Ви є тут

Економічний механізм формування і функціонування ринку льонопродукції

Автор: 
Ліпський Юрій Володимирович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U000476
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА РИНКУ ЛЬОНОПРОДУКЦІЇ

2.1. Сучасний стан виробництва льонопродукції в Україні та світі

До 1992 р. льонарство було високорентабельним виробництвом для сільськогосподарських товаровиробників та переробних підприємств (льонозаводів); льон забезпечував господарствам понад половину грошових надходжень від рослинництва, що давало можливість успішно розв'язувати економічні та соціальні питання на селі, при цьому льон займав лише 7-12 % площ в сівозміні господарств. Велика прибутковість льонарства забезпечувалась відповідними стимулами та державними дотаціями, які становили до 50 % вартості проданої державі льоносировини [79,80-83].
Льонарство - одна з небагатьох галузей з повністю завершеним циклом - від вирощування до одержання готових виробів. Лляне волокно за питомою вагою посідало третє місце у балансі сировини текстильної промисловості України після бавовни та хімічних волокон і відіграло вагому роль у забезпеченні населення та народного господарства одягом, побутовими та технічними тканинами [84-86].
Посіви льону зосереджені у поліській зоні, яка займає 20,5% території країни - це північні райони Сумської, Чернігівської, Київської, Житомирської, Рівненської, Волинської, Львівської областей. Крім вищезазначених областей, культивують льон окремі райони Тернопільської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Хмельницької областей. Ці регіони мають найпридатніші умови для вирощування льону - дрібно-грудкові суглинки, сірі лісові, підзолисті ґрунти, а також необхідну суму активних температур (1200-1600°С) і опадів (600-700 мм), оптимальну забезпеченість трудовими ресурсами [87]. Важливо і те, що поряд з джерелами сировини розміщені і переробні підприємства.
Внаслідок Чорнобильської аварії через забруднення радіонуклідами ґрунту та евакуації населення припинилося вирощування льону в Чорнобильському, Поліському та Іванківському районах Київської області. З цієї ж причини значно скоротилися посіви льону в північних районах Житомирської, Волинської, Рівненської та Чернігівської областей.
В останні роки на Україні вирощуванням льону займаються близько 500 господарств різних форм власності, 22 льононасінницькі станції.
Розміщення посівів льону-довгунця та їх динаміка в Україні наведені в додатку А, дані якого свідчать, що в усіх льоносійних областях за 1991-2005 рр. скоротилися посівні площі цієї культури. Найбільше скоротилися посіви льону у 2005 р., порівняно з 1991 р., у Волинській, Київській та Івано-Франківській областях - відповідно на 98,6, 97,1, та 97,0 %.
Окремі області в цей період зовсім перестали висівати льон, а інші почали зменшувати його площі значними темпами. Із скороченням посівних площ льон-довгунець поступово втрачає свою значущість для поліських господарств як провідна товарна культура. В період розквіту цієї галузі площа посіву льону у поліських господарствах в середньому на одне господарство становила 145 га. Маючи таку велику площу посіву, в господарствах впроваджували кращі технології, систему насінництва, комплекс машин для вирощування і збирання, але починаючи з 1993 р., стан льонарства в регіоні значно погіршився, а в останні роки він став критичним для галузі. Зменшення обсягів постачання техніки, добрив, засобів захисту рослин, ціновий диспаритет призвели до того, що із високоприбуткового льонарство стало низькорентабельним, а у багатьох випадках - навіть збитковим. Як наслідок, на 2000 р. припав пік кризи у льоновиробництві, коли посіви льону скоротилися у 8 разів, в результаті цього льон став другорядною культурою для поліських господарств [88].
У загальній посівній площі льону-довгунця країни найбільша частка припадає на Чернігівську область (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1.
Питома вага областей в загальній посівній площі льону
в Україні, %
Область19911995200020042005Волинська14,912,620,00,91,4Житомирська22,827,017,735,125,3Івано-
Франківська8,27,19,62,11,7Київська2,42,21,01,10,5Львівська12,69,213,19,56,6Рівненська8,36,41,52,24,1Сумська5,15,79,67,38,7Чернівецька1,91,92,00,60,6Чернігівська23,828,042,941,049,7Інші0,10,10,5-1,4Україна100100100100100
У 2005 р. порівняно з 1991 р. питома вага в загальній посівній площі льону в Україні Чернігівської, Сумської та Житомирської областей збільшилася відповідно на 25,9 та 3,6 та 2,5 %. Питома вага всіх інших областей у загальній структурі посівних площ льону-довгунця в Україні зменшилася.
Одним з найважливіших результативних показників, який характеризує рівень розвитку та економічну ефективність виробництва льону, є його врожайність (додаток Б).
Як видно з даних додатку Б, починаючи з 1991 р. врожайність льону-довгунця зменшилася у всіх областях. Найбільш критичним було зниження урожайності у 1996-2000 рр. Середня урожайність в Україні в цей період становила близько 3,1 ц/га. Позитивна тенденція щодо сталого рівня урожайності спостерігалася тільки у Чернівецькій області де середня урожайність становила 5,5 ц/га. Аналізуючи рівень урожайності в розрізі областей за 1991-2005 рр. можна стверджувати, що вона збільшилася лише в Івано-Франківській, Київській та Чернівецькій областях - відповідно на 60,0 та 55,1 та 36,8 %. В той же час у всіх інших областях урожайність зменшилася, особливо у Волинській - на 54,4 %, в середньому по Україні урожайність зменшилася на 12,5 %. Слід зауважити, що найбільше зниження урожайності збігається у часі із зниженням посівних площ льону-довгунця.
Залежно від посівних площ льону-довгунця і його врожайності змінюється валове виробництво льонопродукції, рівень якого характеризують дані додатку В та рис. 2.1. Як видно з рисунка, валове виробництво льоносировини різко скорочувалося протягом всього досліджуваного періоду. Переломним став 1993 р. (валовий збір волокна скоротився більше як на 30 %, і продовжував скорочуватис