РОЗДІЛ 2. Ефективність упровадження системи формування в учнів готовності до фермерської діяльності в роботу сільської школи 91
2.1. Характеристика структури і змісту експериментальної програми формування готовності учнів до фермерської діяльності 95
2.2. Формування у сільських школярів мотивів оволодіння вміннями фермера 108
2.3. Особливості організації процесу оволодіння сільськими школярами вміннями фахівця-фермера як особистісними цінностями 122
2.4. Оцінка результатів впливу роботи вчителів за розробленою програмою на підвищення рівня готовності школярів до виконання функцій фермера 146
Висновки до розділу 2 174
Висновки 177
Список використаних джерел 181
Додатки 201
ВСТУП
Розвиток загальної середньої освіти у сільській місцевості, її особистісна орієнтація є, як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти, пріоритетними напрямами державної освітньої політики [146,4]. Реалізація цієї політики передбачає рівний доступ до здобуття освіти, зокрема, шляхом "здійснення профільного професійного навчання учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів" [146,5].
Якість профільного професійного навчання сільських школярів старшого підліткового віку залежить від ступеня його переорієнтації на розвиток особистості кожного з них, від визначення чітких цільових орієнтирів цього процесу на основі результатів діагностики його стану і врахування відповідних потреб суспільства. Вона знаходиться у відповідності з рівнем науково-методичного, матеріального, кадрового й інших видів ресурсного забезпечення підготовки школярів до професійної діяльності, зокрема, до фермерської праці. Щодо цільових орієнтирів формування в учнів готовності до фермерської праці, то вони пов'язані з моделлю фахівця-фермера, здатного не тільки "нагодувати" людей, але й, з одного боку, забезпечити розвиток сільськогосподарського виробництва в Україні, інтеграцію економіки країни до європейского та світового економічних просторів, а з іншого - сприяти постійному професійному саморозвитку спеціаліста.
Аналіз стану підготовки учнів до фермерської діяльності в сільських школах Донецької області свідчить про повільність і спонтанність її переорієнтації на особистісну основу. У загальноосвітніх сільських школах Волноваського, Амвросієвського, Тельманівського, Старобешівського, Новоазовського, Володарського й інших районів області в процесі формування в учнів готовності до фермерської праці основний акцент робиться на оволодіння ними інформацією про особливості фермерського виробництва, функціональними вміннями, важливими для фермера. Нами встановлені факти фрагментарності змісту професійної підготовки майбутніх фермерів, низького рівня її особистісної зорієнтованості та спрямованості на цінності української культури землеробства і хліборобства, недостатньої компетентності вчителів у питаннях створення і застосування особистісно орієнтованих технологій організації професійного становлення учнів. Не в повній мірі відповідає державним вимогам й спрямованість відповідної підготовки сільських школярів на формування в них системних якостей особистості, необхідних сучасному фермеру. Особливо мало уваги приділяється розвиткові в учнів рефлексії професійного становлення як фермерів, формуванню в них психологічної готовності до здійснення на робочому місці професійних функцій. Недостатнім є рівень підготовленості вчителів до використання форм, методів та засобів професійного самовизначення та становлення старшокласників, адекватних потребам кожного з них в самореалізації як особистості.
Не можна не погодитися з доцентом Дрогобицького педагогічного університету Р. Магерою, що організація навчального процесу у ВНЗ, які готують учителів трудового навчання, "не відповідає тим змінам, що відбулися в соціально-економічному житті", бо "зміст навчання і виховання треба привести у відповідність з останніми досягненнями науки і техніки, а навчальний план у ринкових умовах має забезпечити ще й економічну перспективу довголіття спеціальності і конкурентну спроможність нашого спеціаліста" [123, 37]. У кращому випадку вчителі трудового навчання загальноосвітніх шкіл, що сьогодні готують учнів до фермерської праці, у різні роки закінчили педагогічні інститути та університети за спеціальністю "Механізація сільськогосподарського виробництва". Ми повністю згодні з Р. Магерою, що в ринкових умовах у ВНЗ слід всебічно забезпечити підготовку педагогів за новою спеціальністю - "Організатор фермерського господарства" [123, 41].
Стрижнем такої підготовки повинна стати науково обґрунтована Концепція "Трудового навчання" у 12-річній школі, розроблена під керівництвом Д. Тхоржевського [206], теоретичні положення щодо різних аспектів проблеми професійного самовизначення учнів, формування в них готовності до вибору професії і до праці (Р. Гуревич, Є. Климов, Є. Павлютенков, В. Сєріков, В. Сидоренко, Л. Тименко, Д. Тхоржевський, Б. Федоришин та ін.), а також присвячені проектуванню виховного процесу в сільській загальноосвітній школі, різних видів активності школярів (О. Коберник).
Підґрунтям підготовки вчителів з трудового навчання, організації їх роботи у сільській школі треба вважати наукові основи психології праці (Г. Балл, Г. Костюк, Р. Рибалка, Б. Федоришин та ін.).
Окремі дослідження в Україні були присвячені організаційним формам і методам залучення учнів до підприємницької діяльності, формуванню в них економічної культури, морально-ціннісного ставлення до праці (Д. Алфімов, С. Мельников, О. Набока, О. Надточиєва, С. Омельченко та ін.).
Можна вказати і на дослідження, безпосередньо спрямовані на визначення особливостей професійної орієнтації та самовизначення сільських школярів, присвячена різним аспектам їх підготовки до сільськогосподарської праці (Р. Гарбич, М. Гладюк, Н. Калініченко, Р. Лучечко, О. Тополь, В. Хільковець та ін.). Проте треба відзначити локальний характер цих досліджень, відсутність їхньої орієнтації на формування в учнів усіх компонентів готовності до