РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ЗДІЙСНЕННЯ АГРАРНОЇ РЕФОРМИ
В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ
2.1. Регіональні особливості процесу паювання землі
реформованих сільськогосподарських підприємств
Загальна характеристика земельних ресурсів області за її основними параметрами
виглядає таким чином. Сільськогосподарські угіддя займають 1594,8 тис. га, або
53% всієї території. Найбільшу питому вагу займає рілля, на долю якої припадає
992,4 тис. га або 78,1% сільгоспугідь. Із загальної площі земель України
Житомирській області належить близько 5%, сільськогосподарських угідь – 3,8%,
ріллі – 3,7%. Наявні угіддя характеризуються високим рівнем розораності, які в
районах лісостепової зони сягнули 80-90%. Під сінокосами зайнято 114,9 тис. га
(9,1%), пасовищами-151,6 тис. га (11,9%), багаторічними насадженнями – 11,5
тис. га (0,9%).
Кількість сільгоспугідь і ріллі по адміністративних районах значно
відрізняється. Найбільші за площею райони та господарства розташовані в зоні
Полісся (Ємільчинський – 131,8 тис. га, Овруцький – 124,1 тис. га,
Коростенський – 121 тис. га). Значно меншими за розмірами є райони зони
Лісостепу (Брусилівський – 49,8 тис. га, Любарський – 60,5 тис. га,
Андрушівський – 71,5 тис. га). Ще більше відрізняються регіони в залежності від
розподілу земель на одного мешканця. Розподіл земель у розрахунку на одну
людину в гектарах наведений в табл. 2.1.
Основна маса населених пунктів області має середній розмір ріллі, що припадає
на одну людину від 1 до 2 га. Найменша площа ріллі в селах Олевського та
Овруцького районів – відповідно 0,44 та 0,64 га, найбільша в Малинському (2 га)
та Андрушівському (2,5 га).
Таблиця 2.1
Групування сільгосппідприємств Житомирської області за
кількістю ріллі в розрахунку на 1 людину в 2001 р.
Середнє значення показника в групі
Кількість господарств в групі
Загальна площа ріллі по групі, га
Граничне значення показника в групі
всього
в тому числі
Полісся
Лісостеп
До 1 га
123
58
95
83,6
0,44-0,88
Від 1 до 2 га
430
289
141
599,3
1,14-1,93
Більше 2 га
154
96
58
309,5
2,00-2,56
Всього
707
443
264
992,4
Розміри земель в розрахунку на одну людину залежать від розмірів
адміністративних районів, населених пунктів в них та кількістю населення. Так,
в Лісостеповій зоні в четвертій частині населених пунктів на одну людину
припадає до 1 га ріллі, тоді як на Поліссі кількість таких сіл складає лише
13%. Менша тут і питома вага сіл з середніми розмірами ріллі на людину від 1 до
2 га. В зоні Полісся навпаки: питома вага населених пунктів з розмірами ріллі
на людину більше 2 га в 1,6 рази більша ніж в зоні лісостепу.
В природно-кліматичних та грунтових умовах області, переважають
дерново-підзолисті грунти, значна частина яких перезволожена, еродована та
забруднена радіонуклідами. Структура земель та сільськогосподарських угідь не
відповідає оптимальним пропорціям для встановлення системи раціонального
землекористування. Крім того, за останні 10 років структура угідь зазнала
суттєвих змін.
По-перше, за період 1990-2000 рр. площа сільськогосподарських угідь у всіх
категоріях господарств зменшилась на 56,3 тис. га, або на 4,4%, за рахунок
виведення з обороту радіаційно забруднених та малопродуктивних земель,
заліснення, часткового збільшення заболоченості і заводненості.
По-друге, криза в сільськогосподарському секторі, відсутність оборотних коштів
призвела до нераціонального використання землі. Як наслідок, площа ріллі
скоротилась на 14%, що в основному обумовлено переводом 111,5 тис. га під
перелоги. За цей же період загальна розораність сільгоспугідь скоротилась на
8,2%. У частині районів (Червоноармійському, Житомирському, Коростенському і
Коростишівському) скорочення було значно суттєвішим і склало 15-17%.
По-третє, значних змін структура сільськогосподарських угідь зазнала у зв’язку
з реформуванням аграрного сектору економіки. До перших реальних кроків
земельної реформи в Житомирській області слід віднести державні заходи щодо
відчуження частини сільськогосподарських угідь, які знаходились в користуванні
колгоспів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, у держаний
фонд запасу з наступним використанням їх для організації селянських
(фермерських) господарств, розвитку садівництва, городництва. Частина цих
земель практично виділялась для розширення особистих господарств населення, а
також для організації нових підсобних господарств сільських мешканців та інших
громадян.
За даними обласного управління статистики з 1990 р. в колгоспах, радгоспах та
інших господарствах було відчужено близько 16% сільськогосподарських угідь, в
тому числі 0,6% вилучено в землі запасу для формування селянських господарств,
0,5% використано для розширення особистих підсобних господарств працівників
сільськогосподарських підприємств, інших сільських та міських жителів. Незначна
частина земель (0,3%) виділена під колективні сади та дачне будівництво. Про це
свідчать дані табл. 2.2.
В міру переміщення з півночі на південь (із зони Полісся в зону Лісостепу)
питома вага відчуження земель в сільгосппідприємствах зростає. Це обумовлено
зменшенням землезабезпеченості на душу населення і відповідно збільшенням
питомої ваги сільського населення в цьому напрямку. В районах, де показник
землезабезпеченості високий, рівень відчуження нижчий. Найбільше відчужено
земель в Коростенському (18%), Ємільчинському (17%), Андрушівському (16%)
районах. З показниками землезабезпеченості та питомої ваги сільського населення
в найбільшій мірі пов’язане відчуження земель для розширення особистих
підсобних господарств. В малозабезпечених районах області
- Київ+380960830922