РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН РИНКУ НАСІННЯ
ЗЕРНОВИХ КОЛОСОВИХ КУЛЬТУР
2.1. Сучасний стан агрегативного ринку і організація системи насінництва
зернових колосових культур
Провідною життєзабезпечуючою аграрною галуззю сільськогосподарського
виробництва є зернове господарство України. Від рівня його розвитку залежить
стан інших сільськогосподарських галузей, добробут працівників села,
соціально-економічна стабільність у суспільстві, продовольча безпека держави.
Проте кризова ситуація призвела до занепаду раніше високоефективної зернової
галузі. В останні роки в Україні знизилась урожайність зернових культур. Так,
за даними Державного комітету статистики, якщо у 1990 році урожайність озимої
пшениці по всіх категоріях господарств становила 40,2 ц/га, озимого жита –
24,3, ярого ячменю – 33,0 і вівса – 26,8 ц/га, то у 2002 і 2003 роках
урожайність знизилась, відповідно, до 30,8 і 14,1; 20,2 і 15,8; 24,9 і 14,8 та
18,9 і 17,3 ц/га.
Разом з тим, заходи держави (організаційні, фінансові дотації), спрямовані на
відновлення зернового господарства, позитивно позначились на показниках
урожайності. У 2004 році було зібрано по 32,6 ц/га озимої пшениці, по 22,2 –
озимого жита, по 24,1 – ярого ячменю і по 19,7 ц/га – вівса.
Криза негативно позначилась на такій важливій галузі, як насінництво, від якої
у великій мірі залежить рівень виробництва зерна. Практично зник ринок
споживачів насіння в обсягах, які були 10-15 років тому. Як наслідок, виникла
необхідність корінної реорганізації галузі.
До основних причин кризи в цій галузі слід віднести: різке зниження
платоспроможного попиту у сільськогосподарських споживачів насіння, завищені
ціни на високоякісне насіння, спрацьованість матеріально-технічної бази (на
60-80%) у насінницьких господарствах, виробники насіння не мають досвіду роботи
у ринкових умовах (стимулювання попиту, проведення гнучкої цінової політики та
ін.), зниження культури землеробства та проникнення на український ринок
насіння іноземних сортів [138].
Особливістю ринку насіння є те, що товаром на ньому виступає сертифіковане
насіння з подвійною природою: воно має здатність відтворювати в послідуючих
поколіннях свої біологічні та споживчі якості і бути засобом та предметом
виробництва, який тривалий час забезпечує продуктивність.
Ринок насіння зернових колосових культур є одним з найбільших насіннєвих ринків
України. Питома вага зернових колосових культур становить понад 50% від
загальної потреби в насінні сільськогосподарських культур.
Система насінництва, яка існувала у 80-90 роки, майже повністю була зруйнована,
зокрема, це стосується виробництва репродукційного насіння (насіньгоспи першої
групи припинили своє існування). Відновлення насінницьких спецгоспів на рівні
областей і районів розпочато лише у 2004 році – вони отримали паспорти на право
виробництва репродукційного насіння. Крім того, значно обмежує ринок як
оригінального так і репродукційного насіння незадовільний економічний стан та
низька платоспроможність виробників і споживачів насіння. Існуючі сьогодні
дотації споживачам насіння є недостатніми для стабілізації стану на ринку.
Другим важливим фактором, що вносить розлад у насінництво, є невідрегульовані
взаємовідносини між виробниками і споживачами насіння. В останні роки
селекційно-насінницькі інститути, станції та їх дослідні господарства втратили
контакт із насіньгоспами по виробництву репродукційного насіння – не
укладаються контракти на взаємну відповідальність сторін при виробництві і
реалізації насіння, якими передбачалися б вимоги до його видового, сортового,
репродукційного, кількісного і якісного складу, строки поставок і ціни. До
перебудови насіння вироблялося в 1730 спецнасіньгоспах, функціонувало 208
насіннєобробних комплексів і заводів, які виробляли майже 1 млн. тонн насіння
за сезон [9, 139].
Протягом 1991-2004 рр. в різних регіонах України відбувається процес
реорганізації старих і формування нових різнотипних насінницьких структур, які
пристосовують свою діяльність до ринкових умов.
В період з 1992 по 2003 роки в українській системі насінництва відбулися великі
зміни, було прийнято цілий ряд важливих для галузі законів і нормативних актів.
Створення нормативно-правового середовища для функціонування ринку насіннєвої
продукції сприяє наведенню порядку на ринку. Так, у відповідності із Законом
України "Про насіння і садивний матеріал", виробляти насіння для реалізації
мають право ті виробники, які занесені до Державного реєстру виробників насіння
і мають на це паспорт або за ліцензійною угодою з оригінаторами сортів.
За даними Державного реєстру України станом на 01.07.04 р. нараховувалось 1657
паспортизованих спеціалізованих виробників насіння зернових колосових культур,
із них репродукційне насіння будуть вирощувати 1392 сільськогосподарських
підприємств, фірм, об’єднань, приватних господарств та інших формувань [140].
Сучасною організаційною схемою виробництва та реалізації зернових колосових
культур передбачається передача оригінального насіння від
селекціонерів-оригінаторів науково-дослідних установ переважно дослідним
господарствам системи Української академії аграрних наук, учгоспам ВНЗ і
коледжів для вирощування товарного елітного насіння, які в свою чергу продають
його патентованим спецгоспам і сільгосппідприємствам по вирощуванню
репродукційного насіння. Репродукційне насіння реалізується виробникам
товарного зерна (рис.2.1).
Рис. 2.1 Організаційна схема системи насінництва зернових колосових культур в
Україні
Розглянемо це детальніше на прикладі Житомирської області. У відповідності із
нині існуючою системою насінницт
- Київ+380960830922