розділ 2.1).
У лінгвістичних дослідженнях, пов'язаних із статистичними методами, необхідно визначити обсяг вибірки ("кількість прикладів"), достатній для того, щоб вважати його надійним. Це досягається за допомогою формули помилки вибірки ?. В лінгвістиці вважається, що величина такої помилки не повинна перевищувати 33% [123, 56-57] за довірчої імовірності 95% (значущість Р=0,05). Відносна помилка вибірки обчислюється за формулою:
?=, (1.7)
де Zp - певна стала, яка для 5% рівня значущості дорівнює 1,96;
N - обсяг вибірки в абсолютних величинах (кількість слововживань);
р - відносна частота вживання одиниць дослідження (ГФЧ).
Ми проаналізували тексти загальним обсягом 259500 слововживань. З них було отримано 15847 мікротекстів вживання ГФЧ дієслова. Відносна частота вживання досліджуваних ГФЧ дорівнює 0,062 (це число отримане шляхом ділення кількості прикладів вживання ГФЧ на загальну кількість проаналізованих слововживань). Отримана за допомогою формули (1.7) відносна помилка вибірки дорівнює 0,016. Ця величина значно менша критичної (0,33). Таким чином, кількість вживань часових форм є достатньою для того, щоб робити певні висновки.
Між тими або іншими ознаками може існувати певний зв'язок і залежність. Існує два види залежності - функціональна (кожному значенню певної ознаки чи явища відповідає визначене значення іншої ознаки) та статистична. У випадку статистичної залежності одному значенню певної ознаки чи явища може відповідати декілька значень іншої ознаки чи явища. Наприклад, у лінгвістиці встановлено, що між числом значень слова в словнику і частотою вживання слова в тексті існує певна залежність. Ця залежність має не функціональний, а статистичний характер, так як певному числу значень не обов'язково відповідає строго визначена частота вживання слова. Залежність такого виду називається кореляційною. Лінійна кореляція між ознаками передбачає, що у випадку зростання значення однієї ознаки збільшується чи зменшується значення іншої ознаки. Розрізняють кореляцію позитивну і негативну. При позитивній кореляції залежність між ознаками пряма: якщо зростає значення однієї, то зростає значення іншої. При негативній кореляції залежність між ознаками зворотна: збільшення значення однієї ознаки пов'язано зі зменшенням значення іншої. Величина коефіцієнта кореляції коливається в межах від -1 до +1. Якщо між досліджуваними ознаками немає ніякої статистичної залежності, то величина коефіцієнта кореляції дорівнюватиме або буде близькою до нуля. Таким чином, величина коефіцієнта кореляції вказує на ступінь зв'язку між порівнюваними ознаками (явищами), а його знак - на характер такого зв'язку.
Висновки до розділу 1
Система часових форм будується на протиставленні значень одночасності (форми теперішнього часу), передування (форми минулого часу), чи послідовності відносно до граматичної точки відліку. Відрізок часу, який включає в себе точку відліку - теперішній час; цей відрізок може мати найрізноманітнішу тривалість, від періоду, що вимірюється хвилинами, в прямій мові, до безкінечного часового простору. Минуле - відрізок часу, що передує моменту мовлення і не включає його; майбутнє - відрізок часу, який очікується після теперішнього, який також не включає момент мовлення. Минуле і майбутнє ніколи не стикаються: вони розділені теперішнім часом
Використовуючи різні критерії у своїх дослідженнях, науковці визначали неоднакову кількість граматичних форм часу англійського дієслова - від 12 до 32.
Крім того, аналіз проблеми існування форм майбутнього та "майбутнього в минулому" часів показав, що вони добре укладаються в схему темпоральності.
Опираючись на різні критерії та підходи, ми вважаємо, що 16 словоформ дієслова, які означили терміном "граматичні форми часу" (ГФЧ), задовольняють потреби нашого дослідження: Present Indefinite, Present Continuous, Present Perfect, Present Perfect Continuous (теперішній час); Past Indefinite, Past Continuous, Past Perfect, Past Perfect Continuous (минулий час); Future Indefinite, Future Continuous, Future Perfect, Future Perfect Continuous (майбутній час); Future Indefinite in the Past, Future Continuous in the Past, Future Perfect in the Past, Future Рerfect Continuous in the Past ("майбутній у минулому").
Вихідним поняттям для граматичної категорії часу є момент мовлення. Граматичний дієслівний час, як відомо, визначає відношення між процесом і моментом мовлення в мові. Це відношення зафіксоване в системі форм категорії часу. Розрізняють два моменти - немовний і мовний, граматичний. Немовний момент - це певний момент об'єктивного часу, що перебуває в постійному русі й існує незалежно від нашої свідомості та поза її межами. Відображенням цього моменту в мові є мовний граматичний момент мови. Це елемент системи мови, хоча він не має безпосередньо закріплених тільки за ним засобів вираження. Він виражається опосередковано через план вираження і змістовий план часових форм дієслова. Ці форми в своєму значенні і формальному вираженні мають певне відношення до граматичного моменту мови.
Аналіз стильової структури англійської мови дозволяє виділити декілька функціональних стилів, з яких для подальшого дослідження доцільно взяти три, які є найбільш репрезентативними різновидами мови -- художній, науковий та публіцистичний.
Порівняння частоти вживання часових форм дієслова доцільно проводити не тільки у текстах трьох досліджуваних функціональних стилів, але встановлення ступеня подібності з деякими опосередкованими частотами досліджуваних одиниць, які ми назвали інваріантною моделлю функціональних стилів. Крім того, ця одиниця слугуватиме і для побудови граматичного поля часу в системі дієслова сучасної англійської мови.
Основними методами дослідження було обрано критерій хі-квадрат, коефіцієнт взаємної спряженості К, кореляційний аналіз та рангова кореляція. Ці методи дозволяють на основі об'єктивних даних отримати достовірну картину взаємозв'язків мовних явищ рі