РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ І ВИКОРИСТАНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Обстежено 112 пацієнтів зі стенокардією напруги на тлі ХОБ у віці від 39 до 66 років (у середньому 49,8?1,4 року). Серед обстежених хворих було 45 жінок і 67 чоловіків. У 11 пацієнтів діаґностована стенокардія напруги IІ функціонального класу (ФК), у 67 - ІІІ ФК, у 34 - ІV ФК (середній ФК складав 3,21?0,06 ум. од.) Всі хворі страждали на супутній ХОБ. У 22 пацієнтів ХОБ мав легкий перебіг, у 73 - середньотяжкий, у 17 - тяжкий. В дослідження не були включені пацієнти з декомпенсованою серцевою недостатністю, ознаками ниркової або печінкової недостатності, цукровим діабетом, непереносимістю орґанічних нітратів або ?-адреноблокаторів в анамнезі.
Тривалість перебігу стенокардії напруги складала від 2 до 14 років (у середньому 6,4?1,3 року). У 27 хворих (24,1%) в анамнезі реєструвався інфаркт міокарда лівого шлуночка (у 15 осіб - великовогнищевий або трансмуральний, у 12 осіб - дрібновогнищевий). У 4 пацієнтів (3,6%) в гостру стадію інфаркту міокарда мали місце серцеві аритмії, які вимагали реанімаційних заходів.
Тривалість ХОБ варіювала в різних хворих від 11 до 23 років (у середньому 14,2?3,2 року). Частота загострень ХОБ складала від 1 до 6 разів на рік (у середньому 2,2?0,4 разу на рік).
На догоспитальному етапі хворі одержували наступне лікування: 86 осіб (76,8%) - аспірин у середній дозі 136,3?12,5 мґ на добу; 4 осіб (3,6%) - ловастатин або симвастатин у середній дозі 16,9?1,9 або 15,3?1,2 мґ на добу відповідно; 48 осіб (42,9%) - інґібітор анґіотензинперетворю-ючого ферменту (каптоприл у середній дозі 84,3?2,5 мґ на добу, або еналаприл - 10,3?2,2 мґ на добу, або лізиноприл - 5,4?1,1 мґ на добу); 14 осіб (12,5%) - іпратропію бромід у середній дозі 143,4?12,7 мкґ на добу; 41 осіба (36,6%) - ?2-адреноміметики (сальбутамол у середній дозі 566,5?24,3 мкґ на добу, або орципреналіну сульфат - 4,8?0,3 мґ на добу, або фенотерол - 703,2?21,1 мкґ на добу); 65 осіб (58,0%) - метилксантини (еуфілін у середній дозі 433,6?42,1 мґ на добу або теопек - 379,9?30,4 мґ на добу); 2 осіби (1,8%) - преднізолон (у середній дозі 5,5?0,3 мґ на добу).
Серед обстежених 77 хворих (68,8%) палили, при цьому їх індекс людини, що палить, коливався від 200 до 480 (в середньому 289,1?24,5). Крім того, 9 пацієнтів (8,0%) зловживали алкоґолем. У 72 обстежених (64,3%) діаґностована артеріальна ґіпертензія. У 48 осіб (42,8%) була зареєстрована ґіперхолестеринемія, а в 36 (32,1%) - ґіперурикемія. У 58 хворих (51,8%) сімейний анамнез був обтяжений ІХС, а в 35 (31,3%) - хронічною обструктивною патолоґією легень. У 14 обстежених (12,5%) в анамнезі мала місце робота в запилених умовах. У 28 осіб (25,0%) реєструвалися часті респіраторні захворювання.
В контрольну ґрупу були включені 40 хворих на стенокардію напруги без ХОБ. Вік пацієнтів цієї ґрупи становив від 42 до 63 років (в середньому 51,1?1,6 року). Серед обстежених ґрупи порівняння було 14 жінок і 26 чоловіків. У 6 осіб діаґностована стенокардія напруги ІІ ФК, у 23 - ІІІ ФК, у 11 - ІV ФК (середній ФК складав 3,13?0,10 ум. од.)
Лікування хворих проводили цитрарґініном (фірми "Лабораторія Лафаль", Франція), ізосорбіду динітратом ("Кардікет-ретард" та "Ізокет" фірми "Schwarzpharma", Німеччина) і небівололом ("Небілет" фірми "Berlin-Chemie (Menarini Group)", Німеччина). У ГЛТ використовували нітроґліцерин (таблетована форма "Нітроґліцерин-Нікомед" фірми "Nycomed Danmark", Данія; розчин для ін'єкцій фірми "Борщаговський ХФЗ", Україна; "Нітромінт" фірми "Egis", Уґорщина).
Хворі одержували стандартну дієту № 10 за М. І. Певзнером з обмеженням продуктів, що можуть містити підвищену кількість нітратів (капуста, огірки, помідори, шпинат, редиска, кавун) [87]. Ефекти препаратів оцінювали на тлі курсового прийому або в ГЛТ. Підготовка пацієнтів до дослідження включала утримання від паління і тонізуючих напоїв (чай, кава) мінімум за 24 години від його початку, від фізичних навантажень - не менш ніж за 1 годину, від прийому їжі - мінімум за 2 години, від використання бронходилататорів короткої дії - не менш ніж за 4 години.
2.2. Основні методи клінічного дослідження
Дослідження хворих починали зі збору скарг і анамнезу, а також з вивчення фізикальних даних.
Для визначення NOX сироватку крові центрифуґували протягом 5 хвилин при 2000 обертах на хвилину. Після цього зразки крові депротеїнізували шляхом додання до 0,4 мл сироватки 0,8 мл 0,5 N розчину їдкого натру і 0,8 мл 10%-го розчину сульфату цинку. Вміст пробірки перемішували протягом 30 с і центрифуґували протягом 15 хвилин при 9000 обертах на хвилину. Далі 1,5 мл надосадової рідини змішували з 1,5 мл реактиву Ґріса (1% сульфаніламіду, 0,1% нафтилендіамину, 2,5% фосфорної кислоти). Отриману суміш інкубували 10 хвилин при кімнатній температурі. Абсорбцію розчину вимірювали при довжині хвилі 546 нм на спектрофотометрі "СФ-4А". Як стандарт використовували нітрит натрію [266].
Для оцінки вираженості ендотеліальної дисфункції кровоносних судин проводили ультразвукове дослідження плечової артерії. Ця судина була обрана як об'єкт вивчення не тільки внаслідок легкості візуалізації, але й тому, що ступінь її ендотелійзалежної дилатації чітко корелює з такою коронарних артерій [11, 231]. Дослідження виконували до початку лікування і після прийому досліджуваного препарату, звичайно вранці. Це забезпечувало найбільшу ступінь незалежності результатів від циркадіанних ритмів дилатації плечової артерії [130]. До першого виміру хворі лежали на спині в стані спокою не менше 10 хвилин, а далі під час усього експерименту. Соноґрафічне дослідження здійснювали в режимі двомірного сканування, за допомогою якого визначали діаметр плечової артерії та його зміни в умовах ендотелійзалежної і -незалежної дилатації. Для візуалізації плечової артерії, а також для виміру її діаметра використовували соноґрафічну систему "Aloka SSD 870" (Японія), яка оснащена ліні