Розділ 2
Природно-антропогенні умови, об’єкти та методи досліджень
2.1. Історія антропогенної трансформації ландшафтів Розточчя-Опілля
2.1.1. Основні етапи освоєння земельних ресурсів
Для поглиблення аналізу сучасних антропогенних змін ґрунтового покриву Львова
та екологічного стану ґрунтових субстратів доцільно переглянути, з цієї точки
зору, історію освоєння земельних ресурсів міста. Врахування шляхів та
тривалості антропогенного пресингу на ґрунтовий покрив даної території,
впродовж всієї історії її розвитку, дозволить повніше оцінити та достовірно
охарактеризувати його сучасний стан та ступінь трансформації у майбутньому.
На теренах Розточчя та Опілля люди селились ще в період мезоліту [88]. Основою
їх життя було полювання, рибальство. Тому поселення виникали переважно біля
річок і лісів. В добу неоліту люди починають займатись примітивним
землеробством і розведенням домашньої худоби. Відтоді вони вели осілий спосіб
життя, з’явились перші постійні поселення, а навколо них - поля та пасовища
[105]. У Галицькому князівстві високого рівня досягає розвиток ремесел,
зокрема: залізоробного, гончарного, будівельного, які базувались на місцевій
сировині, а отже спричинили вирубування лісів на будівництво і паливо, розвиток
сітки копалень, каменоломень та кар’єрів.
На Опіллі, внаслідок довготривалого сільськогосподарського використання, орні
землі займають до 75 % площі угідь, а ліси – лише 9%. Сам термін “опілля” –
давньоруський, яким називали рівнинні і малолісисті території, що здавна
використовувались під орні землі – поля, опілля. В місцях виходу на поверхню
відповідних порід розроблялись копальні піску, глини, вапняку та пісковику.
Розвиток господарства на Розточчі та околицях йшов повільніше. Довгий час,
через горбогірний рельєф і велику залісненість, воно майже не освоювалось, а
людські поселення зустрічались дуже рідко. Заселялись і освоювались під ріллю,
в основному, розширені річкові долини, насамперед Рати, Верещиці та їх окремих
приток. Лише у середньовіччі, коли виросло місто Львів, економіко-географічне
положення регіону докорінно змінилось. Міські поселення виникали по околицях
Розточчя, переважно на перетині сухопутних шляхів із річками. Найдавнішим, ще з
князівських часів, мабуть, було місто Потелич, у 14 – 16 століттях виникли
Немирів, Рава Руська, Жовква, Янів та інші містечка. Поряд з освоєнням земель
під ріллю і городи, активно використовувались біологічні ресурси (деревина,
дикі звірі, риби, лікарські рослини), розвивались лісові промисли (гути,
папірні). Проте, суттєві зміни зачепили лише п’яту частину природних комплексів
Розточчя і приблизно третину прилеглих територій [86].
Жоден регіон Львівщини не зазнав таких докорінних змін у ХХ столітті, як
Розточчя – Опілля та його околиці. Із бурхливим ростом міста Львова (рис. 2.1.)
значно посилилась експлуатація природних ресурсів регіону. Будуються залізниці,
які успадковують напрями давніх шляхів. Починають активно використовуватись
родовища пісковиків і пісків (кар’єри у Бірках, Ясниськах, Потеличі та ін.),
рекреаційні ресурси (курорти у Немирові і Шкло, Брюховичах).
У цей період можна вже говорити про значну антропогенну модифікацію ландшафтів
Розточчя та Опілля. Значна їх частина обезліснюється, всі більш-менш придатні
для землеробства ділянки розорані, а місцями і сильно еродовані. Виникають
перші невеликі ареали з порушеними землями після розробки корисних копалин.
Частково змінюється гідрологічний режим території внаслідок зміни лісистості,
меліоративних робіт (особливо на Опіллі), відкачування підземних вод.
До катастрофічних екологічних наслідків призвело освоєння Яворівської та
Роздільської груп родовищ сірки. За кілька десятків років (кінець 50-х –
початок 90-х) державне гірничо-хімічне підприємство (ДГХП) “Сірка” у
варварський спосіб освоювало родовища, що ледве не спричинило екологічну
катастрофу в регіоні. Значні площі – понад 10 тис. га., раніше родючих
сільськогосподарських угідь, були майже повністю знищені. На їх місці виникли
величезні кар’єри (площею понад 2,5 тис. га.), відвали (близько 3 тис. га.),
хвостосховища (понад 1 тис. га.), гідровідвали (понад 1,5 тис. га.), полігони
підземної виплавки сірки (площа рудників Язівського родовища – понад 80 га.)
[181]. Враховуючи виникнення депресійної воронки навколо кар’єрів та
активізацію карстових процесів в межах навколишніх населених пунктів (особливо
на Розточчі – Шкло, Старичі, Бердихів, Малашковичі та інші), а також
розвіювання і розмивання шкідливих речовин із відвалів, стає зрозумілим, що
площі зруйнованих і забруднених земель є набагато більшими.
Як зазначалось вище, освоєння людиною даного регіону в своїй основі
орієнтувалося на основний економічний та науково-культурний центр, яким стало
місто Львів. Потреби Львова визначали напрямки антропогенної трансформації в
його околицях. Отже, розглянемо більш детально історію урбанізаційного розвитку
екосистеми міста, яка в основних своїх віхах перекликається з історією розвитку
урбоекосистем міст Розточчя та Опілля.
2.1.2. Історія формування та розвитку урбоекосистеми міста Львова
Львівський “град”, заснований князем Данилом Галицьким, як і більшість міст
давньоруської держави, виник на вже здавна заселеному місці. Археологічними
дослідженнями виявлено культурний шар, що належить до поселення Х - ХІ століть,
з рештками ранніх дерево-земляних укріплень на західному і північному схилах
Замкової гори [275]. Історія ж формування власне міста Львова розпочинається
значно пізніше, за твердженнями літописців, з початку ХІІІ століття.
Археологічні розкопки, що проводились різного часу в околицях Львова, не
до
- Київ+380960830922