РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ВИХОВАННЯ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ ТРАДИЦІЙ І ЗВИЧАЇВ У ПРОЦЕСІ ХУДОЖНЬО-ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Обґрунтування педагогічних умов виховання в учнів 1-4 класів позитивного ставлення до українських трудових традицій і звичаїв
Історико-педагогічний аналіз джерел з досліджуваної проблеми та результати констатуючого експерименту дають підставу для припущення, що виховання в молодших школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу здійснюється найбільш успішно в процесі художньо-трудової діяльності, якщо сукупність її педагогічних умов (зміст, методична система, організаційні форми, предметно-розвивальне середовище) відповідають вимогам і особливостям емпіричного досвіду української "звичаєвої дидактики", її трудовим традиціям, звичаям і обрядам.
Виховання позитивного ставлення молодших школярів до художньо-трудових традицій і звичаїв передбачає організацію педагогічно інструментованого процесу, теоретичною основою якого є доцільний взаємозв'язок змісту, форм і методів навчально-виховної діяльності. Згідно означеного вище положення в сучасній початковій школі нами були визначені педагогічні умови, дотримання яких сприяє вихованню в учнів досліджуваної якості. З поміж усіх педагогічних умов для формуючого етапу дослідження були виділені наступні:
- запровадження у виховну практику інтегрованого курсу "Український етнодизайн", в якому цілісно представлена система знань та способів дій з художньої праці, предмету "Я і Україна", музики і хореографії у відповідній їй формі українських традицій і звичаїв;
- динамічне оформлення соціального середовища розвитку дитини атрибутами календарно-обрядових свят українського народу впродовж навчального року;
- використання методу художніх проектів, який доцільно синтезує художньо-трудову та художньо-ігрову взаємодію вчителя й учнів у процесі відтворення річного циклу українських традицій і звичаїв.
У дослідженні, яке ми проводили, педагогічні умови є необхідними і достатніми, оскільки вони охоплюють основні компоненти виховного процесу: зміст виховання, організаційні форми виховного впливу, предметно-розвивальне середовища.
Зміст художньо-трудової діяльності обґрунтований та забезпечений нами на основі теоретичних положень досліджень науковців, які є фахівцями в галузі педагогіки, психології, етнографії, мистецтвознавства.
Дидактичний аспект розробки експериментального змісту визначений на основі аналізу праць Т.Байбари, Н.Бібік, В.Киричок, М.Лєщенко, Л.Масол, Є.Миропольської, О.Рудницької, О.Савченко, В.Сироти, Г.Тарасенко, В.Тименка, К.Чорної, Т.Шевчук (сучасні українські дослідники проблеми), а також з урахуванням загальнонаукових положень, сформульованих В.Краєвським, І.Лернером, В.Лєдньовим, М.Скаткіним.
На основі теоретичного аналізу дидактики і методики навчання учнів початкової школи були конкретизовані педагогічні умови, пов'язані з інтеграцією змісту початкової освіти. Зокрема, була визначена сутність інтеграції як змісту нової якості, що утворюється з кількох суміжних змістових ліній. Так, інтегрованим вважали курс: "Я і Україна" (Навколишній світ) (Н.Бібік), "Мистецтво" (Л.Масол), "Художня праця" (В.Тименко).
На засадах інтеграції розглядався також зміст трудових традицій і звичаїв українського народу, як довершеної моделі інтегрованого змісту народної педагогіки, апробованого тривалим емпіричним досвідом. На жаль, науково-педагогічних досліджень, які б відображали інтеграційну суть трудових традицій і звичаїв, в останні роки майже не проводилося.
Методологічною основою інтеграції змісту трудових традицій і звичаїв українського народу є символізм, окрема філософсько-естетична течія, яка сформувалася в 60-70-х рр. ХІХ ст. Свій ідеал символісти вбачали в подоланні розпаду колективних форм спілкування та створенні колективної символіки, "...основного соборного духу" [208, с. 314].
Проведений аналіз наукових джерел представників символізму в інтеграції трудових традицій і звичаїв свідчить, що "колективні форми спілкування" і "колективна символіка" властиві народному мистецтву - синтетичному мистецтву, пов'язаному з трудовою діяльністю людини. Вони здійснюється на засадах органічного поєднання матеріальної і духовної культур. Народне мистецтво відображає синкретизм первісної культури, зберігаючи в своїй основі міфологічно-поетичне світовідчуття. Мистецтво, в сув'язі з трудовою діяльністю людини, розвивається як колективна творчість через засвоєння традицій, звичаїв, ритуалів.
Зазначимо, у словниках з естетики виділено термін "естетика побуту", який адекватно відображає інтеграцію матеріальної і художньої культур і є одним із важливих понять нашого дослідження.
На нашу думку, естетика побуту тісно пов'язана з технічною естетикою, екологічною естетикою, естетикою організації середовища, естетичним вихованням. Вона виступає одним із дієвих засобів інтеграції матеріальної і художньої культури.
В науковій мистецтвознавчій літературі народне мистецтво поділяється на чотири різновиди форм. Перша форма, яка має безпосередній інтерес для нашого дослідження, - народне мистецтво, не виділене з свого етнографічного середовища, пов'язане з національним і соціальним началом людської життєдіяльності. Можна стверджувати, що такі народні трудові традиції і звичаї зумовлені геополітичним середовищем, його архетипами, аурою [208, с. 20].
В мистецькій науці архетипи та аура рядоположні за значенням поняття. Аура - сукупність предметно-смислових значень художнього твору, зокрема й ритуального, які відзначаються сугестивними, навіювальними особливостями і спроможні формувати емоційно насичену атмосферу сприймання трудових традицій і звичаїв.
Аура трудових традицій, звичаїв, ритуалів пробуджує психологічний механізм архетипів, які є "вродженими психічними структурами" в глибинах "колективного підсвідомого". Окремо треба відзн