РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ САДІВНИЦТВА ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ У СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ГОСПОДАРСТВАХ
2.1. Природно-кліматичні, екологічні та економічні чинники використання землі у промисловому садівництві
Харківська область - одна з 25 територіальних соціально-економічних систем України обласного рангу. Область розташована на північному сході України, на водорозділі, що поділяє басейни рік Дона і Дніпра, в Лісостеповій і Степовій зонах.
Довжина області з півночі на південь складає 210 км, зі сходу на захід - 225 км. Площа області складає 31,4 тис. км2(5,2% території України) і за цим показником область посідає 4 місце в країні, поступаючись лише Одеській, Дніпропетровській та Чернігівській областям.
На півночі та північному сході вона межує з Бєлгородською областю Російської Федерації, на сході - з Луганською областю, на південному сході - з Донецькою, на південному заході - з Полтавською і Сумською областями України.
За показниками ієрархічності місцезнаходження в системі областей країни Харківщина посідає 13 місце, поступаючись таким областям, як Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, Київська та інші [45]. Віддаленість території від центру країни, як свідчить історія, не сприяє їх розвитку. Однак, безпосереднє сусідство області з паливно-металургійною базою України, індустріальними областями Донбасу і Придніпров'я підвищує її економічний потенціал, що значною мірою компенсує сучасну "периферійність" місцезнаходження. До того ж Харківщина зберігає зручне транспортно-географічне положення на перетині міжнародних шляхів "північ-південь" і "схід-захід". Область перетинають автомобільні та залізничні магістральні шляхи, завдяки яким вона має вихід до Донбасу, Криму, Кавказу, до Чорного та Балтійського морів, до багатьох промислових центрів за межами України.
Клімат Харківської області помірно континентальний. Формується він у результаті взаємодії трьох основних факторів, що створюють клімат: сонячної радіації, циркуляції атмосфери і характеру підсилюючої поверхні. Оскільки довжина території області зі заходу на схід незначна і коливання висот невеликі, варіація клімату даної території не істотна.
Радіаційні умови досить однорідні. Сумарна сонячна радіація складає приблизно 95 ккал/см2 за рік, причому за період з квітня по вересень сумарна сонячна радіація складає біля 80% річної суми. Радіаційний баланс у середньому за рік позитивний і становить 42,2 ккал/см2.
Основною повітряною масою, що формується над територією області, є континентальне помірне повітря. Її повторюваність складає 70-80% взимку і 60-70% влітку. Найбільш часто повторюваними повітряними масами, що формуються над іншими широтами, є континентальне й арктичне повітря [45].
Відмічаючи велике значення природних умов при вирощуванні багаторічних плодових насаджень, І.В.Мічурін писав: "...вони можуть підвищувати або знижувати достоїнства плодових рослин настільки, що один і той же сорт в одному саду може зарекомендувати себе як першорозрядний по доходності, а в іншому саду тієї ж місцевості він виявиться далеко не вигідним" [112, с.240].
Плодові дерева нормально ростуть і дають високі врожаї лише за певних умов навколишнього середовища (світло, тепло, вологозабезпеченість вегетаційного періоду, наявність поживних речовин у ґрунті, коливання температур взимку, мінімальні температури повітря особливо в кінці зими і на початку весни тощо). Ці кліматичні і ґрунтові фактори впливають на ріст, плодоношення, довговічність дерев не ізольовано, а в тісній взаємодії. Однак, через різні біологічні особливості окремих плодових порід і сортів їх індивідуальна вибагливість і реакція до цих природних факторів неоднакова. Так, абрикос, персик і вишня менш вибагливі до вологості ґрунту, ніж яблуня і слива. Зимові сорти яблунь і груш вибагливіші до вологості ґрунту і потребують більше тепла, ніж осінні і літні. Неоднакова потреба плодових дерев у теплі, світлі, волозі та поживних речовин ґрунту і протягом року. У період інтенсивного росту пагонів, листків і плодів дерева потребують значно більше вологи і елементів живлення, ніж на початку або в кінці вегетації. Молоді дерева менше використовують води, ніж плодоносні.
В сучасному садівництві важливо при вирощуванні плодових культур знати ступінь пристосування кожної породи і сорту до місцевих природних умов. Так, американські і західноєвропейські сорти яблуні потребують більше тепла і світла, ніж сорти місцевого походження. Європейські сорти сливи вибагливіші до вологості і родючості ґрунту, ніж азіатські.
Однією з причин порушення нормальної життєдіяльності плодових дерев і різкого зниження їх продуктивності і довговічності є пошкодження надземної частини морозами. Найнебезпечнішим для плодових дерев є пошкодження у кінці зими і на початку весни штамба і основ скелетних гілок, особливо з південної і південно-західної сторони. В окремих плодових порід (груша, абрикос, вишня, великоплідні форми аличі, персик, сорти яблуні Джонатан, Айдаред, Муцу, Кід Оранж Ред, Голдспур) у суворі зими підмерзає однорічний приріст і квіткові бруньки.
Також на ріст і плодоношення плодових культур значно впливають рельєф місцевості, експозиція і стрімкість схилів. Ці фактори у значній мірі обумовлюють родючість ґрунту, тепловий режим і вологозабезпеченість. Тому бажаного ефекту тут можна досягти тільки за допомогою відповідних агротехнічних прийомів, спрямованих на максимальне зменшення впливу несприятливих кліматичних і ґрунтових умов на плодові культури, на краще пристосування плодових порід і сортів до конкретних умов їх вирощування в різні вікові періоди і фази вегетації.
Тепло - один із найважливіших для плодових рослин кліматичних факторів, який визначає можливість вирощувати ті чи інші плодові породи і сорти у конкретній місцевості і відіграє провідну роль у життєдіяльності рослин, впливає на хід хімічних перетворень, рух води і пластичних речовин, на активність проходження фенофаз.
Абсолютні мінімал