Структура грунтового покриву Гологоро-Кременецького горбогір'я.

РОЗДІЛ 2
Методика досліджень
Ґрунт як природне тіло характеризується низкою специфічних особли­востей, які
визначають методику його дослідження. Поряд з вертикальним на­бором генетичних
горизонтів, ґрунт одночасно є і просторовим утворенням – континуумом, що
складається з безлічі окремих елементів. Такі елементи не є відособленими, а
пов’язані між собою, що дає підставу розглядати ґрунтовий покрив як систему,
яка формується за певними законами (законами географії ґрунтів). При
дослідженні структури ґрунтового покриву будь-якої території правомірним є
додержання концепції системного підходу (“системної орієн­тації”), яка дозволяє
все різноманіття досліджуваної реальності зобразити як впорядковану єдність
(систему), що описується такими системними категорі­ями як структура, елемент,
зв’язки, цілісність [117, с. 20].
Дослідження СҐП Гологоро-Кременецького горбогір’я поєднує декілька аспектів.
По-перше, необхідним є вивчення морфології компонентів структури – розміщення,
чергування, геометричних і морфологічних властивостей. По-друге – дослідження
повинні охоплювати питання генези та взаємозв’язків структурних компонентів,
ступінь контрастності між ними, шляхи розвитку. Це функціонально-генетичний
аналіз СҐП, який розкриває її важливі якісні власти­вості. Для характеристики
структури ґрунтового покриву як єдності необхід­ними є її морфогенетична
характеристика та класифікація, які, згідно І. П. Роо­ми, є узагальнюючим
етапом дослідження СҐП [109, с. 177].
Оскільки ґрунтовий покрив розвивається за законами географії ґрунтів, то для
вивчення його просторової неоднорідності та структури головним є
порів­няльно-географічний метод, запроваджений В. В. Докучаєвим. Суть цього
ме­тоду полягає у паралельному вивченні ґрунтів і факторів ґрунтотворення, в
ана­лізі всіх змін у будові, властивостях і просторовому поширенні ґрунтів у
зв’яз­ку зі зміною природних умов [50, с. 12; 106; 139, с.24]. Застосовуючи цей
метод при вивченні СҐП, слід порівнювати одиниці СҐП різного рівня складності з
факторами диференціації ґрунтового покриву, які спричинили їхнє виділення.
Окрім порівняльно-географічного, застосовано також групи методів вияв­лення та
інтерпретації СҐП.
Під час наших досліджень використано наступні методи виявлення СҐП:
натурно-картометричний, якісно-генетичний та метод пластики рельєфу.
Натурно-картометричний метод поєднує польові дослідження СҐП на ключових
ділянках з картометричним виділенням окремих структур та їхніх складових частин
на великих за розмірами територіях [40, с. 21; 74, с. 154; 92, с. 224].
Дослідження на ключових ділянках проводять з метою типізації ґрунтових
неоднорідностей, виявлення ландшафтно-індикаційних зв’язків. При дослідже­ннях
на ключових ділянках ставиться низка завдань, зокрема, виявлення складу СҐП та
визначення відсоткового співвідношення компонентів, встановлення
якісно-генетичних зв’язків ЕҐА та ҐК з рельєфом і літологією для діагностики
складу й обґрунтування їхніх меж та меж СҐП [77, с. 189-195; 120, с. 19].
Якісно-генетичний метод дослідження СҐП дає змогу встановити факто­ри
диференціації ґрунтового покриву, а також механізми зв’язків між компо­нентами
ҐК. На основі цього, а також із врахуванням кількісних показників, складено
класифікацію ҐК території дослідження.
Специфічним дистанційним методом виявлення СҐП є метод пластики рельєфу, який
полягає у системному перетворенні континуума ізогіпс топокар­ти у дисконтинуум
шляхом розмежування випуклостей та ввігнутостей рельє­фу. Виділення на карті
автономних ґрунтів підвищень та підпорядкованих ґрун­тів понижень рельєфу дає
змогу побачити цілісні системи ґрунтового покриву (педосистеми). Перевагою
цього методу є те, що він редукує реальні структури ґрунтового покриву до
геометричних образів, які доступні для математизації [125, с. 22; 145, с.
40-41].
Методи інтерпретації характеристик СҐП (статистико-картометричні) по­в’язані з
кількісним вираженням неоднорідності ґрунтового покриву за допо­могою
спеціальних індексів, коефіцієнтів та кривих розподілу [139, с. 25-28].
Важливим під час дослідження структури ґрунтового покриву є засто­сування
історичного підходу, який полягає у аналізі історії розвитку СҐП зага­лом та
окремих її компонентів. Розглядаючи конкретну СҐП як окремий етап розвитку
ґрунтового покриву, можна пояснити її генезу, сучасні властивості, процеси
виникнення та шляхи подальшої еволюції [138, с. 299]. Для дослід­ження розвитку
СҐП та окремих її компонентів у межах Гологоро-Креме­нецького горбогір’я
використано картографічні матеріали ґрунтового обстежен­ня 1975 – 77 рр.
Виділення компонентів СҐП проведено картометричним ме­тодом. За допомогою карт
розраховано також параметри складності та неодно­рідності первинного ґрунтового
покриву.
Для характеристики властивостей окремих класифікаційних груп ґрунтів території
досліджень застосовано фізичні та фізико-хімічні методи дослід­ження.
2.1. Вибір і характеристика ключових ділянок
З метою вивчення кількісних та якісних параметрів структури ґрунтового покриву
Гологоро-Кременецького горбогір’я у межах трьох фізико-географіч­них районів
були вибрані репрезентативні ключові ділянки, на яких проведено детальне
дослідження СҐП. При виборі ділянок враховано: масштаб виявлення типологічних
одиниць СҐП різного рівня (ЕҐА, ҐК) – площа ділянок співмірна з ареалом
кількісного виявлення СҐП. Ключові ділянки охоплюють усі форми рельєфу,
характерні для території дослідження – вододіли і улоговини різного порядку,
схили, долини річок. Це дозволяє виявити напрямки геохімічних потоків міграції
речовин і енергії та дослідити СҐП у зонах формування, тран­зиту і акум