РОЗДІЛ 2
СТАН ФОРМУВАННЯ РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
В АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ
2.1.Особливості реформування агропромислового комплексу північно-західного регіону України
Реформування аграрного сектора України спрямоване на становлення економічно ефективного і екологічно безпечного сільського господарства, що гарантує продовольчу безпеку країни, належний рівень життя населення та здатність конкурувати на світовому ринку. Реформа - це складний і багатоетапний процес. В економічній літературі, присвяченій питанням аграрної реформи, поширеною є думка, що першочерговими етапами повинні стати трансформація земельних відносин, запровадження приватної власності на землю та майно, реструктуризація і ринкова адаптація сільськогосподарських підприємств. Крім цього необхідно вирішити ряд завдань: підвищення продуктивності праці та ефективного агропромислового виробництва, формування аграрного ринку та його інфраструктури, забезпечення розвитку соціальної сфери села, досягнення належного рівня сільського населення, гармонізація економічних та екологічних аспектів розвитку сільської місцевості.
Найпріоритетніший напрям аграрних перетворень пов`язаний з найціннішим національним набуттям - землею сільськогосподарського призначення, що передбачало докорінну зміну земельних відносин. Стартовим імпульсом початку земельної реформи стало прийняття Постанови Верховної ради Української РСР "Про земельну реформу" від 18.12.1990 р., якою було визначено, що земельна реформа є складовою частиною економічної реформи і без її здійснення неможливий перехід до ринкових відносин. Вона являє собою комплекс правових, економічних, технічних та організаційних заходів, здійснення яких забезпечує удосконалення земельних відносин, перехід до нового земельного устрою, що відповідає характеру регульованої, соціально-орієнтованої ринкової економіки.
Формування земельних, а також і майнових відносин здійснювалося поетапно, починаючи з 90-х рр.:
- перший етап - це роздержавлення земель, передача їх у колективну власність, виділення земель запасу, проведення оцінки землі, виготовлення і видача державних актів на колективну власність;
- другий етап передбачав розпаювання колективних сільськогосподарських земель, виготовлення і видачу кожному члену КСП чи інших колективних підприємств сертифікатів на право на земельну частку (пай);
- третій етап представляв заміну земельних сертифікатів на державні акти на право приватної власності на землю та реструктуризацію КСП зі створенням на їх основі приватних аграрних підприємств ринкового типу.
Сучасний етап земельної реформи на думку академіка П. Саблука вимагає зосередження дій щодо реструктуризації підприємств на основі утвердження та реалізації громадянами прав власності на землю; формування механізму економічного та правового регулювання земельних відносин через оренду земельних ділянок і земельних часток; поступове введення, з певними обмеженнями, в економічний оборот земель сільськогосподарського призначення, у тому числі здійснення заставних операцій із землею для отримання банківських кредитів; запровадження порядку включення вартості землі до виробничого капіталу всіма суб'єктами підприємницької діяльності, відображення її в бухгалтерському обліку, собівартості продукції, ціноутворенні та системі оподаткування [124, с. 50].
На певному етапі своєрідним каталізатором процесу реформування АПК стали Укази Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3.12.1999 р. та "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" від 06.06.2000 р., якими передбачено здійснення організаційних заходів щодо реформування КСП на засадах приватної власності на землю та майно; підтримку розвитку особистих селянських та фермерських господарств; а також формування та розвиток елементів інфраструктури аграрного ринку (товарні біржі, агроторгові доми, сільськогосподарські кооперативи, оптові продовольчі ринки, аукціони, кредитні спілки тощо).
Аграрна реформа привела до кардинальних змін в сільському господарстві усіх регіонів країни. На період 2001 р. площа переданих в оренду земельних часток в Україні склала 22,4 млн. га. Власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) стали 6,5 млн. селян. З них державні акти на право власності на землю отримали 1,5 млн. громадян. На базі 11 тис. реорганізованих КСП створено 14,7 тис. нових сільськогосподарських підприємств, серед них зареєстровано 1257 селянських (фермерських) господарств, 2901 приватних (приватно-орендних) підприємств, 6761 господарське товариство, 3325 сільськогосподарських кооперативів та 500 інших сільськогосподарських формувань [118, с. 10-30]. Для детальнішого аналізу процесу реформування зосередимо увагу на регіоні дослідження, а також порівняємо деякі показники з загальними по Україні.
Реформування аграрного сектору відбувається з врахуванням особливостей окремих регіонів країни. Поняття "регіон" походить від лат. region і в перекладі означає область, район, місцевість. Регіон - це також історично сформована територіальна цілісність, яка займає певну територію, має соціально-економічні, політичні та культурні особливості, а також структурні розбіжності з іншими регіонами і територіальними одиницями [171, с. 304]. Зустрічається і таке визначення регіону як "подразделение каких-либо територий по каким-либо признакам, особенностям" [55, с. 24]. За іншим визначенням, регіон - це "область, район, частина країни, яка відрізняється від інших областей сукупністю природних, історичних і відносно стійких економіко-географічних та інших особливостей" [136, с. 784]. Зазначають також, що "регион - это территориальная система, являющаяся элементом антропосферы, которая выделяется по определенному признаку для решения конкретной проблемы, выполняющая различные по качественному и количественному содержанию функций, приоритетность которых определяется природно-климатическими, экономическими, историко-кул