РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ВАРТІСНОЇ ОЦІНКИ ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
2.1. Принципи ціноутворення на об'єкти інтелектуальної власності
Питання оцінки вартості інтелектуальної власності, які в умовах переходу до ринкової економіки формують частину нематеріальних активів підприємства, виникли одночасно з реформуванням економіки нашої країни. Заходи, пов'язані з оцінкою вартості таких об'єктів, спрямовані на збільшення прибутку і поліпшення умов діяльності підприємств. Використання інтелектуальної власності як нематеріальних активів у господарській діяльності підприємств дає змогу:
- документально підтверджувати довгострокові майнові права за допомогою обліку їх на балансі підприємства, а отже створювати відповідні фонди амортизаційних відрахувань. Розрахунки показують, що з урахуванням вартості інтелектуальної власності амортизаційні відрахування за цінами 1995 р. могли б становити 10% вартості основних засобів підприємств (сюди не включаються об'єкти, вартість яких у процесі їх використання не зменшується - товарний знак, гудвіл);
- отримувати додаткові прибутки від передачі прав на використання ОІВ, а також забезпечувати обґрунтоване регулювання цін на інноваційну продукцію підприємства;
- виплачувати фізичним особам авторські винагороди, обминаючи фонд заробітної плати, з віднесенням витрат на виплату авторської винагороди на статтю собівартості продукції "Інші витрати", тобто без обмеження розмірів виплат і без традиційних відрахувань до страхових та інших фондів [119].
Крім того інтелектуальну власність можна вносити до статутного капіталу замість майна, грошей та інших матеріальних цінностей. Особливо великого значення це набуває в процесі прямого іноземного інвестування. Використання інтелектуальної власності в статутному капіталі дає змогу:
- сформувати значний за своїми розмірами статутний капітал без відволікання коштів і забезпечити доступ до банківських кредитів та інвестицій, використовуючи інтелектуальну власність як об'єкт застави нарівні з іншими видами майна;
- амортизувати інтелектуальну власність у статутному капіталі і замістити її реальними коштами, включаючи амортизаційні відрахування на собівартість продукції, тобто капіталізувати інтелектуальну власність;
- авторам і підприємствам-власникам інтелектуальної власності стати засновниками (власниками) під час організації дочірніх і самостійних фірм без відволікання коштів [120].
Згідно з Міжнародними стандартами оцінки майна (МСО) оцінка вартості інтелектуальної власності здійснюється з метою визначення:
- оподаткування бази майна фірми;
- вартості інтелектуальної (промислової) власності, яка вноситься до статутного капіталу;
- вартості виняткових прав, що передаються на основі договору про передачу прав на об'єкт інтелектуальної власності або ліцензійного договору на право використання такого об'єкту;
- розміру компенсації, яку необхідно виплатити згідно з чинним законодавством правовласнику інтелектуальної власності за порушення його виняткових (майнових) прав [121].
Оцінка вартості інтелектуальної власності проводиться також у разі внесення її до інноваційних, інвестиційних проектів; у разі розширення ринків збуту (шляхом надання франшизи тощо); у разі страхування, передачі інтелектуальної власності в заставу з метою отримання кредитів; визначення збитку, завданого неправомірним використанням об'єктів інтелектуальної власності; у разі банкрутства підприємства в процесі його ліквідації з метою задоволення позовів кредиторів. При цьому розрахунки вартості об'єктів інтелектуальної вартості, здійснені для одних цілей не можуть бути використані для інших [119].
Вітчизняна практика оцінки об'єктів інтелектуальної власності знаходиться на стадії свого розвитку, тому існує багато думок щодо цього, які заслуговують уваги. Так, наприклад, Б.Б. Леонтьев висвітлює свої позиції щодо оцінки об'єктів інтелектуальної власності:
- по-перше, різноманітність об'єктів інтелектуальної власності і умов їх використання визначають різноманітність розрахунків;
- по-друге, цільовий характер оцінки повинен поєднуватись з принципом об'єктивності результатів оцінки об'єктів інтелектуальної власності для досягнення успіху при реалізації прав на них;
- по-третє, оцінка об'єктів інтелектуальної власності повинна враховувати інтереси не тільки власника об'єктів інтелектуальної власності, але і позиції його партнерів чи опонентів по відношенню до даного об'єкту інтелектуальної власності з ціллю взаємовигідного його комерційного використання;
- по-четверте, в арсеналі оцінювача об'єктів інтелектуальної власності повинні бути присутні всі відомі методи оцінки об'єктів інтелектуальної власності [122].
Деякі економісти визначають оцінку прав інтелектуальної власності як сукупність умов, на які права інтелектуальної власності переходять від одного власника до іншого. Числова оцінка прав інтелектуальної власності окреме явище такої узагальненої оцінки [45]. Про оцінку об'єктів інтелектуальної власності говорять, як про процес визначення корисності результатів інтелектуальної діяльності і прирівняних до них індивідуальної вартості в грошовому виразі [123]. Існує точка зору, що корисність об'єктів інтелектуальної власності необхідно розглядати як потенційну корисність [100]. Дана позиція базується на підставі того, що позитивний і навіть негативний результат інтелектуальної діяльності - це рух вперед, це шлях розвитку науково-технічного потенціалу суб'єкта господарської діяльності.
Ми вважаємо, що під вартісною оцінкою об'єктів інтелектуальної власності передбачається науково обґрунтована думка експерта-оцінювача про вартість оцінюваного об'єкта, а також сам процес визначення вартості об'єкта для конкретних цілей і умов його застосування.
Сучасна теорія оцінки базується на таких основоположних поняттях, як "вартість" ("value"), "ціна" ("price") і "витрати" ("cost"). Під вартістю передбачається грошовий еквівалент, що гіпотетичний покупе