, вузьким горлом, круглим дном і високо розміщеними (приблизно, на рівні вінця) масивними, округлими в перерізі, ручок /322; 308/120). Можливо, це були амфори великих розмірів. Корпус таких амфор часто покривався великим рифленням. Натомість другий тип амфор становили гостродонні стрункі посудини з продовгуватим горлом і високопіднятими над ним ручками /118; 86; 99/ 121).
Знахідки фрагментів амфор відомі і на території давньоруських міст і поселень, відкритих в Галицькій землі (Василів, Ленківці, Перебиківці, Молодія, Копачинці, Чорнівське городище /377; 236; 384; 385; 318; 118/122), Крилос і його околиці, Городниця, Підгороддя поблизу Рогатина /280 ; 282; 285; 317; 91; 94; 95; 96 ; 129; 104; 228/123), Зеленче, Теребовля, Збручанське /379; 245; 266/124), Ізяславль, Стара Ушиця, Городище Шепетівського району Хмельницької області, Гринчук, Губин /253; 252; 255; 212; 292; 159; 156; 170; 268; 360 /125), Звенигород, Пліснеськ, Белз, Удеч, Львів, Городок /346; 345; 246; 326; 324 ; 339; 318; 413; 440; 337, 101; 207; 208; 289; 284; 287; 85; 187; 97; 99; 322; 81; 189/126)). Локалізація цих знахідок в пунктах, більшість яких розташовані в басейні Дністра, дозволяє припускати поширення цієї категорії імпорту по Дністровському водному і сухопутному шляху, а також Прутському водному шляху і сухопутному шляхах з Галицької землі в Берладь. Фрагменти амфор виявлені також при археологічному дослідженні давньоруських міст і поселень на теренах Волинської землі (Володимир-Волинський, Луцьк, Борисковичі, Затурці /216; 217; 315; 424; 223; 425; 426; 280; 209; 362; 221; 363; 210/127), Дорогобуж, Пересопниця, Млинів (літописна Муравиця) /309; 310; 258; 306; 308; 408; 311; 409; 364; 257; 299; 471/128). Ці пункти розташовані вздовж відомого сухопутного шляху Київ-Краків-Прага-Регенсбург. Можливо, саме цим шляхом амфори потрапляли з Києва та інших міст Середнього Подніпров'я у Волинську землю, зокрема, у Ізяслав і с. Городище Шепетівського району. Певним підтвердженням цьому є знахідки речей (кераміка, предмети культу) середньодніпровського походження на території давньоруських поселень Волинської землі /365; 287; 222/129). Такі предмети масового ввозу з Візантії і міст Північного Причорномор'я як амфори відомі у Перем
- Київ+380960830922