РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Вибір напрямку досліджень
Відповідно до мети і завдань даної роботи визначено наступні напрямки досліджень:
а) порівняльне дослідження стану вуглеводного обміну та його гормональної регуляції у практично здорових людей і у гематологічних хворих;
б) з'ясування частоти прихованих порушень вуглеводного обміну, переддіабетичних станів та стероїдного діабету у гематологічних хворих та визначення ролі терапії глюкокортикоїдами та цитостатичними препаратами у виникненні цих розладів;
в) опрацювання профілактичних заходів для попередження маніфестації прихованих порушень вуглеводного обміну у гематологічних хворих.
2.2. Матеріал досліджень та загальна характеристика хворих
Дослідження стану вуглеводного обміну та його гормональної регуляції проведено у 125 хворих на імунні цитопенії та лімфоїдні пухлини впродовж 1995-2000 років. Всі хворі знаходились на стаціонарному лікуванні в гематологічному відділенні комунальної 5-ї клінічної лікарні м.Львова, яка є клінічною базою Інституту патології крові та трансфузійної медицини АМН України, або знаходились на диспансерному обліку в консультативній поліклініці інституту.
Діагностика захворювань, визначення стану хворого та вибір методу лікування проводилися лікарями відділення гематології інституту (завідувач - проф. Я.І.Виговська), в тому числі здобувачем, гематологічного відділення лікарні (завідувач - І.Л.Гумен) і консультативної поліклініки інституту (завідувач - Ю.В.Войціцький) на основі результатів клінічного обстеження, лабораторних гематологічних, морфологічних, імунологічних і біохімічних досліджень у необхідному об?ємі відповідно до загальноприйнятих критеріїв.
Під нашим спостереженням знаходилося 125 гематологічних хворих (чоловіків - 49, жінок - 76, віком від 16 до 79 років), серед них 25 осіб з імунними цитопеніями (ІЦ) та 100 хворих на лімфоїдні пухлини (ЛП). Діагностика окремих захворювань базувалася на результатах клінічних, лабораторних та інструментальних методів. Підбір хворих до даного дослідження включав ті нозологічні форми, при яких показана і проводиться глюкокортикоїдна терапія. У групі 25 хворих на ІЦ у 15 випадках діагностовано імунну тромбоцитопенічну пурпуру (ІТП), у 10 - аутоімунну гемолітичну анемію (АІГА). Серед 100 обстежених хворих на ЛП встановлено діагноз наступних захворювань: гострої лімфобластної лейкемії (ГЛЛ) - у 8 хворих, хронічної лімфоїдної лейкемії (ХЛЛ) - у 20, негоджкінської злоякісної лімфоми (ЗЛ) - у 26, лімфоми Годжкіна (ЛГ) - у 23, множинної мієломи (ММ) - у 23. Розподіл хворих за діагнозом, віком, статтю і тривалістю захворювання представлено у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих залежно від клінічного діагнозу, статі, віку і тривалості захворювання
ДіагнозКількість хворихВік хворих
в рокахТривалість
захворювання
(у місяцях)ВсьогоЧол.Жін.ІТП1531216-710,5 - 120АІГА103745-721 - 72ГЛЛ85320-791 - 27ХЛЛ2015541-751 - 60ЗЛ26111527-741 - 48ЛГ2361716-631,5 - 96ММ2381536-791 - 36
З метою вивчення впливу лікування на вуглеводний обмін хворих було розділено на дві групи. Одну групу склали 45 нелікованих пацієнтів (з ІЦ - 11 та з ЛП - 34 особи). До групи лікованих увійшли 80 хворих (з ІЦ - 14, з ЛП - 66).
Клініко-гематологічна характеристика окремих груп хворих наведена у відповідних розділах. Показники вуглеводного обміну та ПДГ-системи аналізували залежно від характеру патології та лікування.
Для з'ясування нормальних величин вуглеводного обміну та ПДГ-системи, а також частоти різних порушень їх регуляції виконано дослідження відповідних показників у контрольній групі, яку склали 293 особи - робітники тресту ?Львівжитлобуд? та члени їх сімей (139 чоловіків та 154 жінки, віком від 6 до 68 років), які представляють загальну популяцію.
2.3. Методи дослідження
2.3.1. Клініко-лабораторні методи дослідження
Для встановлення діагнозу використовувались загальноклінічні, інструментальні, гематологічні, біохімічні, серологічні та імунологічні методи дослідження.
Загальноклінічні методи включали анамнестичне опитування хворих та об'єктивне обстеження. При об'єктивному обстеженні акцентувалась увага на огляд шкірних покривів (іктеричність, наявність геморагічної висипки), розміри та консистенцію збільшених периферичних лімфатичних вузлів, розміри печінки та селезінки.
З інструментальних методів використовувалися рентгенологічні дослідження органів грудної клітки і кісток скелету та ультразвукові дослідження органів черевної порожнини і заочеревинного простору.
Гематологічні дослідження складалися з загального аналізу крові з підрахунком абсолютної кількості тромбоцитів, відсотка ретикулоцитів, визначення осмотичної резистентності еритроцитів та тесту на аутогемоліз. Проводився цитологічний аналіз морфології еритроцитів та лейкоцитів крові, при необхідності пунктатів кісткового мозку та лімфатичних вузлів. В окремих випадках для встановлення діагнозу необхідним було гістологічне дослідження видалених лімфатичних вузлів, селезінки чи трепанобіоптату кісткового мозку. Цитологічні та гістологічні дослідження в потрібному об'ємі були підставою для діагностики ІТП і окремих нозологічних форм ЛП. Морфологія еритроцитів разом з пробами на їх ламкість мала важливе значення для діагностики та диференціації гемолітичних анемій. Цитохімічні реакції на мієлопероксидазу, ліпіди, РАS-реакція проводились для підтвердження чи верифікації діагнозу ГЛЛ.
Біохімічні дослідження включали визначення концентрації загального білірубіну сироватки крові і його фракцій, функції печінки та цитолізу, функції нирок тощо. Рівень білірубіну разом з величиною ретикулоцитозу використано як показник інтенсивності гемолізу у хворих з гемолітичними анеміями. У деяких хворих, зокрема при ІТП, проведено коагулологічні дослідження.
З серологічних методів дослідження використовувався прямий і не