Формування витрат у рибоконсервному виробництві

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ
У РИБОКОНСЕРВНОМУ ВИРОБНИЦТВІ
2.1. Стан рибогосподарської галузі та кон'юнктура рибоконсервного виробництва
Однією з провідних галузей агропромислового комплексу є рибне господарство.
Аналіз стану цієї галузі в Україні, на наш погляд, дає змогу говорити про
наявність серйозних проблем. Ця галузь, що була однією з передових і потужніших
у колишньому СРСР, перебуває в стані розвалу. За останні 15 років риболовство
скоротилося майже в 5 разів [28]. Скорочення обсягів вилову, насамперед
океанічної риби, призвело до заповнення ринку імпортною продукцією.
Співвідношення виробленого в Україні й завезеного з-за кордону становить,
відповідно, 30 і 70 % [28; 38]. Фахівці небезпідставно прогнозують можливий
дефіцит рибопродуктів у першому десятиріччі XXI ст., а також зростання цін на
світовому ринку. Ці фактори призвели до значного зниження споживання риби і
рибопродуктів в 1997 ? 1999 р., однак сьогодні ми можемо спостерігати позитивну
динаміку. Так, у 1987 ? 1990 рр. житель України споживав у середньому за рік
18,5 кг відносно дешевої риби, в 1994 р.? 3,4 кг, в 1997 ? 1999 рр. ? 1,8 кг, у
2001 р. ? 11 кг, у 2002 р. ? 11,9 кг, у 2003 р. ? 12,0 кг, у 2004 р. ? 12,3 кг
[6; 38; 96; 125].
Попри зменшення вітчизняних обсягів вилову риби, добування інших водних
ресурсів та виробництва з них харчової продукції, відбувається зростання
щорічного споживання риби і рибопродуктів на одну особу в Україні, що
пояснюється суттєвим збільшенням їх імпорту [126].
За виробничими ознаками в рибному господарстві функціонує кілька
різнопрофільних підгалузей ? рибальство океанічне та у внутрішніх водах
України; обслуговуючі рибопромисловий флот підприємства берегової
інфраструктури (морські рибні порти, судноремонтні заводи, бази технічного
обслуговування флоту, фабрики знарядь ловлення); рибопереробка на берегових
підприємствах з холодильниками для зберігання риби і рибної продукції; товарне
рибництво; рибовідтворення та охорона водних живих ресурсів. На тлі загального
піднесення економіки України останніми роками стан справ у роботі підприємств
рибної галузі давно вже викликає тривогу і занепокоєння. За даними Держкомстату
[96; 125; 126], за період 1990 ? 2005 рр. обсяги вилову риби скоротилися в 4,2
раза, обсяги виробництва харчової рибної продукції ? в 3,3 раза, консервів
рибних ? у 2,5 та борошна рибного кормового ? в 6,7 раза. Незважаючи на зусилля
і намагання Державного департаменту рибного господарства України забезпечити
гармонійне і злагоджене функціонування та динамічний розвиток
рибогосподарського комплексу, спад основних виробничих показників рибна галузь
не може подолати протягом п’яти останніх років, причому у 2003 р. спостерігався
найнижчий рівень.
Протягом останніх років зусилля підприємств галузі були спрямовані на
підвищення ефективності використання виробничих потужностей, покращення якості
та розширення асортименту рибної продукції, зниження витрат на її виробництво
[125; 126].
До загальних тенденцій, якими характеризується діяльність рибогосподарських
підприємств у ринкових умовах на сучасному етапі, слід зарахувати такі:
зміну форми власності, реструктуризацію з виділенням окремих виробництв у
самостійні суб’єкти господарювання та збільшення їх кількості в кілька разів;
загрозливе зношення (на 60 ? 80 %) основних виробничих фондів;
диспаритет цін на рибну продукцію, з одного боку, та енергоресурси, послуги і
продукцію промислових галузей економіки ? з іншого;
нестачу обігових коштів для налагодження ефективного виробництва і завантаження
наявних потужностей;
руйнування взаємовигідної внутрішньогалузевої кооперації між виробниками;
неможливість отримання на прийнятних умовах довгострокових кредитів;
малу інвестиційну привабливість;
появу нових видів платежів за використання природних ресурсів і орендованого
державного майна;
погіршення фінансового стану і збитковість роботи значної частини підприємств;
низький рівень середньої заробітної плати в галузі;
виникнення соціальної напруженості у трудових колективах нерентабельних
виробництв;
відплив висококваліфікованих спеціалістів у інші галузі економіки і за кордон.
Основні обсяги риби та інших водних живих ресурсів виловлюються у відкритій
частині Світового океану та в межах виключних (морських) економічних зон
іноземних держав вітчизняним океанічним рибопромисловим флотом. Його частка за
останні 14 років становила 61 ? 85 % загального вилову, решта ? добування риби
у виключній (морській) економічній зоні та внутрішніх водоймах України,
включаючи товарне рибництво.
До складу океанічного рибопромислового флоту на сьогодні входить 99 суден
океанічного плавання, з них: 82 великі й середні риболовні траулери і
плавзаводи та 17 великотоннажних транспортних рефрижераторів. Великий спад
обсягів вилову риби і морепродуктів зумовлений значним зменшенням кількості
океанічного рибопромислового флоту та експлуатацією морально застарілих суден,
зношення яких сягнуло 80 %, а середній вік ? 23 років. Почастішало виконання
ремонтних робіт, списана значна кількість океанічних і морських суден. Темпи
списання суден на металобрухт значно випереджають темпи оновлення
рибопромислового флоту: з 1995 до 2002 р. побудовано лише 9, а списано ? 95
океанічних і морських рибодобувних суден [126].
Нині вилов риби та морепродуктів за видами водойм розподілений таким чином
[96]. Із загальної кількості риби та морепродуктів, які були добуті у 2003 р.
(250 336 т): у внутрішніх водоймах ? 37 692 т, у риболовній зоні України ?
55 581 т, у 200-мильних прибережних водах інших держав ? 142 609 т, у відкритій
частині океану ? 1