РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА СТАНУ І ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ТА ПРОМИСЛОВОЇ ПЕРЕРОБКИ ПЛОДІВ КІСТОЧКОВИХ КУЛЬТУР
2.1. Оцінка природно-економічного потенціалу зони Південного Степу
для промислового виробництва плодів кісточкових культур
На основі опрацювання опублікованих праць вітчизняних науковців можна виокремити чіткий висновок, що загалом природні умови України дозволяють успішно вирощувати всі плодові і ягідні культури помірного клімату. Жодна з сусідніх держав немає таких переваг, що є винятковою особливістю садівництва України. Тут здавна вирощують теплолюбні кісточкові культури, ареал культивування яких є надто обмеженим у сусідніх країнах. Це, зокрема, стосується черешні, абрикоса, персика, насадження яких зосереджені у зоні Південного Степу.
Історичні джерела свідчать, що розведенням садів у зоні Південного Степу займалися ногайці. У матеріалах архіву міської управи м. Ногайська (канцелярія пристава Ногайських орд) зафіксовано факт - за вказівкою пристава та за його безпосередньої участі в заплаві річки Обіточна в 1811 році було закладено велику плантацію фруктових і диких дерев. Це здійснювалося під керівництвом садівника Клерфона. В 30-х роках ХІХ століття в цьому саду була така кількість дерев: яблунь - 1950, груш - 302, абрикосів - 737, шовковиці - 204, слив - 500, вишень - 249, дикорослих кущів і дерев - 46244 [110, с.6].
Розміщення плодово-ягідних насаджень, їх структура, породний та сортовий склад, рівень поточних і капітальних витрат значною мірою залежать від природних і економічних чинників. Ґрунтово-кліматичні умови безпосередньо впливають не лише на рівень продуктивності насаджень, але і на якість плодів, вміст в них сухих речовин, цукровість, кислотність, ароматичність, строки зберігання і придатність до переробки. Переважний розвиток виробництва плодів кісточкових культур в областях Південного Степу пояснюється передусім сприятливими природними умовами для їх вирощування.
Клімат зони Південного Степу України помірно-континентальний з жарким літом і не дуже холодною зимою. Гідротермічний коефіцієнт у першу частину вегетаційного періоду складає 0,74-0,8, у другу - 0,5-0,57. Характерною особливістю цього регіону є достатньо високе теплозабезпечення і дефіцит вологи. Зауважимо, що плодові культури надто різняться між собою за вимогами до тепла і вологи. Найбільш тепло- і вологолюбні: персик, абрикос, черешня, і на противагу їм менш теплолюбні - вишня, слива, багато сортів яблунь і груш.
За даними М.Ю. Гущина, мінімум суми активних температур для плодових культур визначається у межах, наведених у табл. 2.1 [33].
Таблиця 2.1
Потреба порід і груп сортів плодових культур у теплі за вегетаційний період
Породи і групи сортівСума активних температур (вище 100С)Кількість днів з середньодобовою температурою вище 100СЯблуня літні
осінні
зимові1800-2000
2200-2400
2400-260070-80
80-100
100-110Груша літні
осінні
зимові
ранні
пізні2200-2400
2400-2600
2600-3000
2400-2600
2600-280080-90
90-100
110-115
80-90
90-100Вишня2200-240080-90Черешня2600-2800100-115Абрикос2800-3000100-115Персик3200-3400115-120
Характеризуючи кліматичні ресурси зони Південного Степу України загалом, відзначимо, що вони відповідають потребам кісточкових культур. Слід зауважити, що найвимогливішим до температурного режиму є персик. Відтак, серед областей регіону найбільшою мірою відповідають цим вимогам Херсонська і Миколаївська області (табл. 2.2) [167, с.42].
Таблиця 2.2
Кліматичні ресурси зони Південного Степу України
ОбластьРічна сума активних температур (вище 100С)Кількість днів з температурою вище 100СТривалість безморозного періоду, днівСума опадів за рік, ммКоефіцієнт зволоження, %Запорізька2940-3455165-180160-225350-4500,6Миколаївська3020-3475170-185160-220330-4700,5Одеська2880-3610170-195170-235350-4600,5Херсонська3255-3525170-200170-220300-4300,4
У справі розміщення насаджень окремих плодових культур і сортів у межах тієї чи іншої області надто важливо враховувати внутрішньообласну зональність. Так, приміром, в Одеській області Ізмаїльська група районів значно переважає за тепловим чинником північну групу районів. Аналогічною є ситуація і в інших областях зони. Вченими встановлені також критичні рівні зимових температур, за яких пошкоджуються плодові бруньки. Наприклад, для персика і абрикоса це мінус 26-270С, черешні - 280С. Вірогідність досягнення таких температур у зоні Південного Степу значно менша порівняно з іншими регіонами України.
Важливо відзначити, що в напрямку з півночі на південь регіону зменшується річна сума опадів з 450 до 300 мм. Крім того, характерною тут є нерівномірність їх випадення, а також низька відносна вологість повітря, високий рівень випаровування з верхнього шару ґрунту. Загалом, така кількість вологи є недостатньою для досягнення високої продуктивності плодових насаджень, що зумовлює потребу зрошення.
Чинники зовнішнього середовища важливі щодо біологічних вимог вирощування плодових культур, значною мірою залежать від рельєфу і типу ґрунту. В областях зони поширені чорноземи південні (Запорізька, Одеська, північна частина Миколаївської області). За вмістом гумусу виділяються чорноземи звичайні - 4,7%, південні - 2,7%. На глибині 35-60 см у цих ґрунтів розміщені карбонати (вуглекислі солі). Але зустрічаються ґрунтові різновидності, де карбонати розміщені на самій поверхні, та й такі, що залягають на значній глибині (до 110 см і більше), це так звані залужені чорноземи. Кісточкові породи добре ростуть і розвиваються на ґрунтових відмінностях з високим заляганням карбонатів.
В областях Південного Степу поширені також каштанові солонцюваті ґрунти (південь Миколаївської і Херсонська область). В умовах цих ґрунтів корені плодових дерев проникають неглибоко (до 1 м ), в основному до г