Ви є тут

Географічний аналіз інтенсивності ґрунтоутворення в агроландшафтах Криму для потреб їх протиерозійного облаштування.

Автор: 
Єргіна Олена Іванівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U002074
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2

МЕТОДИКА ПОЛЬОВИХ ГРУНТОВО-ХРОНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Спрямованість і темпи вікових змін ґрунтів залежать від комплексу умов географічного середовища. Об'єднання факторів ґрунтоутворення призводять до виділення таких ділянок земної поверхні, що характеризуються спільністю розвитку ґрунтів і стійкістю ґрунтового покриву.
Принципам історико-генетичного аналізу при районуванні ґрунтового покриву присвячені роботи О.Н. Генадієва [34;35] С.В. Зона [66]. Пропонуються типи грунтово-генетичних регіонів розділити на підтипи за ознакою їхньої приналежності до визначених грунтово-біокліматичних областей, або грунтово-біокліматичним гірським зонам, що характеризуються подібністю гідротермічних умов.
Але виділені в літературі підтипи грунтово-генетичних регіонів займають великі площі, що характеризуються різноманітним об'єднанням геолого-геоморфологічної будови території гідротермічних характеристик, рослинності і ґрунтових різновидів. Тому для проведення грунтово-хронологічних досліджень необхідно було виділити такі ключові об'єкти досліджень (хроноряди педокомбінацій), що забезпечили б у рамках реального обсягу робіт найбільш характерну грунтово-хронологічну інформацію і відповідали наступним принципам проведення досліджень: комплексності, точності і репрезентативності.
Наявність великої кількості археологічних пам'яток зумовили проведення грунтово-хронологічних досліджень на території Кримського півострова.
У Криму передбачається наявність стоянок найдавнішої людини - які відносяться до ашельскої культури, однак вивчені поки лише культури кінцевої пори раннього палеоліту - епохи мустьє ( від 100-80-38 тис. років тому). Значно менше в Криму пам'ятників епохи пізнього палеоліту ( 38-10 тис. років тому).
Епохи мезоліту і неоліту виражені стоянками відкритого типу, іноді гротами , виявлений і один неолітичний могильник.
До епохи неоліту ( 3 тис. до н.е.), представленої культурами кемі- обінської та ямної, відноситься більшість курганів , а також багато стоянок, у тому числі, так названі "купи з мушлі", зараз добре відомі на більшій частині морського узбережжя Криму - від Чорноморського на заході до Cудаку на сході [55].
Найбільш яскраві пам'ятники епохи неоліту і бронзи (3 - початок 1 тисячоріччя до н.е.) - кургани. На території Криму знаходиться 5 стоянок, 8 курганів пізньоенеолітичного часу, що займають площу 1088 кв. км. Але курганів того часу вивчено лише тільки 12, 5% [118].
З епохою раннього заліза (8 ст. до н.е. - 4 ст. н.е. ) пов'язано в Криму безліч різноманітних пам'ятників: кіммерійські поселення; таврські городища і поселення.
Кіммерійські і кизил - кобінські стоянки, поширені на території усього Криму і за його межами, таврські тільки в гірській частині та на Південному березі (Туклук, Малаба, Корамен, Тоха - Дахир, Гаспра, Кішка) [55].
Але вище названі археологічні об'єкти не можуть бути потенційними ділянками при проведенні грунтово - хронологічних досліджень, тому що на них не утворюються датовані шари життєдіяльності.
Численні і цікаві пам'ятники скіфської культури ( 7 ст. до н.е. - 3 ст н.е.) - до них належать кургани і підкурганні поховання Керченського півострова, степового Криму і передгір'їв. На південно-східній околиці Сімферополя, на Петровських скелях розташовані розкопки городища Неаполя Скіфського. Крім Неаполя відомо багато інших городищ та поселень.
Дуже добре представлені в Криму пам'ятники античні. Найдавніші з них Керкінітида і Пантікапей, більш пізнього часу Херсонес.
В епоху Середньовіччя , починаючи з 5 і закінчуючи 10-8 ст. - територія Криму була заселена особливо густо. Серед найбільш відомих пам'ятників варто назвати руїни Алустона (нині Алушта) і Горзувіт (Гурзуф). Візантійське берегове укріплення VІ століття відоме й у Судаку. У південно - західній частині півострова в цей час виникають печерні міста. У наступні віка фортеці виростають на Південному березі Криму - на горі Кастель біля Алушти, на горі Хрестовій над Алупкою, Ісар- Кая, біля Гаспри, Учан-Су-Исар біля Ялти, Біюк-Ісар, Пахкал-Кая, Сераус тощо. Одні з них були великими городищами, інші - дозорними пунктами.
Крім названих об'єктів для грунтово-хронологічних досліджень розглядалися інші ділянки, на яких можливо проводити вивчення новосформованих ґрунтів.
В наших дослідженнях грунтово-хронологічними об'єктами ми називаємо різновікові датовані ділянки на яких під дією сучасних факторів ґрунтоутворення формуються автоморфні ґрунти.
Вибір таких ділянок пов'язаний із рядом методологічних обмежень. При підготовці до проведення грунтово-хронологічних досліджень необхідно пам'ятати про такі моменти:
- встановити вихідний склад материнських, ґрунтоутворюючих порід;
- досліджувані ділянки повинні знаходитися в ідентичних геоморфологічних умовах, охоплювати поверхні на вододілах, привододільних схилах;
- об'єкти повинні знаходитись в межах ґрунтових формацій, що досліджуються;
- археологічні чи інші досліджувані об'єкти повинні бути точно датовані, як за часом їх виникнення, так і за часом руйнування, тому що початок процесів ґрунтоутворення встановлюється за часом припинення життєдіяльності на поселеннях, припинення етапу аграрного освоєння чи іншого виду експлуатації об'єкта;
- досліджувані ділянки повинні знаходитись в межах рослинних асоціацій із флористичним складом і проективним покриттям близьким до корінних фітоценозів.
Необхідно відзначити, що в даній роботі враховувався не конкретний вік ґрунтів - час ґрунтоутворення в умовах стабільної комбінації факторів, а сумарний вік ґрунтів, , що включав усі відрізки часу, протягом якого даний об'єм материнської породи був експонований на денній поверхні і піддавався дії факторів ґрунтоутворення.
З огляду на вище названі обмеження, були виділені репрезентативні ключові ділянки для досліджень особливостей формування ґрунтів у часі на території Кримського півострова (рис. 2.1., легенда в додатку А). У межах однієї ді