РОЗДІЛ 2
ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ ТА ПРОФСПІЛКИ ЯК ОРГАНІЗАТОРИ ХУДОЖНІХ ВИСТАВОК
2.1. Організаційні основи виставкової діяльності у Харкові
В XX ст. художні виставки зайняли важливе місце серед форм спілкування між митцем та глядачем, стали популярним засобом ринкової оцінки та реалізації художніх цінностей. Проте минуле сторіччя подає нам і виразні приклади використання виставок для реалізації завдань пропагандистського впливу, маніпуляцій людською свідомістю. В сучасних умовах зняття ідеологічних заборон, звільнення дослідника від упереджених оцінок дозволяють реконструювати загальну панораму процесів художнього життя в Україні.
Харків ще у ХІХ ст. став крупним центром виставкової справи. Протягом 2-ої половини ХІХ ст. тут проводили численні народногосподарські виставки. У 1887 р. у Харкові відбулася Всеросійська сільськогосподарська виставка, на якій було представлено і витвори образотворчого мистецтва [123]. З відкриттям приватної художньої школи М.Д. Раєвської у 1869 р. спеціалізовані мистецькі експозиції стали важливим чинником громадського побуту.
Художньо-виставкова діяльність у Харкові в буремні роки революції, громадянської війни та національно-визвольних змагань розвивалася від стану хаотичного виступу роздроблених художніх сил (угруповань, організацій, союзів, шкіл, окремих митців) до виставок, запрограмованих і втілених у життя державними органами влади, профспілками, всеукраїнськими творчими об'єднаннями.
Органи радянської влади надавали особливого значення "культурно-просвітній роботі", до якої відносились і виставки. У листопаді 1918 р. був створений Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, до складу якого увійшов Народний комісаріат освіти на чолі з В.П. Затонським.
29 січня 1919 р. для керівництва мистецьким життям декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду України було створено Всеукраїнський відділ мистецтв Народного комісаріату освіти УСРР, яким безпосередньо керувала сформована 22 січня 1919 р. Всеукраїнська рада мистецтв на чолі з поетом О.К. Гастєвим. Діяльність її простягалася на всю Україну, тому вона відала "всіма справами мистецтва" в Харкові до переїзду центрального радянського уряду до Києва наприкінці березня того ж року. Складалася вона з чотирьох відділів: музичного, літературного, охорони пам'яток мистецтва і старовини (голова - Ф.І. Шміт) та образотворчих мистецтв, на чолі якого стояв не художник, а той же поет О.К. Гастєв. Містилася рада мистецтв по вулиці Мироносицькій, 48 [269, с. 91].
У лютому 1919 р. у Харкові був організований Всеукраїнський комітет образотворчих мистецтв (ВУКОМИС) при Всеукраїнському відділі мистецтв НКО. Його завдання полягало в об'єднанні митців, регулюванні різних процесів у галузі образотворчого мистецтва, в створенні сприятливих умов для самовиявлення творчих сил країни. З його чотирьох відділів виставковою діяльністю займався окремо відділ популяризації мистецтва.
Протягом 1919 р. ВУКОМИС організував ряд художніх виставок: у Києві, зокрема сучасного селянського мистецтва, IV виставку художників Києва, Москви та Петрограду, виставки-звіти Української державної академії мистецтв, а в Харкові - виставку пролетарських художників. Очолював Комітет скульптор Б.М. Кратко, а керувала ним Колегія у складі скульптора Б.Г. Вольського (голова), художника Е.А. Штейнберга та директора Харківської декоративної школи Л.Й. Тракала.
Згідно до постанови Тимчасового робітничо-селянського уряду від 7 лютого 1919 р. "Про організацію місцевих органів Радянської влади і порядок управління" при місцевих ревкомах і Радах були створені губернські і повітові відділи народної освіти. Запроваджував у життя постанови та плани ВУКОМИСу Харківський губернський комітет образотворчих мистецтв, заснований у лютому 1919 р. на чолі з художником І.В. Коваленком.
Він працював під загальним керівництвом завідуючого Підвідділу мистецтв НКО і колегії при ньому, в мистецтві вбачаючи перш за все засіб соціальної боротьби пролетаріату та об'єднання останнього на основі принципів трудового колективу. Тому комітет за першочергову мету ставив утворення навчально-трудових, пропагандистських та інструкторських комун з пролетарських творців, а також стимулювання творчих здібностей пролетаріату.
Перед Комітетом стояв цілий ряд проблем: створення нової ідеології та теоретичної бази в мистецтві, переробка загальнопедагогічних методів, видавнича справа, навчальна і т. ін. Для популяризації мистецтва було намічено організацію конференцій, з'їздів, конкурсів, виставок, анкет, видання різних словників, журналу, репродукцій, організацію публічних лекцій, мітингів, диспутів з питань мистецтва. Окремо виділялася проблема "укріплення в народі вірного розуміння витворів мистецтва і здорового їх сприйняття" [145, с. 50], задля чого намічалась підготовка кадрів викладачів, запровадження програми викладання окремих галузей мистецтва в навчальних закладах, організація показових пересувних музеїв та бібліотек по школах.
Організацією та втіленням експозиційної програми займалась Виставкова секція Комітету. Як вважав І.В. Коваленко, в перспективі діяльності Комітету виставкова система повинна була зникнути, як "пережиток буржуазного прошарку, що переслідує мету збути свої думки й образи" [217, с. 4]. З перемогою соціалізму її функції знівелюються, бо держава забезпечить митця прожитковим мінімумом, зробить його незалежним від ринку, а його творчу енергію спрямує на обслуговування трудових пролетарських колективів. Це були плани на майбутнє. А на початку 1919 р., виходячи з принципу, що мистецтво є досить ефективним засобом організації людей, прекрасно виховує і може задовольнити душевні потреби людей, планувалося проведення: "Першої виставки" в Харкові, періодичних виставок в місті та його околицях, пересувних - в повітових містах, а паралельно з цим мітингів, диспутів та лекцій з проблем мистецтва. Серед перших заходів бачимо проведення Комітетом виставки репродукцій, бо в першочергових планах передбачалося видання зві
- Київ+380960830922