РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОРЕКЦІЇ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ ДИТЯЧИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
2.1. Зміст та особливості виховної діяльності дитячих
громадських організацій щодо корекції девіантної поведінки
молодших школярів
У здійсненні корекційної роботи з молодшими школярами, які виявляють девіантну поведінку, покликані брати активну участь медичні працівники, психологи, батьки, вчителі, працівники правоохоронних органів, а також організатори дитячих осередків. В умовах демократизації суспільних відносин виховна діяльність дитячих громадських організацій спрямована на те, щоб якомога активніше залучати дітей до різних форм самореалізації, творчості і тим самим запобігати негативним відхиленням у сфері громадської поведінки, міжособистісних стосунків тощо.
Дитячі громадські організації оновлюють на сучасному етапі зміст своєї виховної роботи, удосконалюють методику її проведення. Усе це вимагає більш глибокого осмислення їх виховної діяльності. Усвідомлення необхідності успішного вирішення цього питання у нашому дослідженні спонукало визначити наступні завдання:
1. Розкрити сутність та роль дитячих громадських організацій у перевихованні дітей, які виявляють девіантну поведінку.
2. Проаналізувати особливості виховної діяльності дитячих громадських організацій щодо корекції девіантної поведінки молодших школярів.
Сутність та роль дитячих громадських організацій у перевихованні дітей, які виявляють девіантну поведінку є тим питанням, яке викликає сьогодні науково-педагогічний інтерес. Адже йдеться про діяльність дитячих осередків, які можуть впливати на розвиток і виховання особистості, сприяти розв'язанню складних соціальних проблем. Саме тому у педагогічній теорії й практиці спостерігається прагнення визначити роль та функції дитячих громадських організацій, зв'язок їх діяльності з тими завданнями, які намагається вирішувати суспільство у сфері виховання дітей.
Зазначимо, що у різний час розвитку і становлення дитячих організацій теоретичними, методологічними, практичними, історичними аспектами цієї проблеми займалися вітчизняні та зарубіжні вчені різних напрямів людинознавства: у першій половині ХХ століття - П.Блонський, І.Жуков, С.Золотарьова, М.Крупеніна, А.Макаренко, В.Преображенський, С.Шацький і багато інших дослідників; у другій половині століття - М.Басов, Б.Вульфов, І.Гордін, В.Криворученко, В.Кудінов, М.Кузнєцов, В.Лебединський, З.Ходоровська, Б.Ширвиндт, В.Ященко та ін.
Сучасна наукова школа підтримки і вивчення діяльності дитячих громадських організацій представлена двома основними напрямами:
1. Урахування прагнень дітей до самоорганізації та сприяння поступовому переходу дитячих осередків до багатопланової діяльності відповідно до різноманітних потреб і інтересів дітей (Л.Балясна, А.Кирпичник, Л.Кузнєцова, Р.Литвак, Є.Сорочинська, Є.Титова);
2. Визнання необхідності кардинальних змін на основі комплексних концептуальних розробок соціалізації дитини в діяльності дитячих громадських організацій та пріоритету її інтересів самоцінності і суб'єктності (Л.Байбородова, Т.Вернигорова, А.Волохов, В.Кочергін, А.Платонова, В.Рогачов, М.Рожков, А.Уманський, І.Фрішман, Є.Чепурних).
У наукових працях учених зазначається, що історичний аналіз державної політики стосовно дитинства (а дитячі громадські організації розглядаються нами як складова частина дитинства) дає можливість виявити те нове, що з'явилося в сучасний період у формах і методах роботи з дітьми.
У контексті нашого дослідження важливим є визначення сутності дитячих громадських організацій. Оскільки зміни, які відбулися в дитячих організаціях у зв'язку з економічними й політичними перетвореннями в країні, спонукали вчених шукати нові формулювання, що відбивають ці зміни.
На нашу думку, у перехідний період для суспільства й дитячих громадських організацій (а саме так можна схарактеризувати останні десять і найближчі наступні роки), коли підвищується рівень знань про суспільство, рівень розвитку демократичних процесів, рівень удосконалення законодавчої бази (від центральної до регіональної), коли з'являється значна кількість дитячих громадських організацій і підходів до їх створення, нарешті, коли існує чимало думок (часто - полярних) про суть, критерії, чинники, результати виховної діяльності дитячих громадських організацій, надзвичайно складно (принаймні для практиків) дати чітке визначення дефініції "дитяча громадська організація". Оскільки необдуманими формулюваннями можна відштовхнути від себе дітей, що прагнуть до об'єднання. А наше завдання - зацікавити молодших школярів діяльністю дитячих організацій, залучити їх до співпраці.
Осмислення сутності виховної діяльності дитячих організацій вимагає чіткого визначення поняття "дитяча громадська організація". Але аналіз наукової літератури щодо діяльності дитячих осередків виявив, що досить часто дослідники розуміють під дитячою громадською організацією дитяче об'єднання. Тому нами проведено порівняльний аналіз означених понять.
За дослідженнями Є.Титової, дитяче об'єднання - це громадське формування, у якому самостійно чи разом з дорослими добровільно об'єднуються неповнолітні громадяни для спільної діяльності, що задовольняє їх соціальні потреби й інтереси. Дитячими, на її думку, вважаються громадські об'єднання, що налічують у своєму складі не менше 70% громадян до 18 років від загальної кількості членів. Громадським вважається таке об'єднання, яке:
* створюється з ініціативи й на основі вільного волевиявлення дітей і дорослих і не є безпосереднім структурним підрозділом державної установи, але може функціонувати на її базі і за її підтримки, у тому числі матеріально-фінансової;
* здійснює соціально-творчу діяльність;
* не ставить своєю статутною метою отримання прибутку і його розподіл між членами об'єднання.
Водночас дослідниця вважає, що дитяча організація - це самодіяльне, самокероване дитяче громадське об'єднання, що створюється для реалізації п
- Київ+380960830922