РОЗДІЛ 2
МЕТОД І НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Поняття наукового методу
Накопичення знань, отриманих при розв'язанні практичних завдань, зумовлює висунення гіпотез, апробація яких спричинила розробку теорій, яка невіддільна від визначення методів аналізу досліджуваного матеріалу. Завдяки науковому методу в науці здійснюються цілеспрямовані пізнавальні дії. Крім поняття "наукового методу", існують наукова проблема, висунення й розробка гіпотез, вибір предмета дослідження, вихідні пізнавальні завдання, які є елементами однієї специфічної системи [54: 86]. У використанні терміну метод серед лінгвістів спостерігається деяка розбіжність. Більшість уживає його у вузькому значенні - як сукупність прийомів, що використовують при дослідженні мови [3: 232]. Рідше метод тлумачать як складну логічну одиницю з певною структурою [231: 258]. Під час аналізу лінгвістичного методу доцільно розглядати три його компоненти: онтологічний, операціональний та телеологічний [72: 12-13; 214: 24]. Операціональний компонент методу становить сукупність прийомів і процедур та методику їх застосування. Телеологічний компонент вміщує мету дослідження. Онтологічний компонент являє собою засіб, за допомогою якого дослідник сприймає світ як певну багатоскладову цілісність, що дана йому у філософських категоріях. У межах онтологічного компонента прийнято виділяти такі засоби пізнання, як принципи та підходи. Принципи становлять собою вихідні, проміжні й кінцеві теоретичні узагальнення [234: 25-26]. Кожному методу притаманні свої певні принципи дослідження, але вони можуть бути й загальними для де-кількох методів. Науковий підхід, який тісно пов'язаний з принципом, створює методологічну основу підходу, за яким аналізують об'єкт дослідження [72: 13]. Підхід визначає напрямок дослідження [210: 24], проте він, на відміну від принципу, є не безпосереднім інструментом пізнання [там же], а відображається в принципах, прийомах та процедурах даного методу [72: 13].
Провідним методом компаративістики є порівняльно-історичний метод. Онтологічний компонент порівняльно-історичного методу включає такі принципи: 1) історизм, 2) причиновість, 3) системність, 4) загальний зв'язок явищ [там же: 15]. Операціональний компонент порівняльно-історичного методу складається з таких прийомів та процедур: 1) генетичне ототожнення фактів;
2) лінгвістична реконструкція; 3) хронологізація і локалізація мовних явищ [там же: 14]. При цьому процедура лінгвістичної реконструкції є найсуттєвішою частиною порівняльно-історичного методу [твам же].
Телеологічний компонент порівняльно-історичного методу характеризується реалізацією таких завдань, як відновлення моделей прамовних станів сімей та груп споріднених мов, їх подальшого розвитку та членування на самостійні мови, а також створення порівняльно-історичних описів (граматики і словники) споріднених мов [там же]. Цілком очевидно, що порівняльно-історичні дослідження спрямовані не тільки на одержання конкретних фактів з історії тих чи інших мов, що має суто фактологічний характер, але й усвідомлюються як виявлення загальних закономірностей у "підсистемі" онтології та спрямовуються ще й на розкриття історичних, причинових та системних зв'язків фактів мови, тобто на реалізацію принципу загального зв'язку явищ на матеріалі певної мови чи групи мов.
2.2. Метод дослідження
Відповідно до поставленої мети та завдань дослідження в нашій дисертації застосовано актуалістичний метод (метод актуалізму), який є загальнонауковим методом теоретичного рівня наукового пізнання [210: 138; 72: 6]. Важливим видається й твердження про те, що без застосування цього методу неможливе існування історіографії будь-якої науки, зокрема історіографії мовознавства. Суть актуалістичного методу полягає у використанні сучасних знань для вивчення минулого та передбачення майбутнього. Той або інший об'єкт вивчають у часі, у розвитку, у становленні його як системи [там же: 132-134]. Минуле об'єкта досліджують на основі його відбиття в сучасному [268: 173], що стосується й праць з лінгвістичної історіографії.
Згідно з ухваленою нами концепцією наукового методу [72: 7], охарактеризуємо актуалістичний метод у плані його структури. В онтологічний компонент цього методу входять принципи історизму, причиновості й системності як конкретизація та вияв принципу загального зв'язку явищ. Отже, ці принципи й становлять його методологічну основу. Вони охоплюють найважливіші загальні твердження теорії пізнання, які передбачають тлумачення об'єкта як системи взаємопов'язаних і взаємозумовлених елементів, що знаходяться в безперервному розвитку внаслідок безперервності причинових ланцюгів [там же].
Операціональний компонент актуалістичного методу в працях з лінгвістичної історіографії може бути представлений як сукупність таких прийомів і процедур: аналіз джерел (лінгвістичних текстів) і синтез одержаних даних, порівняння, абстрагування та логічна історико-наукова реконструкція, що посідає центральне місце серед прийомів і процедур та протистоїть асиміляції минулого [там же].
Телеологічним компонентом актуалістичного методу є сформульована вище мета дослідження [там же].
Ми виходимо з того, що специфіка актуалістичного методу як методу праць з лінгвістичної історіографії в зіставленні з лінгвістичним порівняльно-історичним методом полягає у а) наявності специфічних об'єкта й предмета,
б) у відмінностях в операціональному (зокрема, у процедурі реконструкції) та в телеологічному компонентах [там же].
2.3. Прийом моделювання в онтологічному аспекті
Будь-який науковий опис полягає в спрощенні відповідного об'єкта дійсності, відволіканні від деяких його сторін, ізоляції його від інших явищ, з якими він може бути пов'язаний у дійсності. При цьому науковий опис здійснюють від "простого до складного", тобто спочатку обирається максимальний ступінь спрощення, а потім повільно досліджуваний об'єкт ускладнюється, а ступінь його відповідності дійсності підвищується [55: 23]. Відтворюючий об'єкт