РОЗДІЛ 2
Назви весільних реалій
Мовна картина польського весілля та специфіка її дослідження. Поняття мовна картина світу (sprachliches Weltbild, linguistic view (picture) of the world, jezykowy obraz swiata) є одним із центральних понять сучасної семантики та теорії пізнання, що ґрунтується на ролі мови в пізнавальних процесах людини. Цей термін є характерним для німецької лінгвістики першої половини XIX століття та XX-XXI століть і повязаний з класичними працями Вільгельма фон Гумбольдта, ідеї якого пізніше розроблялися в працях теоретиків мови Лео Вайсгербера та Гельмута Гіппера. Проблема існування мовної картини світу, її відмінність від наукової картини світу, повязані з цим питання методів дослідження цього явища вже багато років цікавлять європейських та американських філософів і мовознавців. В українському мовознавстві термін мовна картина світу у сучасному розумінні з'явився порівняно пізно, під упливом досліджень Московської та Люблінської етнолінгвістичних шкіл, хоча перші дослідження в цьому напрямі в Україні проводилися ще О. О. Потебнею.
Мовною картиною світу прийнято вважати систему уявлень, характерну для певної мови, за допомогою якої мовці класифікують, інтерпретують навколишній світ. Можливо, можна порівняти сучасне розуміння мовної картини світу з поняттям "внутрішньої форми мови" В. Гумбольдта, яке нині іноді плутають з поняттям "внутрішньої форми слова". На принципову відмінність цих понять вказує доктор філологічних наук, професор Г. В. Рамішвілі у передмові до книги праць німецького філолога В. фон Гумбольдта. Учений відзначає, що дефініції поняття "внутрішньої форми мови" (innere Sprachform) у Гумбольдта не подано, що й стало приводом для великої кількості його інтерпретацій у мовознавців, психологів та філософів [29: 19-20].
Згідно з Ренатою Гжегорчиковою [187: 43-45], "мовна картина світу" - це структура, котра є поняттєво усталеною, закріпленою в системі певної мови, тобто в її граматичних та лексичних особливостях, і яка реалізує себе (як і все в мові) на письмі (у текстах) та в усному мовленні. Дослідниця виділяє кілька складових частин "мовної картини світу".
1. Найважливішою у мовній картині світу є лексика, оскільки вона є безумовно "класифікатором світу". Лексичні значення слів і повязані з цим словосполучення формують характерний для певної мови спосіб сприйняття явищ та предметів. Порівняльні дослідження семантичних полів різних мов демонструють, що один і той же фрагмент реальності відбивається не однаково в різних мовах. Значення лексем повязане з різним членуванням, розподілом світу в тій чи іншій мовах.
2. Однією з найважливіших складових частин мовної картини світу є семантична конотація, яка повязує носіїв мови з названими явищами. Це ознаки (оцінки, емоції), які асоціюються однаково у певного загалу людей (або сприйняття чогось у певному середовищі, навіть у окремої особи) з десигнатами назв, які є усталеними в певній мові (метафори, деривати, фразеологізми). Із семантичною конотацією тісно пов'язані мотиваційні ознаки слів. Також сюди можна віднести й індивідуальні конотації, які не відбиті в мові, але проявляються в певних характерних сполученнях (напр., особи, котрі використовують певні слова в негативних ситуаціях, не використовують їх у позитивних ситуаціях).
3. Мовна картина світу відбивається також і в етимологічних особливостях лексем певної мови. Етимологія зберігає колишній, попередній стан свідомості носіїв мови.
4. На формування мовної картини світу впливають також словотвірні особливості лексем певної мови, які відбивають спосіб сприйняття явищ мовцями. Словотвірні ознаки слів, зокрема тих, які мотивуються асоціативно, вказують на певні акцидентальні особливості предметів, напр., схожість предметів та явищ, перенесення окремих рис з одних предметів та явищ на інші тощо.
5. Граматичні особливості мови, які складають окремі елементи картини світу певного народу. Граматичні особливості мови слід відокремити від лексичних особливостей мови, що повязані зі значенням та сполученням лексем. Етнолінгвістичні дослідження наводять чимало прикладів граматичних рис (морфологічних категорій), які відбивають умови суспільного життя мовців і в свою чергу впливають на спосіб бачення (інтерпретації) світу мовцями даної мови. Наприклад, у польській мові специфічною граматичною категорією є чоловічо-особова форма, виникнення якої повязане певним чином із суспільними стосунками в давній Польщі. Граматичні особливості тієї чи іншої мови, які відбивають певну мовну картину світу, як правило, мають історичний характер, сягають глибшої чи меншої давнини, а не сучасного стану мови.
6. У зв'язку з мовною картиною світу окремо слід розглядати поетичні тексти. Літературна творчість, зокрема поетична, відбиває специфічне бачення світу, яке властиве лише поетові і яке відрізняється від повсякденного бачення. Засобом, інструментом поезії є, звичайно, загальновживана мова, але подається вона в поезіях, віршах зі зміною стандартних значень слів та їх сполучень, які передають лише усталене бачення. Поет бачить світ по-своєму, що й відбиває у своїх творах. Отже, така мовна картина світу є окрема, специфічна картина, що зберігається у мові поета. Р. Гжегорчикова підкреслює, що така мовна картина випадає зі стандартно окреслених рис загальної, стандартної мовної картини світу цілого народу, тому це явище в мові доцільно розглядати окремо [187: 45]. Поняття мовної картини світу дослідник застосовує лише до системних фактів, котрі стосуються усієї системи мови та всього загалу носіїв мови.
Як зазначалося вище, найважливішим "класифікатором світу" в кожній мові є лексика, яка за певних умов набуває характерних семантичних конотацій, котрі формують специфічну, оригінальну картину світу певного народу. Лексикологія виділяє чимало груп лексики (за походженням, за стилістичною диференціацією тощо). Окремо вчені виділяють лексичні, лексико-семантичні або тематичні групи лексики, котрі в мовознавчій літературі можуть іменуват
- Київ+380960830922