РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ЗЕРНОПРОДУКТОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ АПК
2.1. Структура регіонального зернопродуктового підкомплексу
Незацікавленість сільських товаровиробників у збільшенні постачань своєї продукції на переробку, а також поява численних посередницьких комерційних структур передусім є результатом непродуманої державної політики в галузі ціноутворення й оподатковування, а також інших подібних чинників. Врешті страждають безпосередні споживачі хлібопродуктів. Але головною причиною, на нашу думку, є те, що з переходом до ринкової економіки була втрачена цілісність, взаємозв'язок усередині зернопродуктового підкомплексу. Унаслідок цього підприємства, що займаються закупівлею, переробкою та збутом хлібопродуктів, опинилися в більш вигідному становищі, ніж безпосередні виробники зерна [7].
Таким чином, розгляд організаційної структури зернопродуктового підкомплексу свідчить про те, що рух зернових мас від виробництва до споживання становить собою організаційно-технологічну систему, подану нами на рис. 2.1.
І тому базові положення концепції побудови й розвитку системи заготівлі зернової продукції мають, на наш погляд, реалізуватися на регіональному рівні в моделі, що враховує основний комплекс факторів, які забезпечують її системність.
Для цього необхідно розглянути регіональну систему зернопродуктового підкомплексу з позиції системного підходу.
Системний підхід у найбільш загальному вигляді полягає у вивченні об'єкта як сукупності взаємозалежних і взаємодіючих елементів, тобто системи певного порядку. Він вимагає безупинної інтеграції уявлень про систему з різних поглядів на кожному етапі її дослідження, підпорядкування окремих цілей загальній меті системи.
Рис. 2.1. Схема взаємодії підприємств зернопродуктового підкомплексу
В економічній літературі таке поняття, як система трактується по-різному. З одного боку, під системою розуміють упорядковану сукупність взаємодіючих елементів, об'єднаних для виконання певних завдань, з другого боку, система (системний аналіз) використовується як інструмент дослідження складних об'єктів і з третього - застосовується при вирішенні завдань кібернетики [48].
Загальним для всіх визначень системи є те, що вона становить собою комплекс взаємозалежних частин (елементів), що знаходяться у функціональній залежності, для реалізації єдиної мети. Вважаємо, що це положення повинне бути основним фактором для побудови організаційної моделі системи переробного зернопродуктового підкомплексу й на регіональному рівні.
Аналіз засвідчує, що важливим аспектом при вивченні структури регіонального підкомплексу системи заготівлі й переробки зерна є виділення різних типів (видів) систем.
За складом елементів і типом зв'язків виокремлюють системи технічного, технологічного, соціального, економічного й інших видів. Соціальні системи складаються з людей (трудові колективи, громадські організації) й інших елементів (будівлі, споруди, машини).
Економічні системи включають елементи соціальних систем і, власне кажучи, є їх різновидом. Відмінною рисою економічних систем є переважно економічні зв'язки та відносини між їх елементами. Економічна система характеризується рівнобіжним рухом у ній матеріальних, грошових, інформаційних потоків. Народне господарство, його галузі, регіональний зернопродуктовий підкомплекс належить до соціально-економічних систем.
Системи класифікують також за ступенем зміни в часі, визначеності тривалості їх функціонування, керованості. Відповідно виділяються такі системи: а) статичні, або стабільні, стан їх з часом залишається постійним; б) динамічні, або нестабільні, тобто стан з плином часу змінюється; в) детерміновані, або визначені, які функціонують точно передбаченим чином; г) стохастичні, або ймовірні, не можна точно визначити їх майбутній стан, детально прогнозувати їх поведінку; д) самокеровані та несамокеровані, першим притаманні процеси управління, що дають змогу підтримувати систему в заданому стані при зовнішніх і внутрішніх впливах, у той час як другі не мають здібності зберігати в сталості свої основні параметри в умовах середовища, що змінюється.
За кількістю й характером взаємозв'язків між елементами, виконуваними функціями розрізняють прості та складні системи. Простою називають таку систему, вивчення функціонування якої може бути вироблене в рамках поставленого завдання одним дослідником. Складними називають системи з розгалуженою структурою та значною кількістю тісно зв'язаних, взаємодіючих, взаємозалежних елементів, зовнішніх і внутрішніх зв'язків. Складні соціально-економічні системи відрізняються багатоцільовим характером діяльності чи наявністю багатоаспектної основної мети; значним обсягом інформації (сотні мільйонів знаків на рік), безліччю внутрішніх і зовнішніх зв'язків (тисячі - десятки тисяч), кількістю розв'язуваних одночасно завдань (десятки - сотні); ймовірним характером ряду процесів; багатоваріантністю структур та інших факторів.
Регіональний зернопродуктовий підкомплекс є великою та складною соціально-економічною системою. З погляду ієрархії управління він, з одного боку, виступає як частина системи народного господарства в цілому, з іншого - становить собою сукупність складових її елементів. Так, заготівельні, зернопродуктові та торгові підприємства є створеними людиною системами, що динамічно взаємодіють зі своїм оточенням, так званим зовнішнім середовищем - державними й фінансовими органами, виробниками, постачальниками та покупцями, іншими організаціями.
Отже, регіональний зернопродуктовий підкомплекс, на наш погляд, становить собою складну систему, всі частини (елементи) якої є взаємозалежними, доповнюють одна одну, виконуючи функції закупівлі, транспортування, збереження, переробки та збуту хлібопродуктів. Елементами цієї системи є такі групи господарюючих суб'єктів:
1) сільськогосподарські підприємства - виробники зернових ресурсів (вони ж - первинні продавці);
2) первинні покупці зерна (заготі