РОЗДІЛ 2
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПРОДОВОЛЬЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ
2.1. Аналіз сучасного рівня виробництва найважливіших видів продукції
сільського господарства в Сумській області
В економіці України аграрний сектор значною мірою визначає соціально-економічне
становище суспільства та гарантує продовольчу безпеку держави. Тут зайнята
п’ята частина працюючих у всіх сферах економічної діяльності, зосереджена майже
чверть виробничих фондів, формується основна частина продовольчих ресурсів та
забезпечується майже три чверті роздрібного товарообігу.
Соціальне благополуччя населення нерозривно пов’язане із землею. Земельні
ресурси, використовуючи які формується 95% обсягу продовольчого фонду та 2/3
фонду товарів споживання, по праву вважаються первинним фактором виробництва,
фундаментом економіки України. Частка земельних ресурсів у складі продуктивних
сил держави становить 40 відсотків (виробничі та оборотні засоби – 20%, трудові
ресурси – 40%) [21].
Власне земельна площа (суша) України становить 57939,8 тис. га (загальна –
60354,8 тис. га); її сільськогосподарська освоєність складає 72,2% (41829,5
тис. га); частка ріллі в загальній площі сільськогосподарських угідь сягає
79,0% (32669,9 тис. га). У державній власності знаходиться 50,9% земельного
фонду країни, у приватній власності 49,1% при наявності понад 21 млн. суб’єктів
власності та користувачів.
Земельний фонд України характеризується наявністю біопродуктивного потенціалу,
в його структурі переважають землі з родючими ґрунтами, основна база
землеробства країни розміщується на ґрунтах чорноземного типу. За експертними
оцінками, при раціональній структурі землекористування і відповідному науковому
та ресурсному забезпеченні Україна здатна виробляти продуктів харчування на
145-150 млн. чоловік [140].
Що стосується Сумської області, то якість земельних угідь коливається по
районах, що, безумовно, впливає на урожайність сільськогосподарських культур.
Взагалі область є одним із основних в Україні виробників продукції сільського
господарства. Володіючи відповідним природно-кліматичним потенціалом, вона має
можливість не тільки задовольняти внутрішні потреби, але і робити досить
значний вплив на формування вітчизняного продовольчого ринку.
Протягом останніх десяти років відбувався процес структурних, якісних та
масштабних змін в аграрній сфері як по області, так і в цілому по країні. Саме
в цей час суттєво змінилася секторальна структура валової продукції сільського
господарства, землекористування, зайнятості. Частка великих
сільськогосподарських підприємств знижується, частка сімейних господарств
зростає. Усунуто монополію держави на землю, формується приватна земельна
власність у сільському господарстві (табл. 2.1) [164,203].
Як показують приведені дані, в цілому по області кількість селянських
господарств зменшилася, однак площа ріллі, що ними обробляється, зросла в
досить значній мірі, що свідчить про їх укрупнення. Переважна більшість
господарств зосереджена в Сумському (5,3%), Конотопському (4,1%) та Буринському
(3,6%) районах. Найбільш великі формування зосередженні в Охтирському (105,5
га), Шосткинському (103,9 га) та Роменському (87,8 га) районах.
Розміри господарств зросли в 1,5 рази з 9,1 га в 1996 році до 14,6 га в 2000
році в середньому по області. При цьому частка фермерських господарств у
валовій продукції сільськогосподарського виробництва залишається незначною,
головною причиною чого слід вважати те, що дрібні господарства виявилися не
конкурентоспроможними з великими сільськогосподарськими підприємствами в плані
доступу до ринкової інфраструктури. Переробні підприємства, заготівельні
організації та фінансово-кредитні установи віддають перевагу великим
виробникам, тому що це скорочує їхні транзакційні витрати. Для виживання
дрібних товаровиробників необхідний розвиток мережі кооперативних заснувань -
збутових, постачальницьких, кредитних, які через тиск соціально-ментальних,
психологічних, правових та економічних причин поки що не набули належного
розвитку. Населення, особливо у збутовій діяльності, поки що віддає перевагу, а
разом з нею і посередницький прибуток, приватному посереднику і не виявляє
схильності до кооперування.
Таблиця 2.1.
Кількість селянських (фермерських) господарств по районах Сумської області.
Райони
Кількість господарств
Площа ріллі, га
1996р.
2000р.
1996р.
2000р.
всього
в % до підсум-ку
всього
в % до підсум-ку
всього
на 1 госпо-дарс-тво
всього
на 1 госпо-дарс-тво
Більпільський
53
1,8
46
1,6
1909
36,0
3710
80,7
Буринський
106
3,6
93
3,3
3332
31,4
4054
43,6
Великописарів-ський
54
1,8
48
1,7
1354
25,1
2486
51,8
Глухівський
54
1,8
36
1,3
1570
29,1
1325
36,8
Конотопський
120
4,1
75
2,7
3869
32,2
3029
40,4
Краснопільський
24
0,8
42
1,5
535
22,3
3548
84,5
Кролевецький
58
2,0
39
1,4
1433
24,7
1662
42,6
Лебединський
31
1,1
37
1,3
891
28,7
1875
50,7
Липоводолин-ський
23
0,8
50
1,8
890
38,7
2096
41,9
Недригайлівський
41
1,4
29
1,0
1110
27,1
1021
35,2
Охтирський
25
0,8
26
0,9
627
25,1
2743
105,5
Путивльський
93
3,2
43
1,5
2687
28,9
1282
29,8
Роменський
48
1,6
60
2,1
1398
29,1
5265
87,8
Середино-Будський
0,2
0,0
143
28,6
25
25,0
Сумський
155
5,3
115
4,1
1726
11,1
2260
19,7
Тростянецький
28
0,9
19
0,7
657
23,5
778
40,9
Шосткинський
0,3
10
0,4
112
14,0
1039
103,9
Ямпільський
26
0,9
24
0,9
534
20,5
466
19,4
По області
2948
100
2794
100
26773
9,1
40665
14,6
В будь якому випадку, процеси становлення фермерської системи прод
- Київ+380960830922