РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ РІЗНИХ ФОРМ
ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ
2.1. Орієнтація і сутність економічної ефективності господарювання в умовах
ресурсозбереження
Теорія і практика ефективності суспільного виробництва вступає в новий етап
свого розвитку. Першочергове значення набуває орієнтація на потреби
господарської практики, а саме вихід із економічної кризи. Використовувані при
оцінці господарських результатів критерії і показники економічного розвитку
часто не відповідають економічним законам, не віддзеркалюють об'єктивну
направленість економіки. Разом з тим, слід відмітити, що самі по собі критерії
і показники, навіть абсолютно адекватні об'єктивним економічним процесам не
гарантують перехід до ефективного господарювання. Потрібен діючий механізм їх
реалізації.
Зараз перед теорією ефективності встають нові проблеми. В даний час уже
недостатньо обмежуватися констатацією взаємозв'язку ефективності з відносинами
власності, економічними законами і категоріями. Ми вважаємо, що потрібно
поглиблювати дослідження характеру цих взаємозв'язків, їх адекватного
віддзеркалення на рівні господарського механізму. Ріст соціально-економічної
ефективності є однією з провідних цілей розвитку народного господарства і саме
на це повинні бути націлені корінні перетворення економічної системи нашої
країни.
Основним змістом нового підходу до вирішення проблеми ефективності виробництва
є критичне переосмислення досягнутого, фундаментальне дослідження сучасних
економічних процесів, вихід на більш високий рівень уяв і знань про систему
виробничих відносин в нашій країні, перспектив його гуманізації і
демократизації в умовах розвитку ринкових відносин. В зв'язку з цим, нам
вважається актуальним визначення суті соціально-економічної ефективності
виробництва, її місця і ролі в економічній структурі суспільства, вивчення
особливостей формування механізму підвищення ефективності в умовах
ресурсозбереження.
Як справедливо вказує Тарасевич В.Н. [207,c.11], логіка руху об’єктивних
економічних процесів і віддзеркалена логіка становлення теорії ефективності
диктують необхідність переходу від окремих методологічних прийомів дослідження
до єдиного цілісного методу. Його розробка є, на наш погляд, органічним
моментом нового етапу розвитку теорії ефективності виробництва.
В масштабах системного підходу доцільно враховувати такі основні фактори
підвищення ефективності: соціально-економічні, які пов’язані з поліпшенням
системи виробничих відносин; організаційно-економічні, що припускають пошук і
використання таких форм і методів господарювання, які б у найбільшій мірі
відповідали об’єктивним реаліям, підтримували стійку адекватність усього
механізму господарювання досягнутому стану економічної структури;
науково-технічні, що включають прискорення науково-технічного прогресу,
всебічну інтенсифікацію суспільного виробництва, реальне перетворення науки у
безпосередньо продуктивну силу [207,с.131-132].
Досліджуючи теоретичні основи поставленої проблеми зупинимося на генезисі
терміну “ефективність”. Це слово походить від латинського слова “efficere”, що
означає “принести користь”. Термін “effectus”(лат.) означає “виконання,
результат”, а термін “efficentia” – результативність.
Основоположні методологічні принципи дослідження ефективності виробництва, які
витікають із вартісної теорії К. Маркса знаходяться в контексті і нерозривному
зв’язку з комплексним історично детермінованим способом виробництва в його
становленні і розвитку. Тобто система законів і категорій розглядається
стосовно капіталістичної ефективності. Її особливі показники розкриваються “в
зв’язку з законом вартості, законом додаткової вартості, пов’язуються з рухом
перетворених форм додаткової вартості, прибутку і інших. По суті вся система
категорій може бути інтерпретована (під певним кутом зору) як система критеріїв
і субкритеріїв ефективності” [236,c.269].
В умовах, коли наша країна взяла курс на ринкову економіку, для якої характерні
всі ознаки товарного виробництва, цікаво розглянути зміст і принципи побудови
такої системи, як це трактував К. Маркс у “Капіталі”. За Марксом продуктивність
живої праці є формою вираження і реалізації загальноекономічного закону
зростання продуктивності праці. Сукупна економія живої і минулої праці є одним
із проектів закону економії часу. Проте загальноекономічна ефективність не є
чисто арифметичною величиною, а виражає тісний взаємозв’язок ефекту і факторів
виробництва.
Традиційно під економічною ефективністю розуміють співвідношення між отриманими
результатами виробництва, розподілу, обміну та використання, тобто
продуктивністю та матеріальними витратами, з одного боку, і витратами праці та
засобів виробництва – з іншого. За рівнем ієрархії витрат і результатів
розрізняють три види ефекту: народногосподарський, галузевий та підприємства
[172.].
Загальний народногосподарський ефект відбиває обумовлений ним приріст
національного доходу, а ефект на мікрорівні визначається приростом продукції.
Для розрахунку економічної ефективності у всіх сферах народного господарства
розроблена та використовується розвинена система інструментарію у вигляді
різних методик, інструкцій, рекомендацій щодо визначення економічної
ефективності капітальних вкладень і витрат усіх видів та у всіх сферах
діяльності народного господарства. Але всі ці методичні розробки подібні в
одному, що економічний ефект – це корисний результат, який характеризується
розміром отриманої економії матеріальних, трудових, грошових та
- Київ+380960830922